#Кіберджура: Інтелектуальна ігрова платформа "Вікно Овертона"
4. Майстер клас зі створення тематичної історичної карти (>>>) для протидії імперським "Вікнам Овретонам" на прикладі статті у Вікіпедії про героя України і Литви Євгена Коновальця провів 16 лютого 2021 року Віктор Родіна, провідний фахівець у галузі ГІС-технологій.
 |
| Ліцей імені Героїв Крут. |
3. На честь збройного опору України московській агресії 31 січня (неділя) 2021 року о 18:00 Інтелектуальна ігрова платформа Кіберджури "Вікно Овертона" продовжує формувати "антидот". І тут потрібні не стільки технології, скільки нові, асиметричні ідеї. Наприклад, в процесі опрацювання виховної компоненти та моделювання тактичної ситуації в Інтеграційній платформі «Дельта» було з’ясовано, що в національно-патріотичному вихованні української молоді розмиті маркери «свій»/ «чужий» та «добро»/ «зло». Це призводить до низки проблем і така ситуація методологічно може розглядатися як одне з ворожих «Вікон «Овертона».
Відомий політолог Віталій Крюкова для Ігрової платформи «Вікно «Овертона» прочитає лекцію на тему: “Міжнародно-правова кваліфікація події та відносини Україні та росії з 20-го лютого 2014 року, статусу України в них” (збір ідей та інновацій тут: https://forms.gle/2gmdZWVs67cQpH4cA ). Питання, які планується розглянути:
1. Засідання РНБО України 28-го лютого 2014-го року.
2. Міжнародно-правова кваліфікація подій, статусу України.
3. Фактична політична та юридична інтерпретація подій і статусу України.
4. Політичні та дипломатичні наслідки.
5. Варіанти подальших дій.
Список публікацій Віталія Крюкова за темою лекції:
- Перспективы Украины в контексте актуальной идеологии России, или к вопросу о Февральских тезисах В.Путина, Віталій Крюков, Дзеркало тижня, 2006 р.
- Саттья Суркова: http://www.intelros.org/lib/doklady/
І коли ж світ почне рятувати себе?! Віталій Крюков, OBORZEVATEL, 2014 р.
Надо ли спасать "рядового Путина"? Віталій Крюков, OBORZEVATEL, 2014 р.
А ведь Запад таки доиграется … Віталій Крюков, OBORZEVATEL, 2015 р.
И почем же ныне фарисейство на крови? Віталій Крюков, osp-ua.info, 2016 р.
Решать - право или обязанность? или - Власть! - Знай свое место! Віталій Крюков, osp-ua.info, 2016 р.
2. Об 19:15 31 січня (неділя) 2021 року відомий письменник-фантаст Тимур Литовченко зробить огляд перших конкурсних робіт Інтелектуального конкурсу "Вікно Овертона" і будуть визначені адресати перших заохочувальних призів.
Трансляція здійснюється за підтримки телестудії «TV-7 production» (https://tv7.studio).
1. На честь Дня Збройних Сил України 7 грудня (понеділок) 2020 року стартувала нова інтелектуальна ігрова платформа Кіберджури "Вікно Овертона" >>>. Можна сказати, що це не просто "подарунок", а рефлексія на події 2013-2014 років та на той стан ЗСУ, метастази якого досі тягнуться після того підступного отруйного укусу ігуани породи "мишебратьєв". Україна і наша нація вижили. Нас ще лихоманить від тієї отрути. Але почалося формування антидоту. І тут потрібні не стільки технології, скільки нові, асиметричні ідеї.
План такий. Після першого циклу лекцій починаємо:
- Збір ідей та інновацій тут: https://forms.gle/2gmdZWVs67cQpH4cA (шаблон презентації висилається учаснику після заповнення анкети).
- Формування призового фонду. Уже є для перших.
- Обговорення ідей. перший раунд на початку січня 2021 між святами.
- Думки матеріалізуються. І тут фантастичне поле можливостей та вкрай сприятливі обставини.
Нічого нового. Усе по скрєпам, регулярно і по голові.
Успіхів. Стежте за цим постом. Усі новини будуть тут:
Розшифровка лекції, яку зробив Тимур Литовченко для Лінії Оборони.
- Частина 1. Джозеф Овертон і його «вікно можливостей».
- Частина 2. «Вікно Овертона»: як зазомбувати росіян.
- Частина 3. «Вікно Овертона»: як зазомбувати українців.
- Частина 4. «Анти-Овертон». З чого почати.
- Частина 5. «Анти-Овертон». Контргра і гра на продовження, боротьба з небажаними наслідками.
