Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?
Жовтень 2022 року. Щоб не ображати почуття прихильників кольорів "дитяча несподіванка" чи "зелений членограй", вирішив поставити чорно-білу світлину на заставку, яку позичив з антиукраїнської соціальної мережі з українською назвою. До світлини у пояснювальному тексті теж про електорат у світі, не тільки наш що тішить. У світі творяться немислимі безумства. В англійських газетах повідомлялося про концерт тиші, який дав одного разу якийсь безвісний піаніст. Шумна реклама зробила свою справу – у день концерту зал був сповнений. Віртуоз тиші сідає за рояль і грає, але оскільки всі струни зняті, не лунає жодного звуку. Люди в залі косять одне одного. Кожен чекає, що зробить сусід, і в результаті вся аудиторія сидить затамувавши подих. Після деякого часу гробової тиші концерт закінчується. Піаніст встає та кланяється. Його проводять бурхливими оплесками. Згадали марка Твена? Наступного дня віртуоз тиші розповідає цю історію по телевізору і на закінчення зізнається: "Я хотів подивитися, як далеко тягнеться людська дурість: вона безмежна".
 |
| "Я хотів подивитися, як далеко тягнеться людська дурість: вона безмежна". |
Отже, вчений Ардаліон Токарський вважав, що дурість є психіатричним захворюванням. Дурість тоді не вимірювали ніяким IQ. Проте дуже переконливо на зборах Московського суспільства невропатологів і психіатрів у 1896 році А. Токарський довів, що між поняттями “нерозумно” і “безглуздо” існує різниця. Нерозумно, говорив він, впасти з вікна, задивившись на місяць; нерозумно забути адресу своєї квартири або "сісти на катафалк замість брички", однак це зовсім не можна назвати дурістю. Це щось інше, що входить в негативне, дуже загальне поняття "нерозумно". А дурість – поняття позитивне, тобто володіє властивостями, органічно притаманними цьому поняттю і саме йому. Які ж це властивості?
Відмовляючись лаконічно визначити властивості дурості, Токарський перераховує її прояви. Він передусім говорить, що дурість – родове поняття, яке включає обмеженість, безрозсудність, легковажність, необачність, безцільність, безглуздість. А скільки ще діянь подібного роду, говорив Токарський, ми просто “соромливо і соромливо іменуємо іншими іменами”! Виступає в римському сенаті оратор-демагог Кролик Сеня, підтримуваний преторіанською гвардією Ментів. Він обіцяє свідомо неможливе, обіцяє неймовірне і нездійсненне. наприклад, побудувати стіну... Йому ніхто не вірить, так, і сам він знає, що бреше, але ніхто не заперечує. “Хіба це дурість”? – запитує Токарський. Ні, “політика”. Відчули зв'язок з сучасністю?
 |
| Не всіх ідіотів убила війна - частина стала "цифровізаторами". |
Французький нейропсихолог Мішель Демурже випустив книгу “Фабрика екранних ідіотів”. Автор б’є в усі дзвони: з 1999 по 2009 рік середній IQ молоді на стику школи і ВНЗ впав на 3,8 пунктів. Дрібниця? Але якщо продовжити цю тенденцію на 100 років вперед, то ми отримаємо падіння інтелекту до 62. Показник тесту IQ 70 є верхньою межею дебільності, такий показник у осіб з розумовою відсталістю: можна пускати до Будинку Уряду кататися на ровері і займатися "цифровізацією". Загроза? Ні, не чули.
 |
| Діти у ідіотів або рано помирають, або залишаються без кінцівок. Самовари звозять у Валаам. |
Суспільство, що складається з людей у яких вата замість мізків, не зможе підтримувати власне існування. Нікому буде управляти машинами і ремонтувати їх, тобто наша техногенна цивілізація впаде. Штучний інтелект може, теоретично, прийти на "допомогу", але це може лише погіршити ситуацію для людини як такої. Ще 20 років тому ніхто б не подумав, що XXII століття людство ризикує зустріти розумово відсталим. Рівень IQ щосили ріс, адже упродовж XX століття люди вважали, що кращий інтелект і знання забезпечують дітям кращі шанси в житті і вселяли цю ідею молодшому поколінню. А у ідіотів якби дітей виростити та відправити на малини до ЄС і щоб "безвіз"...
Свого часу вчені радісно спостерігали так званий ефект Флінна, за йменням новозеландського філософа Джеймса Флінна, який у 1984 році опублікував статтю “The mean IQ of Americans : Massive gains 1932 to1978” в журналі “Psychological Bulletin”, де було написано, що середній IQ жителів США за вказані роки збільшився на 15 пунктів – приблизно на 3 пункти за кожен десятиліття. Аналогічні дослідження в інших країнах показали схожі результати, що хоч і різняться по країнах. Так, Флінн описав підвищення на 20 пунктів IQ голландських призовників з 1952 по 1982 рік. Проведені після 2000 року дослідження показали те, що зараз називають “зворотний ефект Флінна”: зростання IQ сповільнюється, припиняється або навіть змінюється спадом.
Проведене у 2004 році дослідження даних про IQ норвезьких призовників показало, що після середини 1990-х років зростання зупинилося і змінилося невеликим спадом; роботи Тисдейла і Оуена, проведені у 2005 і повторно у 2008 роках, продемонстрували, що результати тестів на IQ датських призовників росли з 1959 по 1979 роки на 3 пункти в десятиліття, за десятиліття 1979-1989 років виросли тільки на 2 пункти, за 1989-1998 роки – на 1,5 пункту і за 1998-2004 роки знизилися на ті ж 1,5 пункт.
 |
| Расіянців не обстежували і не сприймали як андрофагів - тепер морока з утилізацією ідіотів. |
З чим дослідники зв’язують поворот тенденції розумнішання людства? Ось що говорить сам Флінн: “Перемога візуального сприйняття означає, що менше людей читає довгі романи або книги з історії. Люди живуть у бульбашці з сьогодення, що робить їх більше уразливими до дії інформації, що подається ззовні, – у них просто немає нічого “свого”, нічого, що вони могли б протиставити тому, що їм говорять. Поліпшення аналітичних здібностей більше не робить вас кращим громадянином”. Блоги, поп-культура, дорогі тренінги про те, як “відкласти голову убік і згадати, що ти тіло”, люди без освіти, що знаходяться на вершині соціальної піраміди (Кім Кардаш’ян, наприклад), – усе це різко зводить бажання займатися своїм інтелектом нанівець.
Бути розумним більше не престижно, не забезпечує переваги. Досі престижно, втім, в нашій країні мати “симуляцію розуму” – диплом про вищу освіту юриста, економіста, журналіста і так далі. Але приходячи на співбесіду влаштовуючись на роботу, ці люди (що вивчилися “журналістиці”, приміром, в Політехнічному, а “адвокатурі” – в Інфізі) не можуть показати своєї реальної корисності підприємству. Більше того, підприємство не може знайти собі відповідного електрика або токаря або тесляра, тому що ці професії вже практично не випускають! Велика кількість “мильних бульбашок” будує таку ж “мильну цивілізацію”, тестування функціонерів яких дає таку страхітливу тенденцію.
 |
| На цій світлині все. |
Ще декілька слів про те, що у наш час люди з нижчим за норму IQ заводять більше дітей. До 1850 року це взагалі не було проблемою для нашого людства. Безглуздий мисливець гине частіше за розумного, а розумному селянинові по плечу прогодувати дітей в голодний рік. Найзабезпеченіші класи Британії віками мали приблизно удвічі більше дітей на жінку, ніж робітничий клас. Якщо у представника нижчих класів раптом і було більше дітей, то вони, в силу недостатнього живлення, мали помітні проблеми із здоров’ям, і вже в другому поколінні число їх нащадків падало. Після 1850 року погане харчування у дітей в розвинених країнах стало відходити в минуле навіть у бідних шарах, а збільшення доходів населення дозволяло прогодувати велику сім’ю навіть тим, хто не мав вищої освіти. Уся проблема полягає в тому, що цивілізація перестала бути реальною, тобто мати реальні перевірні інструменти для оцінки стану справ кожної конкретної людини. Тому людям стало багато чого “здаватися” – у тому числі, що вони насправді розумні. Не в змозі переварити таку величезну кількість інформації, яка сиплеться на них з усіх боків, люди усе менше розуміють в тому, що відбувається – тобто управляти ними стає все простіше. Усе питання в тому, хто цим займеться. Кому знадобиться стільки ідіотів, генерувати яких допомагають і "наші" міністерства генерування ідіотизму.
 |
| Не будьте ідіотами - обходьте чиновників МОН у вишиванках десятою дорогою і не довіряйте їм майбутнє своїх дітей! |
Умови для участі в КШГ "Кіберджура" тут >>>.
Головний інформаційний партнер КШГ «Кіберджура» - Студія «TV-7 production» (https://tv7.studio).
 |
| Хочеш ТАК? Якщо НІ, тоді долучайся до Глобального проекту модернізації освіти у світі від Esri >>>! P.S. Якщо ви бачите як п'ять мільйонів зебр синхронно відбивають чечітку, то треба не дивуватися розумності зебр, а захоплюватися майстерністю дресирувальника. |
Цікаві відео https://diana-mihailova.livejournal.com/5595922.html
ВідповістиВидалитиВіднині кожен може поскаржитись на відомі йому порушення Закону Про Мову всього за кілька хвилин прямо з власного смартфону - зайшовши на сайт https://movnavarta.in.ua
ВідповістиВидалитиро те, як регіональні гравці розіграли карту Південного Кавказу і чому Україні дуже важливо бути сильною, розповідає газета «День». Видання стверджує, що Вірменія за останні 25-30 років мало що зробила, щоб, перебуваючи на міжнародно визнаних азербайджанських територіях, або закріпитися на захоплених територіях, якщо вже вдалися до завоювання земель, або, що правильніше, розв’язати цей конфлікт у рамках компромісів і домовленостей, насамперед з Баку. «Натомість роками наростала взаємна ненависть вірмен і азербайджанців. При цьому Вірменія, порівняно зі своїми сусідами, слабо зміцнювала власну державність і обороноздатність», – йдеться далі в статті.
