Георгій Почепцов: ПРОПАГАНДА НІКОЛИ НЕ ЗДАЄТЬСЯ

Переднє слово від Кіберджури. Який зв'язок між національно-патріотичним вихованням, військово-патріотичною грою і пропагандою? Чи є сенс давати пряму відповідь на це питання? Чи здатний читач розгадати цей ребус від вчителів історії хабаду? Спробуємо. Отже, за результатами публічної он-лайн дискусії Кіберджура: підходи до допризовної підготовки молоді в умовах сучасної війни за участі фахівців Апарату РНБО України, Міністерства освіти і науки, ГШ ЗСУ та МОУ, фахівці МАІ з відкритих наукових джерел встановили, що європейська освіта була й залишається за своїм характером національною, як і наукова та владна еліти провідних країн також залишаються національними. Порівняльний аналіз виховної практики провідних країн світу засвідчує, що виховання національного самоствердження та ідентичності особистості базується на історії країни, національних героях, які проявили себе в різних сферах життєдіяльності. На наше переконання, національна ідентичність особистості та її самоствердження є економічними категоріями, які лежать в основі економічної конкуренції та науково-технічного прогресу (НТП). Конкуренція і прогрес є функціями рівня розвитку технологій. Межа між економічними і військово-політичними категоріями інколи стає неактуальною умовністю.
Ніщо не замінить пропаганду, навіть свобода?

Радянський Союз, як країна, був апартеїдом з економічною системою державного капіталізму. Радянське гасло 20-х років минулого століття Економіка повинна бути економною і постійні мантри про НТП свідчили, що держапарат СРСР був прагматичним і діяв у відповідності з умовами "клятої капіталістичної" конкуренції між державами. Справжньою метою національно-патріотичного виховання (НПВ) в СРСР було не позитивна орієнтація на загальнолюдські цінності; виховання громадянина з почуттям відповідальності, толерантності, шанобливим ставленням до національної культури рідного народу та інших націй, а прагматизм із використанням силових (в тому числі й військових) структур задля утримання в покірності різнорідних націй і народів та експлуатація їхніх природніх багатств незначною кількістю партноменклатури.
Відмінність у підходах до НПВ в СРСР і в країнах західної цивілізації полягала у протилежному ставленні до питання формування ідентичності та самої політики ідентичності. В СРСР формувалася нова ідентичність: совєтскій народ. У країнах західної цивілізації ідентичність формувалася на ціннісних взаємопов’язаних категоріях: національна історія, культура, приватна власність і конкуренція. Тому НПВ відбувалося системно за замовчуванням в режимі невидимої руки держави. На території України комуністи знищили чотири покоління приватних власників. Тому природні механізми формування національної ідентичності слід було замінити пропагандою.
Коли нема доступу до джерел інформації комуністи "продавали" те, що не перевірити: "За матеріалами зарубіжної преси"ю 

Україна після виходу з-під прямого московського управління успадкувала деякі системні державотворчі практики і у безпековій сфері. Більшість з них, подібно усього, що стосувалося НТП, мали відносно прогресивні і у більшості випадків “запозичені” у закордонного “класового ворога” засоби. Стара партноменклатура зберегла і розвивала практики й інституції, які збирали державу до купи. Навіть створювала нові, якщо цей функціонал не був передбачений для колоній (наприклад, генерація ідей і аналітика). Після того, як партноменклатура трансформувалася у олігархів, усе що створює накладні видатки для бізнесу, у т.ч. соціальні та безпеково-оборонні інститути, почали демонтуватися руками младодемократів (тут проглядається ще одна московська ІПСО, подібна часам Хмельниччини) в інтересах нових власників України. З одного боку, це сприяло збагаченню кількох сімей, а з іншого боку, призводило до неспроможності інститутів держави адекватно реагувати на загрози і виклики безпеці. Національні ідеї перейшли на другий план. Створювалися умови для побудови системи, у якій реальні громадські цінності трансформувалися у бажання отримувати надприбутки щоб виділятися від основних мас населення, які перебувають на межі виживання, і у зв’язку з чим цілком залежні від олігархів та їх оточення. Очевидно, новим власникам не потрібне грамотне і свідоме населення, здатне захищати себе і свої національні інтереси. Проте війна вимагає змін.
...У НПВ важливе значення має модель генерації кадрів для безпеки  і оборони. Однак вона була підмінена своєрідними ерзац-НПВ в формі ВПГ Сокіл/Джура чи заходами”, з яких вилучено головне: замовлення держави на прикладне навчання. Іншими словами, прикладне навчання було замінене пропагандою.