- P.S. «Вікно Овертона» — зброя безвідмовна? Коментар (з посиланнями на інформацію про ігрові платформи) Івана Галенка — віце-президента Міжнародної академії інформатики.
 |
| "Русскій мір" схематично виглядає саме так. |
Підписуйтеся на канал "Кіберджура" https://t.me/kiberdjura щоб дізнатися більше.
Умови для участі в КШГ "Кіберджура" тут >>>.
Головний інформаційний партнер КШГ «Кіберджура» - Студія «TV-7 production» (https://tv7.studio). |
| Хочеш ТАК? Якщо НІ, тоді долучайся до Глобального проекту модернізації освіти у світі від Esri >>>! |
Mikhail Kazachkov 5 год ·https://www.facebook.com/mkazach/posts/3710894802329446
ВідповістиВидалитиСтолько добрых откликов не только в связи с днем рождения, но и на последний пост про зайцев и лис в капкане, что захотелось добавить к нему несколько слов.
Рабство в Америке было отмечено не только геноцидом не смирявшихся индейцев. Среди привезенных из Африки рабов тоже было немало "бойцов" и их тоже уничтожили. Именно поэтому по сей день в стране налицо расовая проблема. Потому что дело не только в расизме белого большинства. Немалая роль отведена и генетическим "терпилам" из чернокожих. Либо уже генетическим, либо культура такая. Потому что чернокожие иммигранты с карибских островов, куда их тоже завезли, но только не признававшие уже рабства англичане, совершенно не ощущают себя жертвами, которым по "справедливости" полагается компенсация за страдания далеких уже предков. Колин Пауэлл, например, именно из таких "карибских" афроамериканцев. И не сомневайтесь, что среди тех кто сносит памятники Колумбу и даже Сервантесу их нет -- этим занимаются покалеченные рабством.
Ровно то же самое и с Россией. Можно спорить генетика это или социальный импринтинг, но одно ясно: без последствий века рабства остаться не могли. Посмотрите с каким надрывом, с каким эмоциональным перегрузом после войны 1812-го года начали российские дворяне толковать о "чести." Не потому ли, что только Александр I отменил для них телесные наказания? Ведь прежде честь заменяло местничество -- и чем же не местничество сегодняшняя зависимость значимости человека от близости к нынешнему самодержцу?
У культуры рабства как и у всего на свете есть и светлая оборотная сторона: "тайная свобода," о которой писал еще Пушкин и вспоминал к концу жизни Блок, возникает там, где явной свободы нет. В России она выплеснулась прежде всего в литературу, а в Америке породила джаз. И не случайно именно джаз во второй половине прошлого века стал посланцем США прежде всего в угнетенных странах мира.
Однако свобода тайная м.б. и хороша для творчества, но ее мало для политической организации жизни. Потому что эта последняя требует обсуждения, диалога, споров и компромиссов. А в странах вроде СССР/РФ понятие компромисса производят от того же корня, что и компромат.
Можно ли преодолеть наследие рабства? Теоретически, очевидно, да. Но посмотрите сколько уже лет Америка тратит на это деньги, законодательные инициативы, доброхотные старания прекрасных людей... Германия от 13-ти лет нацизма излечилась быстро, да и то только в результате оккупации союзниками, которые запихивали в немцев их преступления как еду в неподвижно подвешенных рождественских гусей. Так ведь в Германии и рабства не было...
Ну, и через сколько же поколений и какими клизмами можно будет вымыть столетия исторического опыта из сознания россиян? И куда за это время уйдет мир? Кто-то способен всерьез поверить, что в этой игре в догонялки-налеталки у страны может быть шанс выиграть?
"в 2019 році сталася електоральна революція. Тільки я її називаю революцією, яку хакнули.
ВідповістиВидалитиУмовно кажучи, масмедійні олігархічні групи використали суспільні запити на зміни, і за допомогою власних медіа створили симулякр змін. Вдалий симулякр". https://www.pravda.com.ua/articles/2020/12/8/7276189/
Тут згадували про НАТО... https://www.eurointegration.com.ua/news/2020/12/10/7117476/
ВідповістиВидалитиКораблі Чорноморського флоту Росії в лютому 2021 року візьмуть участь у міжнародних навчаннях "АМАН-2021" в акваторії Пакистанського порту Карачі, у яких також будуть залучені ВМС країн НАТО. Це перші за 10 років спільні навчання Росії з кораблями військово-морських сил Альянсу.