ВідповістиВидалитиІнша справа – Азербайджан, наголошує газета. Ніколи не визнаючи захоплення Нагірного Карабаху та семи прилеглих районів, усі ці роки, зокрема завдяки енергоресурсам, країна готувалася до вирішальної сутички. Сьогодні, вже за підсумком військової кампанії, видання зауважує, що азербайджанська армія повстала з попелу 1990-х і перетворилася на армію XXI століття. У той час як вірменська армія, незважаючи на високий бойовий дух і самопожертву, по суті, залишилася армією XX століття, хоч і модифікованою, йдеться далі.
Газета наголошує, що у геополітичному плані Азербайджан протягом багатьох років готував ґрунт для повернення своїх територій, передусім вибудовуючи відносини з Туреччиною і Росією. І коли настав прийнятний момент, Баку вдарив.
Для України урок з цієї історії досить простий – якщо вона хоче повернути свої території, слід готуватися, зазначає видання. В Азербайджану на це пішло 25 років ретельної підготовки з багатьох напрямків.
«Росія – сильний суперник, але збіг обставин у світовій політиці й у самій Росії можуть дати нам можливість провести операцію зі звільнення українських територій, яку треба використовувати», – наголошує газета. Водночас, йдеться далі в статті, завжди слід пам’ятати, що сильні держави завжди вирішуватимуть питання й закріплюватимуть свої інтереси за рахунок слабких.
«Не треба дозволяти собі бути слабкими, інакше наші проблеми розв’яжуть за нашою спиною не на нашу користь. Тільки мобілізація власних ресурсів і побудова сильної держави, правильний вибір союзника і ведення грамотної зовнішньої політики дадуть нам можливість не прогавити свій шанс», – наголошує газета у публікації «Уроки Карабаху». https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/uroky-karabahu
А у дорослих в цей час таке https://analytics.hvylya.net/217426-komu-vigidno
ВідповістиВидалити6 жовтня “Асоціація виробників озброєння та військової техніки України” звернулась до Президента з проханням узяти під особистий контроль військову автоматизацію (посилання 1[i] або 2[ii]). Чому?
Необхідно розуміти сучасний механізм збройного протистояння. Для того щоб ефективно воювати, вам, звичайно, необхідні люди, танки, гармати, літаки... Та з певного кількісного рівня додавання наступної одиниці живої сили чи техніки починає стрімко знецінюватись. Ви зробили 2 літаки? Чудово, супротивник – 20. Відновили 10 танків? Супротивник зібрав 100 нових...
Не будучі провідною країною світу, неможливо виграти такі перегони кількісно. Їх можна виграти лише якісно або у часовому вимірі, прискоривши цикл “Спостереження – Орієнтація – Рішення – Дія”. Якщо ваша військова система реагуватиме на дії військової системи супротивника швидше, а техніка стрілятиме влучніше — у вас є шанс. Якщо ні — шансу немає.
Ця виключно ЯКІСНА перевага спирається на кілька наріжних каменів. Стійкий зв’язок; чітке, без бюрократії, управління з широким делегуванням повноважень; швидкість отримання і обробки інформації, прийняття та виконання рішень.
В останньому аспекті можуть допомогти лише автоматизовані системи. Через які омріяне НАТО лише і може нас і бачити, і розуміти, і підтримувати. А ми бездарно гальмуємо або зриваємо їх впровадження... Що ж ускладнює роботу Верховного Головнокомандувача? І про що, власне, пишуть автори вказаного вище звернення до Президента?
Віктор Громовий
ВідповістиВидалити3 год ·
З нагоди чергового "підвищення" зарплати керівників шкіл повторюю цей пост.
Директор школи із зарплатою 6-7 тис грн.це людина, яка:
• Погоджується на роль «хлопчика для биття» та «цапа відбувайла».
• Може запам’ятати назву школи в якій працює, імена та по батькові своїх заступників і деяких вчителів.
• Володіє бюрократичною новомовою та вміє віртуозно відписуватись на численні «бамаги» та відбиватись від дурнуватих «вказівок».
• Має достатній запас «плавучості», який дозволяє йому не втонути в бюрократичному морі принаймні кілька років.
• Володіє навичками медитації, які йому вкрай потрібні для багатогодинного відсиджування на численних нарадах(семінарах, конфереціях тощо).
• Має більш-менш презентабельний вигляд, стійку нервову систему та філософський погляд на житті для того, щоб виконувати роль окраси директорського крісла.
Італійський історик-економіст Карло Чіполла дуже ґрунтовно підійшов до питання про природу дурощів. Довгі роки досліджень привели вченого до того, що він сформулював п'ять універсальних законів, які працюють в будь-якому суспільстві.
ВідповістиВидалитиВиявилося, що дурощі самі по собі набагато небезпечніші, ніж ми звикли про них думати.
Перший закон дурощів.
Людина завжди недооцінює кількість дурнів, які її оточують . Як би ви не оцінювали людей, ви постійно будете стикатися з такими ситуаціями:
- людина, яка завжди виглядає розумною та раціональною, виявляється неймовірним дурнем;
- дурні весь час з’являються в найнесподіваніших місцях в самий невідповідний час, аби зруйнувати ваші плани.
Другий закон дурощів.
Імовірність того, що людина є дурнем, не залежить від інших його якостей.
Освіта не має нічого спільного з ймовірністю наявності певного числа дурнів в суспільстві.
Ідею, яку висловлює Другий закон, складно прийняти, але численні експерименти підтверджують її залізобетонну правоту.
Висновки з Другого закону лякають: де б ви не були чи в британському вищому колі; чи в Полінезії, де ви подружилися з місцевими мисливцями за головами; чи в монастирі; чи в казино в оточенні продажних жінок,- вам всюди доведеться стикатися з такою ж кількістю дурнів, які (Перший закон) завжди будуть перевищувати ваші очікування.
Третій закон дурощів.
Дурень - це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини або групи людей і при цьому не приносять користі самому суб'єкту або навіть шкодять йому самому.
Неважко уявити масштаби шкоди, які здатні завдати дурні, які опинилися в управлінських органах та володіють політичними і соціальними повноваженнями. Але окремо варто уточнити, що саме робить дурня небезпечним.
Дурні небезпечні тому, що раціональні люди не можуть уявити логіку їх поведінки. Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, бо бандит раціональний - він хоче отримати більше благ. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист.
Спрогнозувати дії дурня неможливо, він зашкодить вам без причини, без мети, без плану, в самому несподіваному місці, в самий невідповідний час. У вас немає засобів передбачити, коли дурень завдасть вам удар.
У конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, рандомного створіння без зрозумілих правил.
Атака дурня зазвичай застає всіх зненацька. Навіть коли атака стає очевидною, від неї складно захиститися, тому що вона не має раціональної структури.
Четвертий закон дурощів.
Не-дурні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів. Зокрема, не-дурні постійно забувають про те, що мати справу з дурнем, в будь-який момент часу, в будь-якому місці і за будь-яких обставин, означає здійснювати помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому. У присутності дурня люди розслабляються і насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою замість того, щоб терміново мобілізуватися і мінімізувати збиток, коли дурень щось викине.
Поширений стереотип - що дурень шкодить лише самому собі. Ні. Не потрібно плутати дурнів з безпорадними простаками. Ніколи не вступайте в союз з дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди, - якщо ви так зробите, то очевидно, що ви не розумієте природи дурощів.
П'ятий закон дурощів.
Дурень - найнебезпечніший тип особистості. Висновок: дурень небезпечніший за бандита. Коли на сцену виходять дурні, то завдають шкоди, не отримуючи вигоди. Блага знищуються, суспільство бідніє.
Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі перебуває достатньо розумних людей, аби стримувати активних дурнів і не давати їм зруйнувати те, що розумні зробили.
В регресуючій країні дурнів при владі так багато, що вся країна котиться під три чорти.
Пост Сергій Чаплигін
Видалитикількість дурнів для однієї групи дурнів непередбачувана - лише якщо така група дурнів не чула нічого про соціологію, продажну дівку буржуазії бо може вивчати всі групи дурощів
ВидалитиРозум і совість є унікальними біологічними ознаками виду "гомо сапієнс". В тварин цих ознак нема. Тому якщо нема розуму або совісті, то це не людина, а представник іншого біологічного виду, який споріднений з "гомо сапієнс" і дуже подібний зовнішньо на людей. Розум вимірюється в балах IQ. Який мінімальний рівень IQ для "гомо сапієнс"? Горила Коко мала 93 бали IQ. Тому мінімальним рівнем для рівнем для людини слід вважати 95 балів IQ. Згідно наукових даних олігофрени мають 70 і менше балів IQ. Хоча олігофренія вважається психіатричним діагнозом, насправді це слід вважати атавізмом. В даному випадкуолігофрени (дебіли, імбецили, ідіоти) успадкували розумовий рівень предків "гомо сапієнс" - неандертальців. Якщо рівень складає від 70 до 95 балів IQ, то це гібриди між "гомо сапієнс" і " неандертальцями". В народі таких гібридів просто називають "дурні". Біологічна гібридизація заборонена законами природи. Закони генетики стверджують, що починаючи з другого покоління гібриди вироджуються. Все, що відбувається тепер в світі, є підтвердженням цих законів природи. Автору цієї статті нема чого турбуватися. IQ людини не може зменшитися більше, ніж передбачено законами природи. Інакше зникне вид "гомо сапієнс".
