Кіберджура: Золота антилопа
Міжнародна академія геоінформатики спільно з Інститутом зовнішньої політики, Інститутом дослідження російської агресії та партнерами пропонують спільний проект на тему "Торгівля краденим і європейські цінності".
Мета: примус Європи до збереження цінностей попри жадобу
наживи.
Платформа проекту: Інтелектуальна ігрова платформа
Кіберджури "Вікно Овертона".
Хмарні інструменти проекту: Застосунки ArcGIS OnLine (StoryMaps,
ArcGIS Business Analyst та інші)
Форма проекту: конкурс шкільних інтегрованих уроків з
правознавства, міжнародного гуманітарного права, географії, фінансової
грамотності, технологій та дизайну, інформатики, етнографії та етики.
Очікувані результати: набуття школярами компетентностей, які сприяють психологічній стійкості, інноваційності, конкурентоспроможності у сфері високих технологій, усвідомленню засад міжнародного гуманітарного права та європейських цінностей.
Базовий образ: мультфільм “Золота антилопа” (Союзмультфільм, 1954).
Ментальне тло гри: роман Роберта Луїса Стівенсона "Острів скарбів" ("Treasure Island") - класика світової пригодницької літератури і який включений до шкільної програми зарубіжної літератури в Україні, зазвичай для учнів середньої та старшої школи, оскільки він є обов'язковим твором для вивчення, що знайомить дітей із темами піратства, пошуків скарбів, мужності й підступності, а головний герой Джим Хокінс є зразком юного героя. Цей твір вивчають у школі тому що:
- Захопливий сюжет: Це класична пригодницька історія про пошуки піратських скарбів з картами, небезпечними подорожами та несподіваними поворотами.
- Яскраві персонажі: Образи Джима Хокінса, одноногого кухаря-пірата Джона Сільвера, доктора Лівсі та сквайра Трелоні – незабутні, як і їхні характери.
- Тематика: Роман порушує теми вірності, зради, хоробрості, дорослішання, дослідження світу та боротьби добра зі злом.
- Жанр: Це еталонний пригодницький роман, який формує читацькі смаки й любов до літератури.
Але про місце книги "Острова скарбів" в проекті "Кіберджура: Золота антилопа" машинний інтелект поки що не знає.
Старт проекту відбувся в студії Громадського радіо. Модератор - Андрій Куликов. Слухаємо запис 7 грудня 2025 року на Громадському радіо >>> і намагаємося вгадати що буде далі.
Yurii Pylypenko ч.6 продовження (електроніка від царської епохи до WW2)
ВідповістиВидалитиНастання 1914 року та початок WW1 стали для Російської імперії технологічним шоком. Якщо до цього купівля імпорту була питанням зручності (дешевше купити на Аліекспрес ніж платити мінімалку токарю), то після закриття кордонів з Німеччиною (головним постачальником електротехніки) це стало питанням виживання.
1. Втрата німецької бази / Катастрофа Siemens
2. Переорієнтація на Союзників / англо-французький період
3. Створення РОБТіТ = Російського товариства бездротових телеграфів і телефонів
4. Поява радіоламп / епоха Папалексі та Бонч-Бруєвича
5. Війна викрила перевагу старого доброго паперу
До 1914 року вся сировина та значна частина комплектуючих йшли від Siemens & Halske, Telefunken та AEG.
Виявилося, що навіть якщо заводи Siemens стояли в Петербурзі, вони працювали на німецькій сировині та кресленнях. З початком війни постачання емаль-проводу, слюди та спецсталей припинилося. Країна залишилася з купою мідної руди, але без можливості витягнути з неї тонкий дріт для обмотки трансформаторів.
Оскільки свого так і не з’явилося, Росія була змушена купувати все підряд у Британії та Франції. Саме тоді в російській армії з'явився той самий вінегрет
Marconi (Британія) стає основним постачальником потужних автомобільних та в'ючних станцій.
SFR та SFR-Dюкрете (Франція) авіаційних передавачів.
Армія отримала зоопарк техніки. Зв’язківці мали вчитися працювати на 3-4 різних системах одночасно, які часто були несумісні за частотами та типами модуляції.
Створення РОБТіТ була спроба імпортозамєщєнія, але знову з іноземним корінням.
РОБТіТ було фактично дочірнім підприємством британської компанії Марконі. Вони збирали станції в Петербурзі, але за британськими ліцензіями та з використанням імпортних ключових вузлів. Навіть славнозвісна станція Попова-Лебедєва була глибокою модернізацією західних зразків.