Росію на навчаннях представлять фрегат, патрульний корабель, рятувальне буксирне судно, підрозділ морської піхоти, загін розмінування і вертоліт морського базування.
Крім кораблів Росії, в маневрах візьмуть участь кораблі ВМС США, королівський військово-морський флот Великої Британії, ВМС Китаю, Морські сили самооборони Японії, ВМС Туреччини, ВМС Філіппін, а також королівські морські сили Малайзії, ВМС Шрі-Ланки і військово-морські сили Індонезії. Відзначається, що востаннє кораблі військово-морського флоту Росії брали участь в спільних з кораблями НАТО навчаннях в 2011 році біля берегів Іспанії.
Протяги
ВідповістиВидалитиhttps://biggggidea.com/project/baza-psevdosotsiologiv-ta-politichnih-piarnikiv-versiya-20/?fbclid=IwAR2AmdtGTMoJmz2v5pe6HMGcIe9GUep-x-LGz8JdwS96bRXHAm-j81HmNc4#
Victor Hvozd 1 год ·
ВідповістиВидалитиОприлюднена інформація про виконане The Insider, Bellingcat і CNN за участю Der Spiegel розслідування випадку\злочину з отруєння Навального може свідчити, що спецслужби США, Британії і ФРН провели (думаю, що ці провідні світові ЗМІ з «незалежними слідчими» тільки оприлюднили інформацію) блискучу операцію без залучення жодного оперативного офіцера чи агентурного джерела на території Росії, при цьому використовуючи сучасні технології та «інерцію» російських спецслужб, які раз за разом «наступають на ті ж самі граблі», тобто, користуються застарілими методами, не враховуючи новітні інформаційно-розвідувальні системи.
Ця спецоперація також продемонструвала всьому світові, що в Росії, як колись, так і сьогодні фізично ліквідовуються політики, опоненти режиму і, що надзвичайно важливо, при цьому застовуються заборонені міжнародними конвенціями та договорами засоби, в тому числі зброї масового знищення.
А це ставить її в один ряд із найбільш одіозними режимами.
Слід розуміти, що сьогодні все важче приховувати проведення таких «акцій», про що свідчить викриття вбивства спецслужбами Саудівської Аравії опозиційного журналіста в Туреччині, отруєння Литвиненка, Скрипалів, а зараз – і Навального.
А ще це свідчить, що спецслужби Заходу консолідуються для протидії агресивній російській політиці, яка проводиться як в середині Росії, так і за її межами.
Агентура Мордору у світі http://www.vestnikcivitas.ru/pbls/4248
ВідповістиВидалитиПлач кацапа https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3597230093694860&id=100002237132466
ВідповістиВидалитиУ Збройних силах України розповіли, які терміни варто вживати щодо окупованих територій.
ВідповістиВидалитиПерелік хибних та правильних термінів був оприлюднений Управлінням стратегічними комунікаціями апарату.
"Питання термінології у будь-якій сфері важливе і принципове, оскільки точне та відповідне визначення і використання понять забезпечує точність у визначенні та розв'язання проблеми", – наголошують у ЗСУ.
До хибних віднесли такі терміни, як "території самопроголошених/так званих ДНР/ЛНР", "Південний схід України" та "Схід України". Водночас вірно говорити "тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях", "окупована частина Донбасу".
У ЗСУ пояснюють, що "так звані ДНР/ЛНР" – термін, яким ми підтверджуємо існування окремих "самопроголошених" республік, визнання яких добивається Росія. "Неправильне використання даного терміну створює уявлення про особливий характер та відокремленість цих територій, що дає їм підстави претендувати на спеціальний статус, відмінний від решти регіонів України. Однак, за умови вірного формулювання, ми розуміємо що це – території України, які були тимчасово окуповані Росією та сателітними їй терористичними угрупованнями", – пояснюють в Управлінні.
Окрім того, так само терміни "Південний схід України" та "Схід України" може призводити до ряду проблем.
"Схід України" на противагу "великій Україні" – таким терміном Росія та проросійські медіа відокремлюють населення тимчасово окупованих територій від українців, які проживають під легітимним урядом, а відтак створюють напруження у суспільстві і вороже ставлення між громадянами", – наголошують у ЗСУ. Також підкреслюють, що термін "Схід України" та "Південний схід України", розширюють географію конфлікту, адже поняттєво сягають далеко за межі Донецької та Луганської областей.