Георгій Почепцов: ПРОПАГАНДА НІКОЛИ НЕ ЗДАЄТЬСЯ

Пропаганда завжди бадьора і сповнена маршів що звучать навіть у важких ситуаціях. Вона має піднімати людину на перемогу, а не на поразку. Світ пропаганди зрозумілий та красивий. Усі її наративи підпорядковані і випливають із одного що головніший. Така системність робить пропаганду дуже самодостатньою. Контрпропаганда бореться лише з відгалуженням від головного наративу, залишаючи його в незмінності.

Ілюстратор- Жанарис Жумашев , rezonans.asia 8 листопада 2022 року

Даремно ми свого часу ховали пропаганду в період заходу сонця СРСР. Буржуазна реклама мала її замінити. І ще Паблік Рілейшенс як м'якша форма впливу на наші голови. Але не вийшло. За часів Спеціальної Військової Операції та часткової мобілізації не до буржуазних винаходів. Держава пішла шляхом упорядкування інформаційного простору за рахунок умовних заборон на професію, присвоюючи ярлики іноагентів найактивнішим лідерам громадської думки, серед яких лідирують журналісти, політологи, громадські активісти.

Щоб усі медіа говорили однаково, а також щоб не шукали потрібних слів, особливо, якщо їх немає за душею, Адміністрація Президента (АП) виконує цю роботу за них, розсилаючи методички, проаналізовані А. Перцевим у Медузі. Ось деякі приклади такого інструментарію:

  • виділення головних думок для тиражування: Росія перемагала у війнах тільки всім світом — і коли її жителі вважали, що йде війна народна. Тому, роблять висновок укладачі методички, зараз до росіян слід донести одну головну тезу: Народ росії має згуртуватися перед загрозою НАТО. За твердженням Кремля, альянс має намір розчленувати і пограбувати Росію [1];
  • роз'яснення з приводу кримського мосту: У методичці наголошується на тому, що міст був швидко відновлений, істерія з приводу його підриву була штучною, а шкода від самого вибуху сильно перебільшена київською пропагандою. Пропагандистам також радять повідомляти, що підрив обернувся згуртуванням, паніки та страху немає [2];
  • про слабкість впливу: один із політконсультантів, які працювали з АП, заявив, що такі тези з методик можуть переконати лише лоялістську аудиторію, яка не цікавиться альтернативними джерелами інформації. Журналісти таких ЗМІ (які отримують вказівки з Кремля) частенько самі без методички просто не зможуть нічого написати, а якщо напишуть, то це буде така нісенітниця… Та ще й наслідки публікації розхльобувати доведеться, — каже він. – В  інтернеті теж є лояльна аудиторія, а нелояльній вже і нічого не доведеш, тим більше такими методами переконання”” [3];
  • Сьогодні Путін у своїх промовах та статтях, а також у рамках екосистеми дезінформації та пропаганди, використовує набір образів Другої світової війни як привід для розширення своїх авторитарних повноважень у країні та для виправдання агресії росії проти сусідніх країн, які прагнуть зміцнити євроатлантичні зв'язки та демократію. Серед них – Україна. Путін регулярно посилається на неправдиву інформацію про Другу світову війну щоб виправдати повномасштабне вторгнення до країни. Путін, як, втім, і Кремль, часто називає українських лідерів, які виступають проти вторгнення росії до їхньої країни – зокрема демократично обраних державних діячів – нацистами та фашистами. Не маючи якихось легітимних причин для розв'язання непровокованої війни проти України, Путін та його фабрика дезінформації використовують образи Другої світової війни, щоб вигадати виправдання [4];
  • Підконтрольні Кремлю інтернет-ЗМІ, газети та інформагентства одержують щоденні вказівки в письмовій формі від Управління громадських проектів АП, яке підпорядковане першому заступнику керівника адміністрації, куратору політичного блоку Кремля Сергію Кирієнку. Їх же отримують прокремлівські експерти, які коментують події у лояльній владі ЗМІ. За словами близьких до АП джерел, співробітники телеканалів також щодня знайомляться із цими темниками. Події у них розписані по тематичним блокам (вони називаються, наприклад, “Посилення росії” чи “Новий світопорядок”). До кожного пункту пропонується точка зору, з якою його треба висвітлювати» [5].

У радянській пісні звучали слова: Пісні ти не скажеш — до побачення, Пісня не прощається з тобою. Пострадянська дійсність узяла їх на озброєння у такому вигляді: "Пропаганді ти не скажеш - до побачення, Пропаганда не прощається з тобою".

Пропаганда працює над створенням мінітекстів, які в сумі можуть пояснити все з потрібної точки зору. Це такі когнітивні цеглинки, що задають когнітивну систему масової свідомості. Тут завжди є відповідь навіть на ще не задане, але потенційно можливе питання. 

Бородянка. Під малюнком (джерело >>>) немає підпису Бенксі, так само ця робота не з'явилася на його сайті, проте стиль графіті схожий на його роботи. Це можна назвати "постпропагандою", або "наслідками пропаганди", або "помилкою виборця" коли не спрацювали у потрібний час належним чином інститути безпеки держави. 