ВідповістиВидалитиЯкби обнадіяли, але "виродження" нікуди не дівається і хто сьогодні рулить?
Видалити"Американські колеги пояснили мені, що низький рівень загальної культури і шкільної освіти в їхній країні - свідоме досягнення заради економічних цілей. Справа в тому, що, начитавшись книжок, освічена людина стає гіршим покупцем: вона менше купує і пральних машин, і автомобілів, починає надавати перевагу Моцарту або Ван Гогу, Шекспіру або теоремам. Від цього страждає економіка суспільства споживання і, перш за все, доходи господарів життя - ось вони і прагнуть не допустити культурності і освіченості (які, до того ж, заважають їм маніпулювати населенням, як позбавленим інтелекту стадом) ".
ВідповістиВидалитиВ.І. Арнольд, один з найбільших математиків XX століття
Inga Küten
ВідповістиВидалити31 липня ·
Эра двоечников
Эра двоечников настала. Эра, эпоха, чудовищное, могучее поколение двоечников и неучей. Нет, они и раньше были, но еще несколько лет назад они не так сильно бросались в глаза. Как-то стеснялись своей безграмотности, что ли. А сейчас они, такое ощущение, везде.
Они популярны. Безграмотные звезды. Косноязычные лидеры мнений. Не умеющие двух слов связать законодатели мод.
Все эти люди, которые никак не могут понять разницу между «тся» и «ться». Которые говорят «я думаю то, что». Говорят «координальный» вместе «кардинальный» — видимо, и Ришелье в их версии был «координалом». Которые заявляют, что «мне показалоСЯ», или «я разочаровалаСЯ». Никак не могут забыть кошмарное слово «вообщем». И другие, многие другие.
Они уже не стесняются ничего.
И ладно бы только блогеры были безграмотными. Блогеры вообще умудрились за краткое время своего существования сделать все возможные ошибки и покрыть себя любым известным позором, так что само слово «блогер» в нашем обществе носит пренебрежительно-несерьезный оттенок. На фоне понтов, самолюбования, воровства, накрутки подписчиков, откровенной грубости, глупости и хамства какая-то там безграмотность уже не выглядит как порок.
Но безграмотность проникла уже в святая святых – в СМИ. В место, которое держалось дольше всех. Где должна быть хоть какая-то редактура, хоть какой-то второй взгляд. Нет. Сами редакторы уже не знают, что к чему.
И ладно бы модные журналы, нет – солидные политические издания на полном серьезе обсуждают вопросе о «приемнике Президента», хотя слово «приемник» — это, скорее, что-то из радионауки, в отличие от слова «преемник», которое и пишется, и читается по другому.
Всем наплевать на грамотность. Всем. Никакой вычитки, никакого свежего взгляда. Афиша с фильмом Нуртаса Адамбая заявляет о «фильме Нуртаса Адамбай» — хотя фамилия «Адамбай» прекрасно склоняется, прекрасно, так же, как и Хемингуэй. Но только в одном случае – если речь идет о персонаже мужского рода. Если бы это был фильм какой-нибудь Нургуль Адамбай – тогда склонять не следовало бы. Но не понимают разницы, не понимают.
Безграмотность везде и во всем. Неучи везде.
Эти Неучи – лидеры мнений. Неучи – популярные блогеры. Неучи дают интервью и учат других жить. Люди, которые сами не удосужились научиться – учат других. Перевернутое время, ей-богу.
И вот я точно знаю, в чем причина. Все ведь просто — эти люди не читали в детстве, и не читают сейчас. И я точно знаю, что с этим делать. Точно знаю, как безграмотность лечится. Будь моя воля, я бы собрал в одном месте всех этих редакторов модных журналов. Всех этих блогеров. Этих безграмотных журналистов.
Всех этих пишущих людей, которых на пушечный выстрел нельзя подпускать к тексту. Всех этих молодых и дерзких. Собрал бы, и заставил читать. И читать не журналы. Не блоги. Не модных писателей, не какого-нибудь дебильного Коэльо, не какого-нибудь популярного Харари, который под видом откровения публикует кошмарный наукообразный бред.
Нет.
Чехова бы они у меня читали. Чехова, Антона Павловича. Возможно, тогда они бы узнали, что вот это кошмарное построение фразы «переступая порог ресторана, возникает ощущение, что ты дома» (реальная фраза, из казахстанского модного журнала) – так вот, это построение фразы называется «анаколуф», и его первым простебал безжалостно именно Чехов. И это ощущение переступает порог ресторана, а не ты, двоечник.
Чехова. Толстого. Шекспира в переводе Пастернака – и самого Пастернака. Каверина. Домбровского. Бунина. Вот кого.
А в интернет я бы им запретил заходить в принципе. До тех пор, пока не смогут правильно применить «тся» и «ться». Десять раз из десяти. Некоторые, наверное, никогда не смогли бы это сделать – но таким людям отлучение от Интернета только на пользу.
Да, я поступил бы именно так. Жаль, что такое вряд ли возможно.
©️ юрист Ержан Есимханов https://www.facebook.com/inga.kyuten/posts/2915393805443401
«переступая порог ресторана, возникает ощущение, что ты дома»
ВидалитиС Антоном Павловичем, конечно, трудно не согласиться, но разбор закавыченной фразы приводит нас к "исчезновению субъекта":
Перепишем: "Ощущение, что ты дома, возникает, переступая порог ресторана". Понятно, что "ощущение" является здесь субъектом (подлежащим), а "возникает" предикатом (сказуемым). Оборот "что ты дома" оказывается атрибутом, отвечающим на вопрос "какое ощущение?", а "переступая..." обстоятельством, отвечающим на вопросы "когда? при каких условиях?"
Субъект, переступающий порог ресторана, отсутствовал за порогом, и возникает после преодоления порога. Куда денется этот субъект, когда посещение ресторана будет завершено? Правильно, исчезнет.
Об исчезновении субъекта рассуждают постмодернисты. Вполне серьёзно. В нарушение многовековой философской традиции, наделяющей субъекта неделимостью (индивид - неделимый на латыни) и безусловным наличием (монада у Лейбница, душа у теологов).
гарний текст для розвитку теми https://novayagazeta.ru/articles/2020/01/22/83576-istrebit-i-steret-nevozmozhno?fbclid=IwAR2Z1ESd0XTr6VfAv1rVI13D_HaJambearOwPrhE44jhjVnqgHjTswvghIY й альтернатива в Заліссі https://novayagazeta.ru/articles/2020/01/22/83576-istrebit-i-steret-nevozmozhno?fbclid=IwAR2Z1ESd0XTr6VfAv1rVI13D_HaJambearOwPrhE44jhjVnqgHjTswvghIY
ВідповістиВидалитиhttps://coma.in.ua/39963?fbclid=IwAR0FD9gCR4MqlB73Omd4P3VdSDt7EtMJYL2UNR2zshN7ilP4q6WWjo2-xnw
ВідповістиВидалити"за часів хаосу вам точно знадобиться емоційна стійкість, здатність пережити всі ці зміни"
"Ми повинні думати про людей, а не про професії. В даному випадку у нас криза не зайнятості, а криза сенсу роботи."
" Якщо вирішити проблему з кризою сенсу роботи, вирішимо і проблему з дозвіллям."
"Інформація – найважливіший актив в світі. Не земля, як в давнину, не промислове обладнання, як в останні пару століть. Що ж станеться, якщо занадто велика кількість інформації буде сконцентрована в руках маленької купки обраних? Людство розділиться. Але не на класи, а на різні види".
Скупити на внутрішньому ринку долари щоб прокредитувати економіку США. Ну не ідіоти? "О начальнике штаба, создающего великих полководцев. Алексей Кущ
ВідповістиВидалитиИли "покажи мне свой экономикс".
За каждым великим реформатором стоит не менее великий, просто не такой известный и публичный, конструктор реформ.
У нас часто любят вспоминать канцлера Германии Эрхарда, как он успешно реформировал послевоенную Германию.
Но за Эрхардом стоял Альфред Мюллер-Армак..
Именно он сформулировал теорию «благосостояние для всех», которая базировалась на либеральных реформах, устраняющих влияние государства на экономику и превращении патерналистски настроенных немцев в предпринимателей-индивидуалистов.
Сегодня, экономическую модель Германии можно назвать термином «социальный либерализм», который предусматривает с одной стороны – обеспечение максимальных экономических свобод и раскрепощение духа предпринимательства, а с другой – наличие мощного блока социального обеспечения населения, гарантированного государством.
Концепция социально-рыночной экономики, впервые была сформулирована как это ни парадоксально в тяжелые послевоенные годы немецким экономистом Альфредом Мюллер-Армаком, который все время находился в тени более известного Эрхарда.
Как оказалось, даже в трудные времена, можно успешно формулировать «миксовые» идеи, представляющие собой смесь рыночных и государственных механизмом влияния на свободный рынок.
Согласно концепции Мюллер Армака, ни государство, ни частный бизнес, не должны обладать монополией на принятие глобальных решений и в своей конечной цели все они должны служить простым людям и их интересам.
Эта теория стала антиподом доктрине Laissez-faire или «позвольте делать», в которой роль государства сводится к минимуму (прекрасно описана в книге Айн Рэнд «Атлант расправил плечи»).
Можно выделить базовые принципы немецкой социально-рыночной модели экономики:
стремление к полной занятости;
социальная справедливость;
защита свободной конкуренции путем ограничения монополий;
всемерная поддержка постоянного экономического роста; стимулирование торговли и стабильная национальная валюта.
Но на практике, главный системообразующий элемент этой модели – наличие консенсуса между государством, бизнесом и наемными работниками относительно перераспределения национального дохода.