14 лютого 2021 рок вже мають бути "нові стратегії" згідно Указу 392/2020
ВідповістиВидалитиУ відповідності з цією "стратегією" (https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037 ) вирішується головна задача, яку поставив тов Хуйло перед тим що з роялем: "стримування – розвиток (ку) оборонних і безпекових спроможностей для унеможливлення збройної агресії проти України;". Відповідно, кошти спрямовуються у закупівлю посуди для ВМС з одночасною ліквідацією високотехнологічних в/ч та критичної інфраструктури. Не звертайте увагу на х-ню від єрмаків та іншої агентури.
ВидалитиПро технологію отримання таких карт буде 4 лютого
ВідповістиВидалитиhttps://www.facebook.com/whoiswho.media/posts/180795350297302
Широпаев Алексей
ВідповістиВидалити44 хв ·
Адмирал Колчак. Предан союзниками, подло выдан ими иркутским эсерам, спешно расстрелян большевицкими сволочами 7 февраля 1920 года. Его могилой, как говорят, стал чёрный ночной приток Ангары. В совпропаганде образ Колчака вырос в грозный символ «белогвардейщины». И это заслуженно: непримиримый враг коммунизма, Колчак, покончив с левой говорильней Директории, сделал Омскую Сибирь альтернативной Россией, восстановившей нормальную государственность и противостоявшей Совдеповской «Московии» Ленина-Троцкого. Зауральская Омская Россия Колчака дальними огнями своей столицы грела души подсоветских русских в Москве и Питере. При Колчаке Русская Европа была там, за Уралом. Весной 1919 года колчаковский «полёт к Волге» стал главным страхом для кровавых ленинских ублюдков и главной надеждой всех порабощённых большевицкой диктатурой. Возможно, Адмиралу Колчаку не хватило известной политической гибкости в отношениях с небольшевицкими новообразованными правительствами на территории бывшей РИ. Однако рассматривать белых и красных как два равнозначных и равноценных имперских фактора (а это мы слышим порой), конечно, недопустимо и бредово. Адмирал Колчак нёс народу не ГУЛАГ и колхозы, а право, частную собственность, нормальную человеческую жизнь, свободную от кровопийных химер утопии. И поныне Колчака ненавидят коммунисты и критикуют через губу левые либералы – и это лучшее свидетельство правоты Верховного правителя. В русском антисоветском, антикоммунистическом пантеоне он – навсегда и несомненно. https://www.facebook.com/shiropaev/posts/4008040812592739
"Проект Навальний": "речь-то идет о войне башен Кремля (или башен ФСБ). Естественно, другая башня пытается ей противостоять." https://newssky.com.ua/bashnya-na-bashnyu-eksklyuziv/?fbclid=IwAR2z_BY0T_HUs5hHIHailyGWjWRDatvdVB9PdPOzRxP-CR6xxm0R2L3g1lU
ВідповістиВидалити«Они умеют придумывать и реализовывать комбинации настолько сложные и многоходовые, что нам их ни за что не проследить».
ВидалитиМ.Подоляк не захотів відповідати на питання щодо війни https://daily.rbc.ua/ukr/show/ispolnitelnyy-direktor-assotsiatsii-it-ukraine-1613466646.html
ВідповістиВидалити"Ми знаходимося у стані – і це неодноразово підкреслювали, на відміну від минулого президента – війни. Стан війни передбачає контрпропаганду, у тому числі інструментального впливу. Якщо ви не можете обсягом грошей або обсягом мовлення перекрити дії ворожої пропаганди, ретрансляторами якої стали три даних каналу, безумовно, ви маєте абсолютне право, захищаючи територіальну, ідеологічну і політичну цілісність країни, використовувати інструментальні методи. У даному випадку вони були використані.
– Але в Україні питання війни не врегульовано юридично. Приймаються якісь рішення, створюються прецеденти, а не врегульовані базові речі. Може, з них варто було б почати, тоді було б простіше? Можливо, мало б сенс врегулювати статус війни?
– Так, ви праві. Але на мій погляд, є інший цікавий кейс, який відповість на це питання. У нас є незавершена історія з Конституційним судом. Це при тому, що Конституційний суд, окремі його представники, спробували втрутитися у ту інфраструктуру держави, яка повинна бути більш прозорою, яка вибудовувалася протягом тривалого часу. Вони спробували її відкотити назад. Президент сказав: ні, це неможливо."