В результаті пропаганда працює по суті генератором правильних текстів, звідки мають приходити до голови правильні думки. Будь-яка кризова ситуація створює неправильні думки з критикою влади. Тому їх хочуть своєчасно купіювати.

В епоху пропаганди, що витісняє за своїми обсягами навіть рекламу, людина чує навколо себе одне й те саме. Це пов’язано з розсилкою Кремлем правильних меседжів. Ось яка картина світу має виникнути після їхнього одержання. Ось такі підказки розсилає в медіа влада [6]:

  • На Донбасі відновлюється справедливість! Зараз важливо наголосити на пам'яті про подвиги молодогвардійців, на честь яких у ЛНР відкрито відновлений меморіал Нескорені. Свою країну захищали хлопці, наймолодшому з яких було 14 років;
  • росія не має іншого шляху крім перемоги. Війна має бути народною. Кожен має зробити свій внесок у перемогу;
  • Резервісти з розумінням та готовністю відповідають на заклик Батьківщини. Їх проводжають урочисто, вони йдуть мужньо і гідно, не плачуть;
  • Чоловікам потрібна підтримка жінок, тож слід підкреслювати їхній внесок у перемогу. Приклад телеведуча Лера Кудрявцева, яка сказала, що якщо знадобиться піти бабам на фронт, піду;
  • при мобілізації є незначні помилки, які оперативно виправляються, помилково мобілізовані повертаються додому, таких випадків десятки;
  • референдуми викликають справжню істерику київського режиму;
  • у США Зеленського порівнюють із Гітлером;
  • перемога правих в Італії - ознака того, що в Європі втомилися від нав'язаної американцями ідеології;
  • відключення Газпромбанку від SWIFT означатиме негайний газовий колапс Європи;
  • ліберальні ЗМІ на гроші Заходу намагаються посіяти паніку в росії, але це лише сильніше згуртує росіян.
    Пропаганда може бути не тільки з північного сходу, а і з Заходу коли Кремль є спонсором соціальної мережі. "Неповна правда є брехнею" - казав білоруський філософ Владімір Мацкевич за що зараз в реальній тюрмі. Брехня і пропаганда мають багато спільного. Фільтрація інформації - це теж форма і частина пропаганди від ворогів людства. 

Наші мізки підкоряються правилам. Та інформація, яка легше за інших відновлюється, визнається нами більш правильною. Так встановили психологи. Звідси приходить, ймовірно, і частотна перемога пропаганди, оскільки її тези транслюються більше інших.

І щоб прибрати різнобій, було розпочато перевірку телеграм-каналів навіть військових кореспондентів, серед яких не може бути неперевірених бійців ідеологічного фронту [7 8]. І це зрозуміло, оскільки він бачать не лише інструкціями, спущеними зверху, а й на власні очі, що веде до появи несинхронної з потоком інформації в масовій свідомості. При звістці про це військові кореспонденти трохи здивувалися.

Пропаганда вічна і циклічна. Картина "Більшовики" ("Червоноармієць, що віднімає хліб у дитини", «Солдати Троцького (Бронштейна) віднімають у хлопчика хліб"), написанна Іллею Репіним у 1918 році в "Пенатах". Горе тим, хто забуває.

Потім надійшла інформація, що списків неугодних більше немає. Один із таких військових кореспондентів С. Пегов розповів про розвиток цієї ситуації: Але перш ніж поставити крапку бачимо сенс пояснити кілька моментів. Інформація про списки надійшла до нас плюс-мінус тиждень тому. Ну а якщо дивитися на корінь навіть раніше, перші дзвіночки пройшли ще 30 вересня. Ми навмисно не стали публікувати дані, що надходять порціями, перевіряли. Майже два тижні. Останню найактивніше. Наявність списків телеграм-каналів, до яких планувалося застосувати перевірки та інші обмеження, за три дні до публікації підтверджували відразу кілька структур. Як адміністративно-політичні. Так і надзорно-силових. По окремих каналах уже розпочалася робота. Збір матеріалів, аналіз тощо. Служби розпочали взаємодію. В окремих представників влади та закону подібні рухи викликали певні побоювання. Нагору було складено довідки про підозрілі процеси та тенденції. Про їх наявність (як з нами) почали говорити джерела одне з одним не пов'язані. Найближчим часом матеріали мали передати до Роскомнагляду. Про те, що задум та відповідні процеси існували, у нас сумнівів немає. Не одне, не два і навіть не три надійні джерела (повторюся із різних структур) це підтвердили. Тільки після цього ми підготували публікацію, вважаючи за необхідне позначити проблему» [9]. Тобто чим далі у ліс, тим... небезпечнішою стає інформація навіть від людей перевірених. Йшлося там про Ігоря Стрєлкова, Семена Пегова (проект WarGonzo), Юрія Подоляка, Владлена Татарського, Сергія Мардана, Ігоря Димитрієва, авторів GreyZone, Рибара і Христину Потупчик.