Именно наличием/отсутствием этого консенсуса и объясняется богатство/бедность различных стран и уровень теневой экономики в них.
Первый по цитируемости у нас - Ли Куан Ю, создавший сингапурское экономическое чудо.
ВидалитиНо мало кто знает о его вице-премьере Го Кенг Сви, который впервые сформулировал идею о том, что центральному банку не нужно формировать значительные суммы ликвидности в резервах для поддержания курса национальной валюты.
Согласно его концепции, Инвестиционная корпорация правительства Сингапура (GIC) должна инвестировать в реальный сектор избыточные резервы.
В те времена (да и сейчас), для не сырьевой экономики это было беспрецедентным шагом, шедшим в разрез с общим экономическим мейнстримом.
Это примерно то, о чем я пишу в своих статьях: НБУ в Украине превратился в "собаку на сене", которая сидит на резервах и непрозрачно их размещает: в долларах и ценных бумагах США (более 80% от суммы наших ЗВР в 30 млрд. дол.).
То есть мы прокредитовали американскую экономику и дефицит бюджета США на 25 млрд. дол.
Сравните с объемами встречной помощи.
Наши резервы (непродуктивное сокровище) просто помогают утилизировать долларовую инфляцию. За наш счет.
Го Кенг Сви стал автором концепции промышленной зоны Джуронг, на месте тропических болот.
Как написал его секретарь: проект Джуронг был «актом веры, и он сам в шутку сказал, что это могло оказаться безумием Го».
Но Го был уверен, что «единственный способ избежать ошибок - это ничего не делать. И это ... будет абсолютной ошибкой».
Го Кенс Сви стал основателем Своета экономического развития для привлечения инвестиций.
Или возьмем президента США Рузвельта, инициатора "Нового курса.
За ним стоял "мозговой трест".
Как написал один из его участников: "Мозговой трест давал строительные материалы, архитектором оставался Ф. Рузвельт»
Я уже не вспоминаю о спорте, где у Лобановского был Базилевич и его математические модели.
В фильме "Челвоек, который изменил все", за тренером бейсбольной команды-середнячка стоит молодой математический гений, которого сыграл Джоана Хилл.
Мы часто думаем, что для того, чтобы стать экономически развитой страной, нам нужны факторы, которых у нас нет.
Поэтому мы обречены на роль аутсайдера.
Но все, что нам нужно - это "Политик, который изменит все".
И стоящий за ним начальник "генерального штаба".
Как в упомянутом фильме: «Есть хорошие команды, а есть плохие команды, затем следует пятьдесят метров гов..а и потом следуем мы». И затем - рекордная серия побед в истории лиги.
Поэтому для понимания реальности успеха, достаточно проанализировать стоящих в тени за первым лицом страны и их "экономикс".
Если он у них, конечно, еесть.
Британская разведка сообщает об огромных потерях армии России среди офицерского состава.
ВідповістиВидалитиDmitry Chernyshev
Сейчас основа российской армии — малограмотные и плохо образованные жители российской глубинки. Люмпены, безработные и сидящие по уши в долгах. Попытки заткнуть образовавшиеся бреши отставниками, неопытным молодняком, пожилыми людьми, заключенными и насильственно мобилизованными приведет к тому, что и так невысокий уровень армии упадет еще ниже.
Последствия предсказать нетрудно. Все это уже было в истории. В 1960-х годах по инициативе министра обороны США Роберта Макнамары в связи с нехваткой личного состава, а также из-за больших потерь армии США в ходе вьетнамской войны был запущен Проект 100 000 – набор в армию большого количества солдат с низким IQ (раньше таких людей старались в армию не брать). Эти солдаты получили прозвище «дeбилы Макнамары» (McNamara’s Morons).
Большая часть рекрутов являлись выходцами из беднейших слоев населения. 60 % — выросли в семье с единственным родителем, 80 % — бросили учёбу в школе, 40 % — имели способность к чтению ниже уровня шестого класса средней школы (а 15 % — ниже четвёртого класса), половина имели IQ ниже 85.
Все поступившие на службу проходили базовое обучение для того, чтобы довести свои способности хотя бы до уровня пятого-шестого класса. Однако, после шестинедельного обучения обнаружилось, что 17 % этих людей все ещё не обладали способностью читать на уровне пятого класса. Несмотря на то, что это не соответствовало даже минимальным армейским стандартам грамотности, их не вернули на повторное обучение, а отправили на прохождение курсов базовой боевой подготовки или в специальные дисциплинарные подразделения. Результаты были плачевными.
В течение первых же месяцев службы около 10% из них были убиты, ранены или с позором покинули воинские ряды. Результативность Проекта 100 000 была признана катастрофической, а массовое заполнение воинских рядов «дeбилами Макнамары» разрушительным образом сказывалось на дисциплине, морально-психологическом состоянии и стандартах обучения как всех остальных новобранцев, так и более опытного персонал.
p.s.
Все больше приходит сообщений о массовом отказе российских солдат исполнять приказы и идти в атаку.
Только что контрактники едва не расстреляли генерала Валерия Солодчука, который приехал усмирить несогласных воевать.
"У нас батарея практически вся в отказ пошла. Он начал стволом махать, стрелять: "Я, говорит, вас завалю, если вы, нах*й, не поедете туда!..." Тут пацаненок: "Иди, говорит, вали!". Еб*ть, он гранату, чеку выдернул, говорит: "Ну давай, застрели меня! Вместе, говорит, подорвемся тут". Короче, чуть не перестрелялись все нах*й. Он в свой бобик сел, уехал"
А скоро солдаты начнут убивать своих командиров и дезертировать с оружием в Россию. Почитайте что-нибудь про тысячи случаев фрэггинга (fragging) в том же Вьетнаме.
Ostap Drozdov 6 серпня 2018 р. · Gazeta.ua спитала про мої очікування від грядущих виборів. Я відповів, що: "Жодні вибори в Україні не мають сенсу через одну причину: вони запрограмовані на самопереобрання існуючих еліт. Технологічно наші вибори перетворені в акт легітимізації змовників. Тому я стверджую, що в Україні не існує політичного механізму зміни влади. Жодного. Лише неполітичні.
ВідповістиВидалитиНіякі вибори не мають сенсу, допоки в Україні торжествує політична та візуальна реклама, значна сума застави, невмотивовано високий прохідний бар’єр, дебільна система формування ЦВК і всіх виборчих комісій внизу. Виборець вибирає між рівнем платоспроможності основних гравців. Неплатоспроможні, але якісні - в прольоті. Ми бачимо, як уже тепер, задовго до старту кампанії, країна завішана білбордами все тих же знайомих морд. Тому я навіть не скептично, а вороже ставлюся до наступних виборів, якщо не будуть змінені їхні правила.
Наступні вибори, я вважаю, будуть проявом остаточної ганьби українського виборця. Такого дурного народу годі знайти. Запит на нові обличчя – це нічого іншого, як декоративне самолюбування. Українського виборця 20 років привчали бути електоральним калікою, який не повинен розбиратися ні в чому, крім телероликів. Український виборець упав так низько, що я навіть бажаю йому вкотре обрати негідників на найвищі щаблі влади. Підсвідомо я навіть хочу, аби народ безповоротно чокнувся і обрав президентом партнерку Лазаренка і Путіна.
Запит на популізм і агресивно спрощену риторику зашкалює, а це означає, що за бортом опиняються всі притомні, конструктивні кандидати. До того ж, вони настільки нарцистичні, що навряд чи спроможуться висунути єдиного контр-системного альтернативного кандидата (Гриценко, Наливайченко, Гнап, Безсмертний).
Ці вибори будуть змаганням насмерть між поганими і жахливими. Ці вибори будуть двобоєм між безоднею і прірвою, між милом і мотузкою. І, на жаль, не знайдеться жодного політика, який вийшов би до народу і чесно сказав: «Шановні друзі, ми збудували державу-монстра, і її треба повністю перезасновувати з нуля, з чистого аркуша, з новими кордонами, з новою Конституцією, з новими правилами гри для всіх інституцій, всіх до єдиної. В теперішньому вигляді держава Україна – це зло, тому треба все обнулити і перезасновуватися наново». Ніхто ж не вийде і не скаже. Тому для мене все зрозуміло.
Ця держава – пропаща. Народ – безтолковий. Єдина інтрига, яка дає шанс, - це питання: коли нарешті включиться в державотворчість ті 50% противсіхів, які розчарувалися в політикумі і від’єдналися від процесів. Вони – остання надія. Якщо вони не народять політичну альтернативу, яка визнає крах 27-річної симуляції державності і захоче перезаснувати державу наново, то майбутнього країна не має. Чергові вибори будуть ще одним кроком у напрямку красиво ілюмінованого тупика"
https://youtu.be/072djbvRBK4
ВідповістиВидалитиOstap Drozdov 3 год · Прихильники бразильського екс-президента Болсонару, які нещодавно потрощили парламент, президентський палац і Верховний Суд, - це ще одна гримаса виборчої плебсодемократії. Після того, як трампістські гопники понівечили Капітолій, недавні погроми в Бразилії – ще один епізод у кризі виборчої системи, яка голос бидла прирівнює до голосу інтелектуала.
ВідповістиВидалитиШтурм, таран, вандалізм – це і є методи соціяльного дна, яке своїм громадянським варваризмом уневажнює всі інституції й процедури змінності влади. Для екзальтованої фан-голоти політична поразка немислима. Заради політика-кумира сліпці ладні на найнижче.