Николай Подосокорский
ВідповістиВидалити8 год ·
Писатель Владимир Сорокин в интервью журналу "Дилетант": "Если говорить всерьез об опричнине, об этом зловещем феномене, то парадокс в том, что она не была описана в литературе. Получается, что классики наши, бородатые и великие, стеснялись писать об этом. И боялись. Понимаю почему — не только по цензурным соображениям. Любопытно, что после того, как Грозный казнил всю верхушку опричнины и практически разогнал ее, он под страхом смерти запретил употреблять это слово, и опричников стали называть дворовыми людьми. Что же произошло? Если вспомнить старика Фрейда, то произошло как бы вытеснение травмы — явление было вытеснено из народного сознания в подсознание. А раз оно не описано, не названо своим именем, значит, живо. И до сих пор работает. Что, собственно, и доказано всей путинской эпохой. Опричнина на самом деле жива.
Все, что происходит сейчас, включая так называемые выборы, напоминает 1984 год, когда воцарился Черненко. Тогда было такое чувство, что будущее как пространственная перспектива схлопнулось. Стало плоским и совершенно мутным. Вот сегодня у меня приблизительно такое же чувство. И тот же привкус. С другой стороны, тогда казалось, что эта власть, как ночной кошмар, никуда не денется. Но она делась. И, в общем-то, довольно быстро. Кстати, вот что еще объединяет нынешних правителей и позднебрежневских: они стали гротеском. Даже самопародией. А как только в России власть становится пародией, ей жить остается не очень долго. Так что в этом смысле я пессимистический оптимист.
Опричнина — очень серьезная и болезненная для русских тема. Потому что она, хоть и просуществовала всего 6-7 лет, впрыснула в сознание народа своеобразный яд. Человек, приближенный к власти,— любой человек, даже самый маленький и ничтожный,— может стать оккупантом в собственной стране. И вести себя по отношению к населению, как оккупант. Опричники так и вели себя. Тактика выжженной земли, когда они, возвращаясь из разграбленного и практически уничтоженного Новгорода, резали скот в деревнях и жгли дома,— это тактика оккупантов. Яд помог родиться идее, что есть мы и есть они — власть, к которой я, маленький человек, гаишник или чиновник, прислонился. И я теперь оккупант в своей стране.
Этот яд и формирует, на самом деле, вертикаль власти. Пока это не будет описано, вскрыто, названо своим именем и обсуждено, система будет работать. Если на Западе каждый человек может сказать: «государство — это я», то мы говорим: «государство — это они». И народ ощущает государственную власть как власть оккупантов, живущих и действующих по своим, неведомым законам. Один пример. Хрущев решил вырубать на приусадебных участках яблони. Абсолютно оккупационный жест! А помните, как боролись с пьянством, вырубая элитные виноградники? Западному человеку это трудно себе представить, а ведь речь — о наследии опричнины. Сегодня она обретает второе дыхание". https://www.facebook.com/podosokorskiy/posts/5551201301564162
Eugene Platon 29 березня 2018 р. ·
ВідповістиВидалитиПсихология различает пять стадий принятия неизбежного:
1 стадия – Отрицание (человек отказывается принимать то, что с ним случилось);
2 стадия – Гнев (на этом этапе проявляется агрессия ко всему окружающему миру);
3 стадия – Торг (появляются мысли о том, чтобы договориться о более лучшей участи);
4 стадия – Депрессия (на данном этапе человек может круглые сутки находится в депрессивном состоянии);
5 стадия – Принятие (согласие с неизбежной участью).
Я желаю всем крымчанам долгой жизни.
Чтобы они могли вспомнить: как им было «плохо» с Украиной, и как им «хорошо» стало под оккупацией.
Предавший раз — предаст стократно.
Ешьте свои «камни с неба».
У меня к вам нет ни капли сочувствия.
Одно презрение.
Ни Крым, ни тем более оккупированная часть Донбасса нам сейчас не нужны. Более того, они окончательно добьют нашу экономику, которая и так на ладан дышит. Они висят гирями на шее агрессора, и пусть еще какое-то время повисят. Пусть они, как дотационные регионы, требующие огромных инвестиций на восстановление, разрушают не нашу экономику, оттягивая ресурсы, а экономику агрессора.
К тому же, украденный Крым стал замечательным источником санкций для России, которые, по словам Путина, так «благотворно» влияют на ее экономику.
Аннексия Крыма и война на Донбассе для РФ и Путина лично стали тем же, что и атака на Кувейт для Ирака и лично для Саддама Хусейна.
Нам нужно сначала коррупцию в верхах как-то одолеть, а Крым и Донбасс потом сами подтянутся, если наши усилия окажутся успешными.
На фото пересохший без днепровской воды Крымский канал.
PS. Комментарий к заметке.
Анатолий Дубовик:
"Много лет ходил в походы по горной части Крыма. Часто общался с местными жителями, - не с обитателями курортного ЮБК, а с обитателями какого-нибудь богом забытого Верхнего или Семиречья.