Нафталій Аронович Френкель, творець ГУЛАГу, казав простіше: странє надо більше вугілля і на шару. "Грабуй награбоване" - незмінна доктрина тих, хто взяв владу на одній шостій суші планети Земля. Для розуміння сучасної пропаганди треба розуміти сучасну економіку. Ірина Бекешкіна не хотіла займатися економікою, тому була просто "хатнім барометром" в руках олігархів.

С. Пегов у своєму телеграм-каналі WarGonzo так підбив підсумок цих розбірок: коли про пресинг воєнкорів не говорив і не писав лише лінивий, а громадський негатив став зашкалювати розгорнулося в зріст повне заперечення самого факту наявності неугодних для Міноборони авторів та телеграм -каналів. Всі угодні і всім зелене світло. Що ж, у певному сенсі, це наша маленька перемога. Ті, хто подібним спискам (а ми в наявності не сумніваємося досі) — намагався дати хід, вирішили все-таки ситуацію відіграти назад. І це чудово".

Є ще варіант майбутньої інформаційної небезпеки від людей, які вже відвоювали, які прийдуть потім. Військовий експерт П. Лузін розповідає про таку минулу ситуацію, наприклад, коли влада боїться найманців усередині росії, тому відправляє їх на війну: Історія почалася 2010 року, навесні. У Приморському краї виникла група про приморських партизанів. Це хлопці, які відслужили строкову службу в головному розвідуправлінні та інших військах, повернулися додому та не знайшли себе. Вони побачили корупцію, яка для Далекого Сходу дуже болюча тема. І вони просто почали вбивати. Але не аби кого, а представників російської влади. Це група до 10 осіб, але проти неї довелося проводити невелику військову операцію. Після цього влада почала придивлятися до таких людей емоційно нестабільних, але мають досвід служби та конкретну військову спеціальність. Їх почали утилізовувати – Україна, Сирія, Лівія, ЦАР. Умовні ПВК, які зовсім не ПВК, це спосіб утилізації людей, які всередині країни можуть влаштувати дуже багато. Якщо 10 осіб тоді могли кілька місяців тримати у страху владу цілого регіону, то зрозуміло, чому з 2014 року їх на різних війнах утилізували сотнями та тисячами [10].

Великий обсяг людей, що проходять війну, а отже, і плутанину влади громадянської та військової, стає негативною силою, яка буде небезпечною для влади в майбутньому. А Путін, навпаки, хотів зробити з війни рятівний для себе варіант утримання влади.

Д. Колезєв написав у своєму телеграм-каналі: Чому Володимир Путін прийняв таке рішення, небезпечне і для нього? Він зробив дуже високу ставку, пішов ва-банк. Можливо, він вважає, що це єдина можливість зберегти свою владу. Він відчував, що втрачає владу, втрачає підтримку людей. Тому країну потрібно перетворити на ізольовану обложену фортецю. Це можна зробити за допомогою війни. Якщо так, то життя всередині цієї фортеці йтиме за законами воєнного часу. Побудувати повноцінну Північну Корею у величезній 140-мільйонній росії навряд чи вдасться, але наблизитися до цього можна [11].

Військкори та їхні телеграм-канали стали ще одним джерелом потенційно слабко контрольованої інформації. Їх спробували прикрутити. Але, мабуть, досягли компромісу та зупинилися, щоб не роздмухувати ще більшого скандалу. Військкори опинилися у центрі уваги, оскільки під час війни у громадян відчувається дефіцит саме такої інформації.

Інформаційний простір все одно активно розчищається від тих, кого вже не виправиш, оскільки вони є джерелом не тієї інформації. Знову, наприклад, з'явився список нових іноагентів: Міністерство юстиції включило до реєстру ЗМІ – іноагентів кінокритика Антона Доліна, колишнього головного редактора МБХ медіа Вероніку Куцилло, колишнього редактора МБХ медіа Івана Жадаєва, колишню журналістку Наталію Тєлєгіну, викладача РАНХіГС Кирила Харатьяна та журналіста Володимира Рувінського. До списку фізичних осіб – іноземних агентів включені прес-секретар Олексія Навального Кіра Ярмиш, головний редактор телеканалу Дощ Тихон Дзядко та провідний ютюб-каналу команди Навального Популярна політика Дмитро Низовцев» [12]. Їх уже не помилують як це сталося зі спецкорами, оскільки влада не повірить у їх виправлення [13 — 17].