І тоді чернь виходить із берегів: нищить раритетний годинник кінця XVIII ст., подарований королю Жуану VI французьким королем Людовіком XIV; викрадає рідкісну копію оригіналу Конституції Бразилії; плюндрує старовинні полотна; обписує гранітні скульптури видатних авторів, сцяє на килим принцеси Ізабелли, розбиває в друзки бронзову скульптуру "Флейтист" Бруно Жоржі в залі Конгресу.
Світ упритул підходить до переосмислення, чим є вибори в умовах суспільної деградації й маніпулятивності технологій. Народ – погане джерело влади. Бо сумарна якість електорату – це кількісна перевага неуків (озлоблених, ображених, безкультурних, пересічних, невимогливих, патерналістських, популістських, спримітивізованих, сплебеїзованих).
Перед світовою демократією в повен ріст постає проблема кваліфікованого виборця. Право обирати не може бути автоматичним. Воно має бути осмисленим і грамотним. Кваліфікація виборця мусить бути встановлена через низку цензів (освітніх, вікових, майнових).
Пожирачі бюджету можуть обирати лише їх розкрадачів. Елехторат, який не знає елементарних азів політики, може обирати лише фіглярів. Упосліджені можуть обирати лише аферистів. Лузери можуть обирати лише популістів та реваншистів.
Настає час прийти до концепції кваліфікованого виборця, де голосувати зможе не кожен громадянин, а підготовлений. Тоді гопота не ламатиме меблі в парламентах (Бразилія), а також не сидітиме у них (Україна).
леонід кучма падло - славімо його!
ВідповістиВидалитиOstap Drozdov 12 год · У війну ми ввійшли країною, де багаті люди купили бідних і регулярно обслуговували їх без змазки. Країною, яка розвивалася лише назад і відчайдушно берегла своє радянське колонізоване ядро. Країною, яка колекціонувала поразки після кожного здвигу. Яка безперестанно орієнтувалася лише на совєтський досвід і вкоренілі звички. Яка частіше згадувала, ніж мріяла, будучи в центрі Європи зоною ретро, а не модерну.
У війну ми ввійшли країною клептократії, яка віртуозно спалювала дні-місяці-роки замість круто реформовуватися і наздоганяти сусідів. У війну ми ввійшли країною, де політики завжди були сильніші від свого народу, бо відірвати їх від корита означало зруйнувати самі основи держави. У війну ми ввійшли країною, заваленою білбордами і сітілайтами, де виборець вибирав кращу фотографію чи слоган, адже знешкодження мислячого прошарку було головною ціллю кожної влади.
Скільки б людей не загинуло, скільки б літрів крові не пролилось – рано чи пізно в повен ріст виструнчиться питання: систему зруйнувати неможливо чи можливо?
Це питання суто внутрішнього фронту, воно війни не стосується, війною затуляється, війною відкладається й наразі є питанням на майбутнє. Бо ми навчені досвідом: що би не коїлося навколо – система збагачення завше самовідтворюється. Ми занадто пізно включилися в державотворення – і тепер кожен наш крок уперед буде дуже боліти.
Суспільство, яке навчиться воювати, але не навчиться будувати дієві інституції без прізвищ правителів, невідворотно прогрАє на внутрішньому фронті, незалежно від успішності зовнішнього. Бо кожне втрачене життя має вмуровуватися в фундамент країни свободи й національного добробуту, а не автократії й корупції з 9 нулями.
Пам’ятати це треба щодня, бо якою країною ми вийдемо з війни – залежить від того, які висновки ми здатні робити.
Zalman Shuher 51 хв · "ГлавКомАрлекино".
ВідповістиВидалитиУ 2005-му році досить відома тоді в Україні «Студія Квартал 95», що складалась із молодих та енергійних КВНщиків, всім кагалом переїжджає в Київ та одержує можливість на повноформатну передачу під назвою «Вечірній Квартал», на найпопулярнішому в той час телеканалі «Інтер»(!), зразу ж у прайм-тайм(!!!). Студія також зненацька отримує небувале до цього фінансування. Чому саме зараз? І чому так раптово? А все тому-що восени 2004-го в Україні відбувається дуже знакова подія – Помаранчева революція, і послуги перспективних та невибагливих в методах гумористів стають дуже і дуже затребуваними. «Квартал» моментально береться до справи і на повних парах починає мочити всіх, хто мав відношення до подій помаранчевої осені. І ось уже в суспільній свідомості починається бродіння, що «нє всьо так адназначна». Що в Київ під час революції приперлись ліниві безробітні западенці та тупі рагулі. Що Ющенко – ніякий, самозакоханий та покусаний бджолами самодур. Що Тимошенко – хитрозроблене та падке на гроші й владу стерво. Що Яценюк – нудний, переляканий та ні на що нездатний кролик-ботан, і т.д., і т.п. А тепер зробіть паузу і подумки згадайте, які асоціації у Вашій пам`яті прямо зараз в цей момент визивають згадані політичні персонажі? Частково співпадають з описаним вище? Якщо так, то я Вас вітаю: Ви піддались впливу стереотипів, нав`язаних прикольними криворізькими чувачками.
Натомість було і протилежне: мешканці українського Сходу у них – це працьовиті й самовіддані трударі, які «кормят всю страну», поки інші майданять (цей фальшивий стереотип радо використав ворог у 2014-му). Янукович – недалекий, але простий та прямий у спілкуванні мужик, в дошку свій пацанчик, який і в диню, при нагоді, може дати. А от Путін – недосяжне світило із далекого омріяного Всесвіту, про яке треба і жартувати акуратно, і згадувати не часто.
Все це низькопробне сміття методично роками вдовблювалось у свідомість телеглядача, пропагуючи узагальнений образ україномовного українця, як недолугого інтелектуально-обмеженого селюка, а України – як території повного безладу із ні на що не здатними прибацаними політиками. Як результат: повна деморалізація патріотичної й політично-активної частини суспільства, а на фініші – тріумф Януковича на президентських виборах в 2010-го. Ставка спрацювала – інвестиції в політизований треш-гумор виправдали себе на 120%.
В чому ж особливість цього гумору? Розрахований на невибагливого та всеїдного глядача, він паразитує на його найбільш примітивних та ницих прагненнях: висміюванні чиїхось вад та хиб, навішуванні стереотипів та ярликів, знецінюванні чужих успіхів та досягнень. Корінь всього цього – Совок, в якому в свій час жорстко засуджувався будь-який відхід від встановлених Партією норм, популяризувалась одноманітність, а будь-яке намагання виділитись нещадно переслідувалось та цькувалось. Перекочувавши із пост совкової свідомості на сцену цей примітивний прийом маскульту заграв новими фарбами – політичними, знецінюючи не лише опонентів та їх успіхи, але й ідеї, смисли, переконання, а то й просто святі для інших речі. Чого лише вартують жарти про «сеньйора-Голодомора», «Термос» та «Ав-ав-автокефалію», висміювання європейських перспектив України та систематичне оббріхування національних здобутків. Ми вже не кажемо про еталонні перли щодо «ебонітових палочок» на Майдані та України, як «актріси нємєцкіх фільмав для взрослих». Один з останніх шедеврів – сценічний номер про будинок Гонтарєвої, який «сгарєл ат стида» під веселий акомпанемент народної пісні «Горіла сосна палала». Неймовірно мерзотне видовище, яке перетворило цинічний злочин на веселе й радісне свято. Ми навіть здогадуємось, хто радів більше всіх і плескав в пухкенькі долоньки.
ВидалитиОтже, карколомний успіх на ниві навколополітичного гумору підтвердив новоспеченим геніям гри на роялі правильність вибраного напрямку. Тим більше від замовників не було відбою. «Деньгі платят – а хулі єщьо нада?» Крок за кроком монополізуючи гумористичну галузь, захоплюючи нові напрямки та ринки й засмоктуючи в свої тенета креативну молодь, студія «Квартал 95» уже із 2014-го року стала просто одноосібним ретранслятором та гігантською фабрикою трешу, фейків та пропагандистських штампів. Апогеєм цього шабашу обезцінювання й тотальної дискредитації став серіал «Слуга народу» із сюжетом, здертим з італійського аналога. Цей агітпроп якимсь чином попав просто у нерв денаціоналізованої та дезорієнтованої частини суспільства. А потім настав 2019-й…
А потім настав 2019-й і, хоп хей ла-ла-лей, чувачки, життєвим і сценічним кредо яких були повальна дискредитація та знецінення, зненацька перекочували із владних кабінетів в серіалі у владні кабінети в реалі. А тепер питання на засипку: скільки у цьому випадку вони продукуватимуть конструктиву? Не креативу, а саме конструктиву, бо креатив ще на Фуд-Корті протух! Правильна відповідь – близько нуля. Ми вже це бачимо у розвалі міжнародної підтримки України, дезорганізації державних інституцій, розгойдуванні економічної ситуації, згортанні судової та медичної реформ, втечі інвесторів, дезорієнтації армії, перспективі втратити Приват та ризиках втручання в Нацбанк. Бо не здатні персонажі, у яких ЗНЕЦІНЕННЯ стає невід`ємною часткою їхнього сценічного іміджу та намертво вростає у особисту систему цінностей, вести себе уже по іншому, по іншому мислити, по іншому приймати рішення. Потрібен титанічний труд, щоб зламати опір егоїстичного внутрішнього «я» та почати продукувати щось системне і суспільно корисне. Серед людей на це здатні лише одиниці і це точно не наш «пастрєл, што вєздє паспєл». Тому то в Україні зараз нормально працює лише те, куди поки не дотягнулись руки нашої «молодої команди» та ще одна пара пухкеньких рученят. А спілкування з ними активного громадянського та патріотичного суспільства в останній місяць нагадує бородатий анекдот про монгольського космонавта, якого б`ють по руках «туди не лізь!», «сюди руки не сунь!», «то не чіпай!», «ту формулу не підписуй!» і т.д. Не весело, але як кажуть: не вб`єш – не в`їдеш!