По рассказам стариков, которых я еще застал, все так и было: и "нас обманули", когда зазывали переселяться в Крым, и картошкой они пытались заниматься, а она на крымском грунте не растет, а садоводством, тем более виноградарством вчерашние жители какой-нибудь Рязанской области заниматься не умели - а потому сельское хозяйство загубили.
И что надо в Крыму специально ухаживать за источниками, иначе вода пропадает - им никто не объяснил и не научил (а кто научит? этим делом татары занимались сотнями лет, а их выселили).
Но больше всего поразили и запомнились слова одной старухи из упомянутого села Верхнего: "Когда мы сюда приехали, нам тут всё приготовили. И дома стояли, и в домах мебель была, посуда, постельное белье, лопаты, - все для хозяйства нам приготовили. Конечно, все старенькое было, пользованное, но зато было. Вот как о нас советская власть позаботилась".
Старая сука прожила полвека в чужом доме, но так и не поняла, почему в этом доме к приезду ее семьи были те кровати-шкафы и тарелки-полотенца." https://www.facebook.com/eugene.platon/posts/10209735322453924
http://www.korekta-vvk.com/chytalnia/avtory/roman-matuzko/de-rosija?fbclid=IwAR2ShiKB59wornEqltDwJQVUIGH9BFg0mPR-8zRwwvPgloFMG-WliQSxUVU Сучасна адміністративна Росія без територій поневолених нею народів
ВідповістиВидалитиДе знаходиться Росія? Можливо, це когось здивує, але Росії немає.
Спробуйте знайти. На мапі. Будь-якого масштабу. Не шукайте: Росії немає!
Де розташована Московія — відомо. Особливо — станом на 1462 рік. Тобто є історичне ядро, з якого починалося розширення до розмірів сучасної імперії. Ця Московія фігурує на всіх мапах.
Згодом, зі зростанням імперських амбіцій, на мапах Московії почнуть писати, що маленький улус Золотої Орди — Московське князівство — це Русь, добре знаючи, що історичне ядро Руси — Київ і землі навколо нього. Щоб привласнити собі назву «Русь», наші інтернаціональні брати, які генетично є угро-фінами, почали навіть називати себе «русскімі славянамі»…
Sergey Parashyn Взгляд на жизнь в РФ от Марины Шаповаловой (Иностранный агент, безродный космополит, враг государства) "Мы находимся в апогее путинского режима. На пике его устойчивости и крепости. Это было бы единственной хорошей новостью, потому что за пиком естественным образом следует деградация, если бы она могла происходить безболезненно. Но как раз это невозможно. Усиливающемуся и сильному режиму нет смысла особо свирепствовать, он и так в себе уверен. Совсем не то начинается, когда он чувствует, что теряет устойчивость. Хуже того, его цепные псы отчасти переходят в автономный режим самосохранения по своим понятиям. Не хочу никого пугать подробностями.
ВідповістиВидалитиЭтот режим держится не на любви тупого большинства к царю-Путину. Это было. Но в прошлом. Сейчас абсолютное большинство в народной массе ни Путину лично, ни тем более режиму не симпатизирует. Власть держится исключительно на мощнейшем аппарате насилия, который щедро оплачивает. Средств у неё для этого больше, чем у десяти брунейских султанов.
Второе. Международная обстановка крепости путинского режима способствует, как никогда. Не только пополнением его финансовых активов. Средний российский обыватель действительно видит вокруг страны враждебное окружение. Враждебное себе, а не Путину. Ему-то и его приближённым западные лидеры ничего плохого не сделают, не свергнут, дворцы и деньги не отнимут - в этом никто из самых простых россиян не сомневается. Зато они чувствуют, что отвечать за нелюбовь «глобального Запада» к Путину придётся им. За всё придётся отвечать им, когда у «партнёров» исчезнет необходимость считаться с ядерным статусом Путина и, скрипя зубами, терпеть его. А эта перспектива не радует и не вызывает желания её приближать.
Не надо мне тут возражать, что «после путена» добрый Запад снова пришлёт осиротевшим россиянам гуманитарные окорочка, а в угол ставить не будет - это вы им теперь объясните! Только ничего не получится. Поздно. Привлекательного «образа Запада» не существует, иллюзий нет, вся внешняя информация только пугает.