Санкт-Петербург. Світлина з мережі. Пропаганда - це кров і тьма. А після перемоги ідіотократії - багато крові.
Ця система, модернізуючи законодавство, йде лише на посилення, щоб змусити всіх думати однаково, наприклад: законопроект не передбачає жодної перевірки іноземного впливу. Це звільняє владу від потреби доводити наявність іноземного фінансування. Про це говорили експерти Ради з прав людини. Тепер очевидно, що створення та розширення реєстру іноагентів фактично відроджує цілу соціальну групу, яка виникла у роки сталінських репресій – позбавлененців. Адже новий законопроект тепер не лише обмежує людей у правах на свободу вираження думки та слова (гарантованих, на хвилинку, ст. 29 Конституції), а й тягне за собою поразку в соціально-трудових правах [18].

Це для одних журналістів, натомість інші рухаються до процвітання. Їх очолює беззмінний прес-секретар президента Д. Пєсков, який має на своїй посаді гарний фінансовий успіх, його нерухомість оцінюється в 10 мільйонів доларів [19]:

  • Дмитро Пєсков обіймає посаду прес-секретаря Володимира Путіна з 2008 року. На цій посаді йому відводилася ключова роль у кампаніях пропаганди та дезінформації, спрямованих на приховування причетності Кремля до різних отруєнь. На службі у Путіна він розбагатів: Пєсков і його сім'я, які присвятили все своє життя державній службі, стали мультимільйонерами;
  • Пєсков неодноразово заперечував намір росії напасти на сусідню державу. Їм робилися брехливі заяви про те, що росія не загрожує Україні, що вона ніколи не нападала на інші країни, що росія — «остання країна в Європі», якій могла б навіть спасти на думку війна. Щоб дискредитувати повідомлення західних ЗМІ про підготовку Кремлем вторгнення, Пєсков називав їх провокаціями, необґрунтованим нагнітанням напруженості, західною істерією, безвідповідальними фейками та маніакальним інформаційним божевіллям. Війна росії в Україні послужила підтвердженням повідомлень ЗМІ та підірвала довіру до Пєскова;
  • 11 березня Міністерство фінансів США включило до списку санкцій трьох членів родини Пєскова, які ведуть розкішний спосіб життя, несумісний з його державною зарплатою і, ймовірно, незаконно фінансований завдяки зв'язкам Пєскова з Путіним. За даними Міністерства фінансів, члени сім'ї Пєскова володіють імперією нерухомості, що оцінюється більш ніж у 10 млн доларів, і кількома розкішними автомобілями, а також часто подорожують приватними літаками та яхтами. Дехто вважає, що брехня до добра не доведе однак у разі Пєскова це зовсім не так. До речі, його дружину нещодавно помітили на люксовому пляжі в Ізраїлі [20].

Пропаганда неминуча. Але вона стає частотною та обов'язковою у подібних ситуаціях воєн та криз. В.Соловйов та інші справді цікаві багатьом, точніше той тип системності друзів та ворогів, який ними породжується. Але є й інша частина населення. І вона все одно шукатиме інформацію для себе. Сучасний світ дає для цього безліч можливостей у вигляді соцмереж та інтернету.

Пропаганда, по суті, єдина розмова з боку влади. Але влада не може і не хоче тихо говорити. Її голос повинен наздоганяти всіх. І великих, і маленьких… Назвемо цей феномен кротовими інформаційними норами інформаційними тунелями, які дають змогу пропаганді потрапляти в будь-яку точку незалежно від існуючого опору.

Пропаганда обов'язкова, від неї ніяк не ухилитися, особливо, в ситуації війни, навіть якщо її називають не війною, а спеціальною військовою операцією... У кризовій ситуації завжди складається ситуація нестачі інформації, і людина починає сама займатися її пошуком. І тут на нього чекає робота пропагандистів. І навіть якщо не хочеш, не зможеш її обійти стороною, оскільки вона чекатиме на тебе скрізь.

Пропаганда неминуча. Пропаганда всюди. Всюди, де є її жертва. The Beatles - не виняток.  Але нові технології пропаганди створюють нові технології боротьби з пропагандою. Просто треба формувати власний кіберпростір, без Нафталія.

Відомий пізній радянський анекдот, що ніби відображає цю обов'язковість тотальної пропаганди. Людина дивиться телевізор – на екрані Брежнєв читає доповідь. Він перемикає на наступну програму – там те саме. На третю знову Брежнєв. Кидається на четверту. А там людина в костюмі махає йому пальцем зі словами: Я тобі поперемикаю