ВідповістиВидалитиІ щоб будувати нову країну – технологія знецінення та руйнування не допоможе. Вона просто не підходить. І гумором та креативом її не заміниш. Тут треба бути державником – тобто будівничим держави. Інакше, чекає весела дорога в прірву й народ на якомусь етапі може попросити своїх слуг ( Слуги черта) знайти іншого господаря."
PS: Облажавшейся Хабад снова всех собрал в Давосе с одной темой,
" Как вернуть все взад?"
А в роли главного просителя оружия для Украины выступает Пинчук, тесть которого Кучма все оружие отдал москве.
"Нужны мирные переговоры, надо договариваться, дайте миру шанс, ядерная страна не может проиграть, Миру- мир!"
Операция" Буратино" провалилась. Ковид тоже. Парад в Киеве за три дня, вообще без слов- просто в кошерном тухесе.
Вот и ходят в Швейцарской деревне представители
" межгалактической мусорной пыли" с одной тусни на другую, с бокалом прокисшего шампусика , и тихо шепчут:
" Яхве помоги, гои прозревают!"
Хотя есть и старые пердунчики , типа Киссенджера, ну тот , который главный в "Бнай Брит", до которого наконец то дошло в 100 лет, что Украинская армия, самая сильная в Европе и пора бы ее в НаТу принять, а с бункерным Вовой заканчивать.
Подходит к своему логическому концу задуманный и совершенный большевиками в 1917 г. танец " семь сорок".
" Зима пройдет, настанет лето, спасибо
ЗЕлени за это!"
А пока , по прежнему, внуки большевиков продолжают показывать свой тупой телемарафон, и делать вбросы про полковника Люсю, и рассказывать, что Конституция в Украине " не той системы" , надо бы поменять и нас еще на пять лет избрать, а то не все успели разрушить и украсть.
Да, и обязательно надо снести памятник Богдану Хмельницкому в Киеве, он не в ту сторону смотрит. Это он с москвой договор подписал, да и Чонгар скорей всего тоже он разминировал.
А мы пока аммиак из Раши будем качать.
А вы продолжайте смотреть по зомбоящику каждый вечер чтение чужих речей ,
и тогда у нас все получится.
Испанский стыд, это когда вдруг из коверного клавишника вдруг стал полководцем Маннергеймом, учишь и даешь советы военным, как воевать.
Но процесс очищения не остановить, все дерьмо всегда всплывает на поверхность.
Это аксиома. " Кушать подано, сядитесь жрать пжлста!"
Zalman Shuher разом з Khalit Shuher та ще 3. 56 хв · "ГлавКомАрлекино" https://www.facebook.com/abdulla.zalmanovich.7/posts/pfbid022WZZJ6x6GppZBbSQF176ztFJ4w4rLkbYABDCuME17aPeLbp8J3cY1EcFDiiPRYUBl
ВидалитиПро Матрицю правильності і мережецентричну війну від Zalman Shuher 1 год · Можливо, тут ні слова правди. Як зразок маніпулятивного тексту. Для аналізу.
ВідповістиВидалити"Читаю відкриті джерела інформації і дивуюся випадковим збігам, які сталися в перший тиждень вторгнення Мордору в Україну.
Наведу приклади подій, які відбувалися одночасно в різних куточках України:
- На кордоні з Білоруссю на момент вторгнення не було наших військ, лише прикордонники;
- Більшу частину військ Нацгвардії вивели з аеродрому Гостомель, залишивши лише 150 строковиків на охорону
- Аеропорт Жуляни залишився без охорони взагалі. Ні поліції, ні національної гвардії. Генерал Кривонос, який на той час не мав посади і волонтери облили злітно-посадкові смуги Жулян мастилами та взяв аеропорт під охорону;
- За тиждень до вторгнення генерал Залужний отримує наказ перекинути всі війська з Харківського напрямку до зони ООС, і просто "не встигає" це зробити, тим самим рятуючи Харків від окупації;
- Наприкінці 2021 року будуть розчищені всі проходи з окупованого Криму на територію України, а орки за добу виявляться аж під Миколаєвом;
- Майже всі Джавеліни, NLAW та Стінгери, передані Великою Британією та США на момент вторгнення, знаходяться на складах на Яворівському полігоні, і лише мізер передано ЗСУ;
- Татьяна Чорновол та Сергій Пашинський експортують - рятують Стугни та Нептуни, не маючи жодних повноважень, а чиновники, які зобов'язані це робити, зникли;
- Окружний адміністративний суд Києва, що належить судді Вовку, приймає від адвокатів Януковича позов про незаконне відсторонення його з посади президента, незважаючи на закінчення терміну;
- Сама перша колона орків складається не з ударних частин, а з СОБР, з битами та щитами. СОБР йде не воювати, а розганяти мітинги, і дуже здивувався, коли їх почали спалювати.
Цей список можна продовжувати ще довго. Тут і раптове зникнення брехливого президента Єрмака на тиждень, і парад форми орків, і боєкомплект з їжею на 3 дні, і списки осіб, які будуть знищені орками, і багато багато багато іншого.
Продовження. Але із заміною власних імен.
Видалити"У мене сильне відчуття, що орки виконали свою частину домовленості - типу ми просто тихо зайдемо, нікого поки не чіпаючи. А "шановні партнери" здають оркам без бою Київ, Харків, Херсон, Запоріжжя, Миколаїв. Дуже схоже на договірняк. І я повністю вірю, що наш малий герой Z ні до чого, його просто грали в темряві. В Україні Є. і його команда давно керують і економікою, і міжнародними відносинами, і поліцією з Нацгвардією, і навіть ЗСУ намагається очолити. Окрім Є., всі коридори влади повно шанувальників тухлої моркви. Все, що я перелічив вище, не може бути пояснено простим запамороченням та ухиленням від виконання службових обов'язків людьми на високих посадах. Один Баканов не зміг зрадити Україну. А Баканову навіть не пред'явили звинувачення. А заарештовані лучники на кшталт Богуслаєва підтверджують мою гіпотезу - Україну готували до здачі оркам. Готували на найвищому рівні. І я не виключаю, що були відповідні словесні і можливо навіть письмові накази правоохоронним органам не чинити опір.
Що стало на шляху? Виручило те, що ВСУ, командування ЗСУ, офіцери та бійці, нацгвардія, поліція та прості громадяни почали просто виконувати свої обов'язки згідно Конституції - знищувати окупантів. І всі домовленості впали. Орків почали мінусувати сотнями і тисячами, пуйло відчув себе покинутим/обманутим лохом, а карусель смерті і геноциду почала крутитися...
------------------------------
Чонгар - то "фігня" - «просто проє@алі»?? так от вам факти що не потребують розслідувань. у 2019-20 році Z оголосив оптимізацію та скорочення ЗСУ - в нуль розформована одна частина. І згадки про це ви не знайдете ніде - інфу про її розформування знайдено у судовому рішенні, бо там з ЗП накосячили:
Як ви думаєте без гугля що то за частина - А0229 ? -ТАНКОВИЙ батальйон ДШВ в Овруцькому районі .....Овруцький район є прикордонним районом, що межує з Республікою Білорусь.!!!!! Тож .. ВЧ А0229 це був зачаток бригади, що мала бути розгорнута на прикриття Київа із сторони Білорусі.!!! Сформована вона була указом П. Розформована указом Z !!!! І жодної заміни цій бригаді Z не зробив. Напрямок з Білорусі таким чином був оголений. І під цим рішенням стоїть підпис Z ОСОБИСТО!
За дивним збігом обставин саме з напрямку, що мала прикривати ця частина стався основний удар рф.
А тепер вишенька на торті - пам'ятаєте повідомлення про багатокілометрову корку з військової техніки рф у напрямі Київа? ... так от пропускна здатність доріг була дуже важлива при плануванні удару на Київ.
У рамках великого будівництва під егідою та патронатом Президента України траса на Чорнобиль була реконструйована ТА РОЗШИРЕНА!!!! Розширена дорога, по якій їздить 1-2 авто на день. За дивним збігом обставин ( черговий раз) ця дорога стала однією з головних для наступу рф і саме її розширення дуже посприяло прискореному просуненню частин агресора!
Загалом маємо лише по київському сектору оборони ... Z розформовує війська, що мають прикривати Київ на напрямку головного удару армії рф та розширює дорогу по якій вони мають наступати ... і робить весь комплекс цих дій з першого дня президентства - не втрачаючи часу! Але ... все це співпадіння? ... все це не на часі?"
@Виктор Саклаков".
Над цим текстом ще мають попрацювати фахівці.
"В казочці Буданова про огента Кірєєва окрім поганого детективу про вбитого українського Зорге, був ще один важливий меседж, який Буданов намагається запустити в інформаційний простір: про те, що він ніби-то заслав Кірєєва в переговорну делегацію від України з спецзавданням - буцім-то затягувати переговори з рашкою.
ВідповістиВидалитиОчевидно, це відповідь на звинувачення, які звучать з першого дня повномасштабного вторгнення: навіщо Зеленський на другий день нападу послав нашу делегацію на ворожий "авіаносець" (в Білорусь) зі згодою на всі умови ворога?
Той факт, що згода на всі умови росіян від Зеленського була, і він готовий був здати все, підтверджує, наприклад, Боріс Філатов.
На тому відео з закритої наради з мерами міст в останніх числах лютого-2022 він прямо повідомляє про готування до злочину - державної зради:
1) на нього вийшли із ОП;
2) з завданням організувати одобрямс "мерів обложених міст";
3) "рішень Президента в разі, якщо він їх прийме";
4) (головне): "федеративна конфігурація України, відмова від НАТО, відмова від Криму".