Саме у 1914-1916 у Росії з'явилися перші власні спроби зробити вакуумні лампи. Микола Папалексі у 1914 намагався налагодити випуск газонаповнених ламп бартронів. Михайло Бонч-Бруєвич у 1916 у Твері створив першу бабусю радянських ламп: "бабушку ПР-1".
Це було лабораторне напівкустарне виробництво. Поки Western Electric та General Electric випускали лампи тисячами, у Росії буквально ОДНА працююча лампа була подією державного масштабу.
Війна з Японією та WW1 показали: Росіяни не вміли шифрувати і передавали накази відкритим текстом, що призвело до катастрофи армії Самсонова у 1914. Німці просто слухали російське радіо, як вечірню казку. Імпортна техніка в умовах російського бездоріжжя та вологості швидко виходила з ладу, а ремонтувати її не було чим, не було навіть запасних котушок.
В 1914-1917 нічого принципово не змінилося в плані незалежності. Роисся просто перейшла з німецької технологічної голки на англо-французьку. Весь прогрес тримався на закупівлях за золото.
Белінський Олег
ВідповістиВидалити18 хв
·
Щоб зрозуміти реальний стан справ у Росії, потрібно дивитися не стільки на ВВП, скільки на зовнішню торгівлю. Саме вона залишається головною опорою російської економіки.
До війни експорт товарів перевищував 500 млрд доларів на рік, а у рекордному 2022 році сягнув 635 млрд доларів. Навіть у 2025 році, після санкцій і падіння цін на нафту, Росія експортувала товарів на 418 млрд доларів. Це величезна цифра. Для порівняння, це приблизно два сучасні ВВП України.
Саме завдяки цим грошам Росія продовжує фінансувати бюджет, підтримувати курс рубля, оплачувати імпорт і вести війну. Тому експорт залишається тією самою «кащеєвою голкою» російської економіки.
Так, експорт відносно 2022 року скоротився майже на третину. Але імпорт скоротився значно менше: з приблизно 345 млрд доларів до 279 млрд доларів. І це дуже важливий момент.
У 2022 році багато хто очікував, що санкції швидко вдарять по рівню життя населення. Але цього не сталося. Російська економіка пішла шляхом переорієнтації на Азію. Китай, Туреччина, Індія та країни Центральної Азії фактично замінили значну частину західних поставок.
Головне, що поки що Росія пожертвувала не стільки обсягом споживання, скільки його «якістю» .
Замість європейських, японських і корейських автомобілів росіяни почали купувати китайські. Замість німецької побутової техніки китайську або турецьку. Багато товарів стали менш престижними, часто поступаються за якістю та технологічністю, але водночас вони й значно дешевші.
Якщо умовний BMW або Mercedes коштував удвічі дорожче за китайський аналог, то перехід на китайські марки автоматично зменшував імпорт у грошовому вираженні, не призводячи до такого самого скорочення фізичного споживання.
Частина грошей, які раніше витрачалися на преміальні товари, імпорт із Європи або поповнення резервів, тепер іде на військові витрати. І поки що це не призвело до різкого падіння рівня життя населення.
Саме тому твердження про швидкий економічний крах Росії не виправдалися. Країна виявилася здатною адаптуватися через зміну географії торгівлі та перехід на дешевші азійські товари.
Але це не означає, що санкції не працюють. Вони працюють. Просто їхній ефект проявляється інакше.
Профіцит зовнішньої торгівлі скоротився з рекордних 290 млрд доларів у 2022 році до 139 млрд доларів у 2025 році. Запас міцності зменшується. Вільних валютних ресурсів стає менше.
І саме тому удари по нафтовій інфраструктурі мають стратегічне значення. Росія може адаптуватися до відсутності BMW, Mercedes або Bosch. Вона може замінити Європу Китаєм. Але Росія не може існувати без експорту енергоносіїв.
Саме нафта і газ залишаються головним джерелом валютних надходжень, а отже і головним джерелом фінансування війни.
Тому головне питання сьогодні вже не в тому, чи готова Росія жертвувати добробутом населення заради війни. Влада до цього готова.
Головне питання в іншому: що почне скорочуватися швидше експортна виручка чи внутрішнє споживання. І поки що відповідь для Кремля виглядає відносно комфортною. Але саме українські удари по нафтовій інфраструктурі та поступове зменшення експортних доходів можуть змінити цей баланс.