Література

  1. Перцев А. Медуза з'ясувала, як пропагандисти пояснюватимуть росіянам, що мобілізація – це нормально. Вони розкажуть, що тепер це не лише спецоперація, а й народна війна з НАТО. https://meduza.io/feature/2022/09/26/meduza-vyyasnila-kak-propagandisty-budut-ob-yasnyat-rossiyanam-chto-mobilizatsiya-eto-normalno
  2. Перцев А. Ще одна методичка, яку нам вдалося отримати – про те, як російські пропагандисти мають висвітлювати підрив Кримського мосту Істерія з приводу вибуху була штучною. Збитки перебільшені київською пропагандою https://meduza.io/feature/2022/10/10/esche-odna-metodichka-kotoruyu-nam-udalos-poluchit-o-tom-kak-rossiyskie-propagandisty-dolzhny-osveschat-podryv-krymskogo-mosta
  3. Перцев А. Ми уважно вивчили кремлівські методички ЗМІ, написані останні півроку. І розповідаємо, як влаштована реальність російської пропаганди. Наприклад, у ній люди не тікають від мобілізації, а згуртовуються у дружні колективи. https://meduza.io/feature/2022/10/10/my-vnimatelno-izuchili-kremlevskie-metodichki-dlya-smi-napisannye-za-poslednie-polgoda-i-rasskazyvaem-kak-ustroena-realnost-rossiyskoy-propagandy
  4. Яким чином Володимир Путін маніпулює історією https://www.state.gov/%D0%BA%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D0%BC-%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%BC-%D0%B2%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%B8%D0%BD-%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BF%D1%83%D0%BB/
  5. Методика. Як робити пропаганду https://ukrrudprom.com/digest/Metodichka_Kak_delat_propagandu.html
  6. Колезєв Д. Свіжа методичка з пропагандистськими тезами Кремля https://fakeoff.org/propaganda/svezhaya-metodichka-s-propagandistskimi-tezisami-kremlya  (або: https://t.me/kolezev/12205 )
  7. Mash повідомив про перевірку контенту воєнкорів на предмет фейків та дискредитації армії. На них нібито поскаржився особисто начальник Генштабу. Генштаба https://meduza.io/news/2022/10/14/mash-soobschil-o-proverke-kontenta-voenkorov-na-predmet-feykov-i-diskreditatsii-armii-na-nih-yakoby-pozhalovalsya-lichno-nachalnik-genshtaba
  8. Mash: дев'яти воєнкорам загрожує кримінальна відповідальність за дискредитацію ЗС https://news.ru/society/mash-devyati-voenkoram-grozit-ugolovnaya-otvetstvennost-za-diskreditaciyu-vs/
  9. Списків більше немає - Пегов https://antifashist.com/item/spiskov-bolshe-net-pegov.html
  10. "Ми таких дров наламали, що зберегтися як російській федерації буде важко". Павло Лузін – про перспективи війни в Україні https://kolezev.ru/2022/03/31/pavel_luzin/
  11. t.me/kolezev/10244
  12. Мін'юст визнав іноагентами журналістів Антона Доліна та Тихона Дзядка https://www.svoboda.org/a/minyust-priznal-inoagentami-zhurnalistov-antona-dolina-i-tihona-dzyadko/32083911.html
  13. Самсонов Г. Кінокритик Антон Долін потрапив до реєстру ЗМІ-іноагентів https://www.ridus.ru/news/392022
  14. Мін'юст поповнив реєстр іноагентів https://lenta.ru/news/2022/10/14/minust/
  15. Мін'юст поповнив реєстри іноагентів. Туди потрапили Весна, Антон Долін та соратники Навального.
  16. Кінокритика Антона Доліна та семеро журналістів оголосили іноагентами https://www.bbc.com/russian/news-63247689
  17. Мін'юст оновив список іноагентів https://jrnlst.ru/minyust-obnovil-spisok-inoagentov
  18. Життя іноагентів зроблять у росії такою ж нестерпною, як позбавленців в епоху Сталіна https://online812.ru/2022/06/22/117958/
  19. Особи кремлівської пропаганди: Дмитро Пєсков https://www.state.gov/disarming-disinformation/dmitri-peskov-ru/
  20. Дружину спікера Путіна помітили на пляжі готелю в Ізраїлі. У МЗС відповіли, що нічого не знають про візит Тетяни Навки https://www.vesty.co.il/main/article/sy11uxajms 
Читайте також:



Підбір наглядної агітації до статті Георгія Почепцова від Кіберджури.
 