Відео: https://www.facebook.com/johnsmith4enko/posts/2917162441914155
При цьому мер Дніпра під час цього вербування інших прекрасно усвідомлює злочинність власних дій, про що свідчить його ж цитата:
- Только очєнь нє хотєлось би, штоби ето всьо попало в паблік.(с)
Тобто були не просто розмови про "я охолов до НАТО", відбувався активний підкилимний, прихований від очей українців, які кинулися відбивати напад, пошук серед нашого табору частини еліт згодних на припинення спротиву, спроба нас розколоти і організувати цю частину вчинити блискавичний злочин - викинути білий прапор.
Ну а 25 березня за результатами переговорів у Стамбулі Ердоган, не бажаючи бути перед Заходом співучасником злочину, повідомляє агентству Анадолу про що влада України вже домовилася із РФ. Це 4 пункти:
1) відмова від НАТО,
2) рос. мова офіційна в Україні,
3) демілітаризація України,
4) не дуже зрозумілий пункт про якусь "колективну безпеку". Швидше за все, чергова одвічна схема перетікання зовнішнього суверенітету України в руки РФ.
Ну а по здачі Криму і Донбасу, тут за словами Ердогана, "Зеленський відмовився піти на вимоги росіян і визнати їх окупацію", але тут же пояснив, як саме "відмовився": "Зеленський погодився провести референдум".
https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/25/7334493/
Очевидно, без загиблого шпіона Кірєєва в делегації України вже було нікому виконувати "секретне завдання по затягуванню переговорів" і переговори без затягувань активно рухалися до повного П.
А потім ЗСУ вибили російську армію з Київщини і Півночі, відкрилися злочини у Бучі і Ірпені і з цією темою довелося пригальмувати (але не закрити її повністю).
ВидалитиОкремо про склад делегації. Про зрадника/патріота Кірєєва, на якого в СБУ за повідомленнями ЗМІ є аудіоперехоплення про його державну зраду, проїхали. Все, він патріот. Але одвічний антинатівець Чалий, який на історичних фото Будапештського меморандуму стоїть прямо за спиною Кучми і підсовує йому на підпис отой папірець з державною зрадою, теж патріот і наш агент? Чи ні? Його зеленський затвердив в делегацію своїм указом.
Щось забагато зрадників в делегації, яка мала "затягувати переговори". Більше виглядає, що хтось вводив у нашу делегацію зрадників на вимогу рускіх партньорів, щоб контролювати всі зелені шахер-махери.
Тоді навіть Борісу Джонсону довелося примчати до Києва і змусити Зеленського не спішити з цією ганьбою. Тут Борісу Джонсону довіку подяка.
Таким чином, відбувалося готування до злочину - державна зрада України. Підготовка до злочину велася організованим угрупуванням на чолі з нєкім гражданіном, який приходив до влади на гаслах про "домовлюсь на середині наших і їхніх інтересів". Злочин не вдався лише через рішучий спротив народу України.
Але навіть восени 2022 вже навіть після перемог на Харківщині і вирішеної справи з Херсоном організоване коло не відкинуло спроб саботувати рух України до НАТО розігравши отой фарс з раптовою, не узгодженою з партнерами подачею заявки України.
ОЗУ на Банковій прекрасно розуміє всі ці факти, точно як з самого початко розуміло все про зірвану операцію з вагнерівцями. Тому саме ці звинувачення і відряджений медійно забалакувати супер-шпіон Банкової. Все це спроба за белькотанням із шпіонських романів закинути в суспільну свідомість меседж від ОП: що "влада затягувала переговори", на які могла просто не іти.
От тільки доказів цих "хитрих планів" немає. Всі "докази" це лише мертвий Кірєєв. А от факти, наміри. а головне, ДІЇ по здачі України, - живіші всіх живих.
@ Джон Смит.
https://www.facebook.com/johnsmith4enko/posts/pfbid02J9T1das73fqCkDh8xZDAUBoARgxWdUBHUz2mh349bS8SySHFc4VWnKC3QoYzco2Wl
ВидалитиА потім зелені повилазили із своїх нір і стали корчити із себе героїчних захисників з закатаними рукавами і позувати для обкладинки Тайм.
Зараз Філатов почав істерити на Доніка і виставляти його нєгодяєм, але все це лише тому, що тепер в майбутній справі про злочинне угрупування, яке готувало злочин - зраду України, він - організатор. Організатор злочину в його частині зі схилення мерів міст до підтримки злочину босів мафії.
І ще одне. Все це - дуже важливо. Все це НА ЧАСІ. Бо історія і правда це такий самий актив, як і єдність. Ми не маємо права дозволити негідникам знову виставити себе рятівниками. Бо вони знову виставлять наших героїв - негідниками. Вже почали. Кожному по заслугам!
Алексей Кущ 2 год · Весенние записки о будущем. Часть восьмая.
ВідповістиВидалитиОб ошибках реформ и правильном векторе изменений.
В Украине уже сформировалась критическая масса реформаторских центров на любой вкус. Обязательным условием таких площадок является наличие в названии однокоренных с лексемой «реформа» слов.
Большинство из этих площадок представляют собой некие подобия разветвленного «янычарского корпуса», так как состоят из людей, в части смыслов, не связанных с общей массой населения страны.
Они являются обычными проводниками чужих идей, плохо адаптируемых к нашим реалиям или вообще неприменимых в условиях нынешней политико-экономической модели Украины.
Единственные, кто может их поддержать – это верхушка общества, с явно выраженным комплексом «Мюнхгаузена по доверенности» (когда родители втайне причиняют вред своему ребенку, чтобы затем нарочито его лечить и получать похвалы от окружающих).
В данном случае, именно эти 10% населения готовы насаждать своей стране самые токсичные «реформы» по принципу «чем хуже, тем лучше», с настойчивостью, достойной иного применения, объясняя остальным, что «дешевый газ – это коррупция и плохо, а дорогой – это честно и хорошо».
И вообще, отстаивая принцип: «то, что ситуация становится хуже, на само деле для вас – лучше».
Делается это для получения «похвалы» в «европейскости, рыночности, демократичности и реформаторскости».
А также, ради денег, самоутверждения и политического доминирования над другими, которое у нас перерастает чуть ли не в животный, физиологический доминус (хозяин).
Практически все последние семь лет этот «синдром Мюнхгаузена» и рулит нашими реформами: «вы просили поднять тарифы на 50%, а мы сделали на 100%».
Похвала со стороны и незаметно заточка в ребро простому народу в виде очередного тарифа, но не глубоко, чтобы «украинский пациент» не умер и его можно было еще долго лечить «реформами».
Почти также, как в известном романе Гашека про Швейка солдат лечили от плоскостопия «клистиром», после чего «плоскостопный бегает как ошпаренный».
Всю эту конструкцию с другого пояса социальной полярности, к удивлению, поддерживает беднейшая часть населения, пораженная «стокгольмским синдромом», желающая, чтобы ради «высшей цели» "реформаторы", почти как в романах Захера Мазоха, делали им больнее и больнее.
По сути, государство у нас перестало готовить свои управленческие элиты в духе строительства (девелопмента) страны, как девелоперов национального проекта развития.
ВидалитиВместо этого, «пусто место» заполнили экспертные площадки олигархов и нормативных центров, которые не видят особых перспектив в "местном развитии".
Но есть еще один фактор неуспеха реформ.
Официальные реформаторские центры у нас заполнены в основном выходцами из специфического бизнеса, сросшегося с околовластными группами влияния.
И это уже до войны стало ключевой проблемой.
Ведь все они стали успешными в нынешней системе политико-экономических отношений.
Это не репатрианты из других стран, которые вернулись на родину с целью передать Родине свой успешный опыт, полученный за рубежом .
Все они заработали и первый, и надцатый миллион в нынешней системе координат.
Да, она может им не нравится, они даже могут публично призывать к перезагрузке системы, но все они успешны именно в ней.
А значит подсознательно будут пытаться «перезагружать» ее, не меняя основных системных настроек, что само по себе абсурдно и бесперспективно.
Кроме того, став миллионерами в существующих политико-экономических условиях, они считают всех остальных – лузерами, которые не смогли.
И не смогли не потому, что не работали социальные лифты или механизмы новых возможностей, а потому, что остальные просто неспособны стать успешными (в понимании «реформаторов»).
Успех в Украине – это не предмет для сантиментов и сочувствия.
Излишняя эмпатия сделает претендента на успех в Украине (за редким исключением) неконкурентоспособным.
Нужно выжимать ренту из капитала, в том числе и путем максимально низкой зарплаты для остальной массы людей (насколько позволяет рынок).
В то же время, для проведения эффективных реформ, необходимо обладать социальным состраданием и чувством солидарности с теми, кому не так повезло, как правящей верхушке.
Простыми словами - обладать эмпатией.
Нужно уметь воедино соединять пазлы социальной и экономической политики, создавая максимально эффективную конвергенцию человеческого и материального капитала страны.
Начнем с того, что тема социального государства как-то незаметно стала классифицироваться на одном уровне с площадным популизмом, хотя Украина – по Конституции именно социальное государство.
Сам термин появился еще в 19 веке в период "прусского социализма".
Недаром он звучит по-немецки – Sozialstaat.
Французский экономист Мишель Альбер классифицировал следующие виды капитализма:
неоамериканский/ангосаксонский и рейнский, он же "социальный".
Последняя модель была реализована на практике Людвигом Эрхардом, выдающимся немецким экономистом, автором теории "благосостояние для всех".
По сути, государство у нас перестало готовить свои управленческие элиты в духе строительства (девелопмента) страны, как девелоперов национального проекта развития.
ВидалитиВместо этого, «пусто место» заполнили экспертные площадки олигархов и нормативных центров, которые не видят особых перспектив в "местном развитии".