Третье. Нормальный средний обыватель отлично чувствует бессмысленность и опасность любого активного сопротивления режиму в его нынешнем состоянии. Это даже не Белоруссия Луки - он пиявка на теле «путена». Это уже не 2011 год в РФ, когда не столь окрепший режим под медведевским зиц-председательством слегка разболтался. Никакого «генетического рабства» в народе нет, один здравый смысл. Когда Сталинский НКВД-КГБ убедительно демонстрировал готовность всё закатать в асфальт, все «генетические европейцы» на подвластном ему пространстве быстро проявляли точно такую же сообразительность.
Четвёртое. Сопротивление власти в этом народе традиционно выражается иначе. Тут уж действительно - опыт поколений. До сих пор актуальный, одно десятилетие свободы его не перечеркнуло. Здесь из-под давящей власти просто уходят. Куда возможно. Веками бежали на восток, пока власть там их не настигала. Потом за океан. При «железном занавесе» наладились уходить «во внутреннюю эмиграцию», если внешняя не светила. Заодно научились уходить «из-под радаров».
Почему это русские не любят платить налоги, ага. Да потому! Вся гаражная экономика - уход «из-под радаров» власти. Это ведь не дельцы-цеховики анти-советские, талантливые и рисковые теневые предприниматели. Это - минимум четверть взрослого населения страны, обычные люди. Они точно знают, что этой власти ничего не должны, но избавиться от неё не могут.
Они от власти отслаиваются.
И чем больше она наседает, тем отчётливее они отслаиваются. Пытаясь сохранять зазор между «ними» и собой. Иногда молча принимая её подачки, исполняя ритуалы, типа голосования - лишь бы не входить в непосредственный контакт. И не засвечиваться. «Она - пусть себе, а мы тут сами».
>>>
>>> Это наша перспектива на ближайшее десятилетие. Или больше. Режим и примерно десятимиллионный слой его выгодополучателей будут добра деткам и внукам наживать за счёт валютных поступлений, а народ будет существовать отдельно. Промышляя как-то «под радарами», пока возможно. Эмиграция в этом смысле тоже - нормальный выход. Не для всех, конечно, но, похоже, власть препятствий чинить не будет. Таков истинный консенсус. И в этом смысле он приемлемый для народа, потому что не убийственный.
ВидалитиТак что, дорогие чиполлины, перестаньте истерить, успокойте свои революционные фантазии из детских сказок и займитесь собой. Своей семьёй. Уезжайте из России или определите для себя стратегию выживания здесь. Ничего другого не будет, никаких крахов режимов, вплоть до потрясений всемирного масштаба, которые вам тоже удовольствия не доставят.
Единственный возможный сбой этого сценария - физический уход Путина. Этот момент приоткроет окна возможностей, но будет весьма опасным для жизни пытающихся окнами воспользоваться. Именно поэтому «отслоившийся» народ массово участвовать ни в чём не станет. Трансфер власти произойдёт, скорее всего, в верхнем слое. В самом верхнем - среди «коллективного путена». Его обитателям есть чем и за что рисковать. Другие участники в принципе возможны, но в настоящий момент непредсказуемы: многое зависит от степени зачистки политического поля, а сегодня на нём практически никого нет.
Это не пораженческий манифест. Просто надо видеть реальность. Особенно если ваша личная стратегия предполагает сопротивление. Лучше для вас и ваших близких, если вы найдёте способ, адекватный угрозам и не бессмысленный. Чтобы от ваших личных усилий осталось не мокрое место, а что-то важное. Полезное. Ценное, если повезёт. Трещины в утрамбованном сейчас монолите появятся. Будет куда прорастать". https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2933084877005655&id=100009125154820
Чули, що місцеві терпіти не можуть переселенців? А переселенці звинувачують місцевих у тому, що через них путін напав? І це все Захід проти Сходу і Схід проти Заходу?
ВідповістиВидалитиСумніваєтеся, що це інформаційна спецоперація ворога? Ось вам аргумент з яким не посперечаєшся. Давайте перевіримо чи набере цей пост стільки ж репостів, як вкиди ворога)
Соціологічна група "Рейтинг" 16 квітня провела опитування серед постійних мешканців Івано-Франківська та переселенців:
- "Як ви ставитеся до переселенців?" Лише 5% негативно та скоріше негативно. 68% дуже позитивно та скоріше позитивно.
- "Як ви ставитися до місцевих жителів?" Лише 2% негативно та скоріше негативно. 87% дуже позитивно та скоріше позитивно.
Ну і щоб остаточно забити цв'яха в ІПСО
- "Як ви ставитеся до того, що частина переселенців залишиться жити / працювати у місті?" - 51% позитивно, 43% нейтрально, 5% негативно.