Післямова Кіберджури. Рушійною силою пропаганди є гроші. Гроші - це суть і кров бізнесу. В Господарському кодексі України записано, що метою бізнесу є отримання прибуту. Задля прибутку немає такого злочину, на який не піде пропаганда. Але то таке. Прибуток залежить і від накладних видатків. Пропаганда, як будь-який бізнес, прагне мінімізувати накладні видатки. Один із маркетингових векторів мінімізації накладних видатків - дебілізація населення. Чим більша частка населення, яка некритично сприймає дійсність (>>>), тим менші накладні видатки пропаганди на пропаганду, тим прибутковіший бізнес. А якщо згадати твердження Володимира Полохала що найбільш конвертований товар (більше ніж наркотики, зброя і алкоголь) - це влада, то стає зрозуміло, чому в Новій українській школі замість сучасних інформаційних технологій культ Карго (>>>). Чому пенсіонери в маразматичній фазі еволюції є головним електоратом виборчих змагань, а не платники податків, за гроші яких і воює пропаганда. А потім пропаганда опускається з олімпійських висот у кожну хату своїм спрощенням дебільних спрощенців. Опущених олігархами спрощенців, які власний соціальний пакет, добробут і процвітання країни поміняли на скляні намистини кужелясто-ляпуватої пропаганди. Пропагандист спрощення Ксенія Ляпіна публічно заявляла, що вона "займається політичним консалтингом" (це частина апарату пропаганди). А "політичний консалтинг не буває дешевим," - стібалася Ляпіна зі спрощенців, відверто декларуючи, що не "бідна бабуся з петрушкою в підземному переході" його замовила і оплатила. Прозріння починається з вмісту холодильника. Якщо дочитали до кінця, поставте "вподобайку" - світ не безнадійний.  
 
Москва, 2016. Пропаганда неминуча. Пропаганда всюди. Всюди, де є її жертва. Пропаганда спотворює і паскудить картину світу від самого побутового низу до геополітичних верхів.

 

Коментарі

  1. Андрій Рябчун: З кожним роком стає менше прихильників The Bestles - природно зменшується кількість слухачів ліверпульської четвірки. Зараз багато сучасної та цікавої музики, молодь Бітли не цікавлять. До речі на Радіо Roks іноді можна почути в ефірі Beatles. В них навіть найпопулярніше ранкове шоу зветься Камтугеза - на честь відомої пісні Бітлів

    ВідповістиВидалити
  2. Анатолий Несмиян 1 год · В одном из Z-каналов встретил интересную мысль. Интересную не своим содержанием, а попыткой хоть что-то изобрести, чтобы остаться в той картине мира, которая сейчас необратимо разрушается.
    Так вот, мысль. Дескать, Россия почти всегда во всех войнах сначала «огребала», после чего суровела лицом, встряхивалась и возвращала обидчикам всё по полной программе. Так что и в этот раз сценарий будет скрепным и полностью отвечать традициям.
    Аналогии — вещь сомнительная. Любая аналогия всегда упирается в узкое место — контекст. Всегда есть особенности и отличия, которые могут любую аналогию перечеркнуть. Но здесь есть и еще один момент. В оборонительных войнах — да, бывало такое, когда огребали, после чего с трудом, но возвращали всё назад. Иногда даже — слишком назад. Но сейчас-то война не оборонительная. Более того — Кириенко призывает сделать ее народной, что помимо всего прочего означает: народной она не является. Ее только призывают сделать такой. Причем люди с руками из известного места, живущие в стране, которую они не знают.
    Под определение народной войны подпадает как раз противоположная сторона. Это на нее напали и ее разрушают и убивают. Нюанс в том, что до 24 февраля именно Киев находился в позиции, скажем так, сомнительного свойства. Как ни крути, но именно Киев давил восстание на своей территории, а потому был в не самом уверенном положении. Но после 24 февраля всё, что было до того, зачеркнулось, и осталось только одно — освободительная война, которая по определению является народной.
    Это всё довольно непросто на самом деле. Я уже много раз говорил, что в событиях до 24 февраля нет однозначности и быть не может. Каждый народ (или часть народа) имеет право на восстание. Это естественное право, его нельзя формализовать, оно просто есть. Поэтому Майдан, как революция (да, революция мелкобуржуазная, перехваченная крупной олигархией — но все равно революция) против режима Януковича — абсолютно нормальная история, которые встречаются сплошь и рядом. Проблема в том, что когда победители стали властью, у другой части народа появилось ровно такое же естественное право на восстание уже против новой власти. У каждого Национального конвента есть своя Вандея, и Донбасс ею стал. Украинская мифология говорит о том, что «мы жили тихой пасторальной жизнью, выращивали кавуны, но тут пришли русские загарбныки и понеслась». Любая революция создает свои мифы, и украинский Майдан — не исключение. Восстание на Донбассе и АТО были почти неизбежны, так как новая власть решала задачу сброса и утилизации революционных кадров. Задача, которую решает любая постреволюционная власть — Иран, к примеру, сходу после победы революции бросил на убой свою революционную молодежь в мясорубку ирано-иракской войны, в чем режиму аятолл любезно помог партнер Саддам Хусейн.
    То, что Кремль в силу природной тупости решил вмешаться в чужой внутренний конфликт, да еще и умудрился сделать это наиболее проблемным способом, никак не отрицает исходной внутренней составляющей самого конфликта. Именно поэтому позиции Киева все восемь лет были, мягко говоря, небесспорны. Именно поэтому и пришлось создавать мифологию, так как правду сказать было невозможно. Но после 24 февраля всё это утратило смысл и было зачеркнуто. Теперь осталась только народная освободительная борьба, уже нет никаких восставших, а есть пособники и коллаборационисты. У власовцев, возможно, тоже были претензии к режиму большевиков, и даже обоснованные. Но принадлежность их к агрессору зачеркнуло все претензии, превратив их в предателей и врагов. И в этом смысле после 24 февраля люди на Донбассе утратили возможность называться «донбасским восстанием», его зачеркнула спецоперация.
    Поэтому я не очень понимаю, как именно Россия в этот раз может реализовать концепцию «сначала огребаем — затем побеждаем». Особенно в условиях, когда даже в Кремле за девять месяцев так и не смогли сформулировать критерии победы.