Но есть еще один фактор неуспеха реформ.
Официальные реформаторские центры у нас заполнены в основном выходцами из специфического бизнеса, сросшегося с околовластными группами влияния.
И это уже до войны стало ключевой проблемой.
Ведь все они стали успешными в нынешней системе политико-экономических отношений.
Это не репатрианты из других стран, которые вернулись на родину с целью передать Родине свой успешный опыт, полученный за рубежом .
Все они заработали и первый, и надцатый миллион в нынешней системе координат.
Да, она может им не нравится, они даже могут публично призывать к перезагрузке системы, но все они успешны именно в ней.
А значит подсознательно будут пытаться «перезагружать» ее, не меняя основных системных настроек, что само по себе абсурдно и бесперспективно.
Кроме того, став миллионерами в существующих политико-экономических условиях, они считают всех остальных – лузерами, которые не смогли.
И не смогли не потому, что не работали социальные лифты или механизмы новых возможностей, а потому, что остальные просто неспособны стать успешными (в понимании «реформаторов»).
Успех в Украине – это не предмет для сантиментов и сочувствия.
Излишняя эмпатия сделает претендента на успех в Украине (за редким исключением) неконкурентоспособным.
Нужно выжимать ренту из капитала, в том числе и путем максимально низкой зарплаты для остальной массы людей (насколько позволяет рынок).
В то же время, для проведения эффективных реформ, необходимо обладать социальным состраданием и чувством солидарности с теми, кому не так повезло, как правящей верхушке.
Простыми словами - обладать эмпатией.
Нужно уметь воедино соединять пазлы социальной и экономической политики, создавая максимально эффективную конвергенцию человеческого и материального капитала страны.
ВидалитиНачнем с того, что тема социального государства как-то незаметно стала классифицироваться на одном уровне с площадным популизмом, хотя Украина – по Конституции именно социальное государство.
Сам термин появился еще в 19 веке в период "прусского социализма".
Недаром он звучит по-немецки – Sozialstaat.
Французский экономист Мишель Альбер классифицировал следующие виды капитализма:
неоамериканский/ангосаксонский и рейнский, он же "социальный".
Последняя модель была реализована на практике Людвигом Эрхардом, выдающимся немецким экономистом, автором теории "благосостояние для всех".
Сегодня экономическую модель Германии можно назвать термином "социальный либерализм", который предусматривает с одной стороны – обеспечение максимальных экономических свобод и раскрепощение духа предпринимательства, а с другой – наличие мощного блока социального обеспечения населения, гарантированного государством.
Концепция социально-рыночной экономики впервые была сформулирована, как это ни парадоксально, в тяжелые послевоенные годы немецким экономистом Альфредом Мюллер-Армаком, который все время находился как бы в тени более известного Эрхарда.
Согласно концепции Мюллер-Армака, ни государство, ни частный бизнес, не должны обладать монополией на принятие глобальных решений и в своей конечной цели все они должны служить простым людям и их интересам.
Можно выделить базовые принципы немецкой социально-рыночной модели экономики:
- стремление к полной занятости;
- социальная справедливость;
- защита свободной конкуренции путем ограничения монополий;
- всемерная поддержка постоянного экономического роста;
- стимулирование торговли и стабильная национальная валюта.
Но на практике главный системообразующий элемент этой модели – наличие консенсуса между государством, бизнесом и наемными работниками относительно перераспределения национального продукта.
ВидалитиИменно наличием/отсутствием этого консенсуса и объясняется богатство/бедность различных стран и уровень теневой экономики в них.
Сегодня наиболее адекватный баланс интересов государства и бизнеса наблюдается в странах "социального либерализма", таких как Германия, Австрия, Швейцария, скандинавских государствах.
В Англии и США крен сделан в сторону бизнеса, во Франции и Италии – в сторону государства.
Общий баланс то левеет, то правеет, и лишь в экономиках "рейнского капитализма" он находится на "золотом" сечении.
Ausgleich или уравновешивание в доходах населения по медианному уровню – ключевое отличие "рейнцев".
Социальное государство по "рейнской модели" максимизирует принцип социальной справедливости.
Краеугольным камнем этой системы является прогрессивный подоходный налог.
Это в Украине 18% сдирают и с работника, получающего "минималку", и стыдливо удерживают с многомиллионных бонусов руководителя "Нафтогаза".
В Германии богатые несут социальную ответственность за наличие в стране бедных и проявляется это в более высоких ставках налогообложения.
Зато немецкие студенты могут бесплатно учиться в престижных университетах, а в коммунистическом Китае и "социальной" Украине многие лишены этой возможности.
То есть социальное государство – это не всегда плохо и оно вовсе не препятствует динамичному развитию бизнеса, а скорее наоборот.
В Украине представители нынешних реформаторских центров и настоящие реформаторы будущего, обладают совершенно разными инстинктами и навыками.
Именно поэтому, реформы в других странах делали отнюдь не "решалы" на стыке бизнеса и власти, а скучные теоретики, экономисты, философы, социологи.
Например, Байден для развития нового формата «байденомики» назначает главой Совета экономических консультантов Сесилию Роуз, декана Принстонского университета, а не Джеффа Безоса, Баффета, Маска или Била Гейтса.
И министром финансов назначает бывшую главу ФРС и ученую Джанет Йеллен, супругу нобелевского лауреата по экономики Джорджа Акерлофа, а не очередного инвестиционного банкира.
И автором «трампономики» был теоретик Хассет.
А модель рейганомики создавали великие экономисты Майкл Портер (автор кластерной теории развития и глава комиссии по повышению отраслевой конкурентоспособности) и Артур Лаффер, автор известной «кривой», показывающей зависимость налоговых поступлений от размера фискальных ставок.
Лешек Бальцерович в Польше был разработчиком альтернативных моделей развития еще во времена социализма, входил в польское экономическое и социологическое общества.
Даже любимый нашими реформаторами и поминаемый всуе Ли Куан Ю никогда не был "успешным" в нашем понимании, а работал юристом и налоговым консультантом.
Пак Чон Хи, корейский президент и автор «корейского экономического чуда», провел реформы, после которых Южная Корея за пятьдесят лет с подушевого дохода в 70 долларов в год выросла до триллионного уровня ВВП.
Хотя он был до начала политической карьеры логистом и военным.
Знаменитая фраза Пак Чон Хи актуальна и сейчас:
«…без самообновления довольно сложно предсказывать более весомые результаты…
Необходимо сместить акценты с простого наследования благих дел предшественников на творческое восприятие завтра».
Главой Совета экономических консультантов при Клинтоне - нобелевский лауреат Джозеф Стиглиц, которого также процитируем:
Видалити«Я не настолько глуп, чтобы поверить, что рынок сам по себе решит все социальные проблемы.
Неравенство, безработица, загрязнение окружающей среды непреодолимы без активного участия государства».
Автор «красного торизма» премьера Великобритании Кэмерона и его модели развития «Большое общество» - Филипп Блонд, социолог и философ.
Он же автор концепции борьба с монополией и диктатом как рынка, так и государства, когда индивидуализм и этатизм (вера в государство) не противоречат друг другу, а, наоборот, дополняют.
Блонд - активный пропагандист идеи коммунитаризма, развития общин и влияния их на индивида.
Эти примеры можно продолжать и продолжать.
Мозговой трест одного из величайших президентов США Франклина Делано Рузвельта состоял из теоретиков-визионеров.
Вот как описывают его работу еще в бытность губернатором:
«Губернатор одновременно был учеником, прокурором и судьей.
Он слушал гостя несколько минут с напряжённым вниманием, а затем прерывал его вопросом, острота которого характерно маскировалась поистине анекдотичным согласием с точкой зрения говорившего».
И тут мы подходим к самому слабому месту выбора реформаторов, на этот раз без кавычек.
Эффективность собственника компании можно легко оценить: капитализация бизнеса, прибыль, мультипликатор проданных проектов.
Именно апеллируя к этим критериям успешности, в систему власти и на реформаторские площадки у нас и попадают владельцы частных компаний и их топ-менеджеры.
Выбирать теоретиков-визионеров намного сложнее.
Всегда трудно определить, кто перед тобой, автор «украинского экономического чуда» или человек, который просто ошибается.
И тут не обойтись без иррациональности или того, что называют «чутьем».
Которое было у Валенсы, Ли Куан Ю, Рейгана, Рузвельта и многих других.
Они многого не знали, но могли узнать в толпе тех, кто знает.
Очевидно, что подобная прозорливость – это пока не про нас.
Все, что мы слышим на площадках, которые формируют дискурс и темп реформ - это консервация сырьевого характера экономики, "по умолчанию" дальнейший экспорт рабочией силы, то есть миграция за рубеж украинцев и упование на то, что пакет западной помощи сформирует долгосрочный тренд роста.
Вместо «мозгового центра» у нас в лучшем случае действует «спиномозговой».
О качестве нынешнего "экономикса", который "рулит", говорить не приходится.
А ведь еще один из великих говорил:
«мировоззрение правителя определяется теорией его советников».
Вспомним также фразу экономиста Пола Самуэльсона:
«мне не важно кто управляет страной, намного большее значение – кто напишет для этой страны учебник по экономике».
Кто у нас пишет учебник по экономике? Вспомнили? То-то же и оно...
Пока у нас не будут привечать визионеров, у нас не появится и возможность для альтернативных взглядов на модель развития страны.
А площадки реформ при этом будут формироваться за счет лоббирования интересов специфического бизнеса и случайных людей.
И этот "специфический бизнес" и случайные люди станут еще более успешнее после проведения их «реформ», чего нельзя будет сказать о стране в целом.
Здесь зависимость обратно пропорциональная...