    ВідповістиВидалити
  3. Юрій НІкулін. По российским соцсетям прошла новость о "переделанном" российском переводе последнего эпизода американского сериала "Утреннее шоу", где легкой рукою переводчика и корректора авторские слова о происходящем в Мариуполе превратились в передачу российских пропагандистских нарративов. Напомню, что действие сюжета происходит как раз в марте 22-го года - из этого понятно, что и как перевели отечественные авторы, чтобы создать у зрителя "правильное" впечатление о том, кто в чем виноват и кто кого обстреливает.

    Однако упомянув о конкретном кейсе многочисленные комментаторы проглядели главное. То, что уже очевидно и неизбежно просматривалось еще в прошлом году - украинские события постепенно перемещаются из новостной повестки на теле и киноэкраны. Писатели, сценаристы и режиссеры не могут игнорировать подобные сюжеты, как из-за серьезного дефицита адекватного материала для экранизаций, так и из-за абсолютной кинематографичности происходящих событий. Где не в далекой южной стране, а в центре Европы, в знакомых пейзажах, интерьерах не странные, смуглые люди чуждой культуры и религии - а вполне себе "свои" оказались в центре кровавых событий.

    Конечно сейчас нет новых Хемингуэев или Оруэллов, по чьим книгам и репортажам жители западных стран познавали Испанскую гражданскую войну, но их отсутствие вполне заменяет обилие и простота новых методов художественной подачи информации. И отдельный случай с отдельным эпизодом конкретного шоу неизбежно в ближайшее время превратится в поток. От высокохудожественных проектов, вроде новых "Взвода" или "Поколения убийц", до "низкого", но еще более востребованного у зрителя жанра. Где новый, а может и старый Рэмбо будет расправляться в привычном стиле с привычными врагами.

    Разрывая отношения с западными киностудиями и телесетями мы сами выбили мощное коммерческое ограничение - единственное, что сейчас может, кроме, конечно, политкорректности, повлиять на сюжет и драматургию - страх потерять большой российский рынок. Который для "западников" теперь закрыт. И теперь продюсерам абсолютно все-равно, что подумают об очередном проекте российские власти или население, особенно с учетом того, что здесь пока наслаждаются ролью мирового жупела и страшилища, с удовольствием повторяя, смакуя старую ересь - "будут бояться, будут и уважать".

    И бояться будут, правда с уважением вопрос остается открытым. И десятки новых фильмов и сериалов, специально посвященных украинским событиям, с украинскими же, а так же западными героями и супергероями не дадут замотаться теме конфликта в новостной повестке, наоборот восстанавливая ее в общественном сознании с каждой премьерой. И делая необходимость поддержки Киева абсолютной, азбучной и привычной для каждого западного зрителя вещью. Сюжет будет работать в синергии с очередной новостью с телеэкранов и многократно усиливаться вечером, во тьме кинозала или при домашнем просмотре очередной премьеры. И становиться самостоятельной и самодовлеющей вещью. Кроме всего прочего вместе с широким проникновением западной кинопродукции на рынки "глобального Юга" подтачивая там в таком же массовом сознании остатки российских авторитета и надежд.

    Западные студии давно уже искали образ "идеального врага", устав от бесчисленных дозволенных нацистов, безымянных террористов, невнятных инопланетян и надоевших зомби, неспособных произнести ни единого человеческого слова. И вот появились мы, "дорогие россияне", пресытившиеся комфортом и захотевшие уважения. Правда не то загадали, как персонаж "Ералаша", попросивший у джинна сделать так, чтобы его все боялись.
    И обратили на себя прекрасно работающий, крайне эффективный аппарат киноискусства. Предложив ему сыграть в идеальном симбиозе и синтезе - у вас есть способность эффективного и творческого воплощения чего угодно, у нас есть столь нужный вам образ идеального врага - современного, четко выражающего свои намерения, достаточно похожего на вас, чтобы всерьез испугать вас. Давай сыграем?

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ШЕВРОНИ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО ПЕРЕМОГИ!

#Андрофаги

Критичне мислення і кольорові граблі