І так, 75% місцевих жителів особисто надавали допомогу переселенцям, тобто вони відповідали з власного досвіду.
Нижче просто продублюю те, що уже писала про технологію поширення чуток.
----
Гаразд, давайте розберемо технологію створення чуток. На все тому ж прикладі нібито напису "Будьте ви прокляті, бендерівці, війна із за вас!".
1 крок: знайти точку невдоволення в суспільстві. Так, є українці, які вважають, що путін не почав би війну, якби не "націоналісти". Але таких зовсім мало (див виборців ОПЗЖ, які тануть на очах).
2 крок: потрібно створити враження, що так думають не умовний 1%, а переконлива більшість (50%+). Для цього важливо знайти основу на яку спертися - думку, яка сформована / зацементована у суспільстві. У даному випадку - "Західна Україна проти Східної України". Так, це те над чим мордор працює з 2004.
3 крок: підготувати меседж-бокс. Це і про написи на матрасах, і про хамство-пянство-шашлики, і про дорогі машини-хамство і тд.
4 крок: поширити це руками "ядра" цільової аудиторії. Тобто щоб мешканці західних областей активно це транслювали. Інформація вкидається через джерела, які володіють бодай двома характеристиками "все знають" та є "звичайними людьми". Таксисти, продавці, люди в черзі та і просто "знайома сказала".
5 крок: важливо правильно обрати точку вкиду - онлайн та офлайн. На базарі, у Viber, у черзі і тд. Критерії теж прості - велика аудиторія звичайних людей (не медійників). Тут має спрацювати фактор "ми і так знали, що вони такі". Тобто, щоб люди апелювали до поверхневого меседжу, а не думали глибше, не задавали запитання "А це точно правда? А покажи докази?".
6 крок: якщо все вище зроблено правильно - люди далі самі своїми ж руками поширюватимуть інформацію. Не перевіряючи. Бо ж Вася/Галя/Коля/Марічка брехати не будуть.
7 крок: людина, яка кілька разів з різних джерел почула інформацію починає вірити, що це її думка. І щиро та самостійно її поширює далі. Додаючи своїх деталей.
Нічого надзвичайного, просто методички КДБ.
©️Оксана Мороз, засновниця ініціативи з інфогігієни “Як не стати овочем“, авторка книг.
Верховна Рада України:
ВідповістиВидалити1) підтримує невід’ємне право народів російської федерації на самовизначення відповідно до Статуту ООН, загальновизнаних норм та принципів міжнародного права;
2) закликає міжнародне співтовариство до вжиття всіх необхідних заходів для:
-припинення переслідування кремлівським режимом лідерів та членів національно-визвольних рухів народів російської федерації;
-припинення практики депортації та внутрішнього переміщення громадян росії з метою спотворення етнічного складу регіонів російської федерації;
-беззаперечного гарантування громадянам російської федерації права на вільне висловлення поглядів, думок, участь у мирних зібраннях, свободу об’єднань, свободу совісті та віросповідання, а також на забезпечення вільного
розвитку традицій та культурної самобутності народів російської федерації;
4) звертається до Організації Об’єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу із закликом стосовно:
-послідовної підтримки народів російської федерації у реалізації ними права на самовизначення;
-посилення всебічної підтримки України задля її перемоги в російськоукраїнській війні з подальшою деімперіалізацією російської федерації та деколонізацією народів, що приєднані та утримуються в її складі
Премія Джорджа Орвелла оголосила переможців 2023 року.
ВідповістиВидалитиПро це повідомляється на офіційному сайті її організатора – Фонду Орвелла.
Премію присудили у 5 категоріях:
Публіцистика
Переможець – Пітер Аппс за книжку “Show Me the Bodies: How We Let Grenfell” (Покажи мені тіла: як ми дозволяємо статися Гренфеллу) «про численні невдачі, що призвели до пожежі у Гренфелл-Тауері».
Політична художня література
Переможець – Том Крю за роман “The New Life” (Нове життя) «у якому йдеться про історію боротьби за міни у законодавстві щодо гомосексуалізму у Великій Британії 1890-х років».
Журналістська премія
Переможець – Гері Янг за серію есеїв та подкаст про расу та нерівність.
Нагорода за викриття суспільного зла у Великій Британії
Переможці – Шанті Дас за дослідження сучасного рабства у сфері догляду за дітьми у Великій Британії та Марку Таунсенду за матеріали про масові викрадення дітей з-під опіки Міністерства внутрішніх справ.
Премія Орвелла за репортажі про бездомність
Переможці – Даніель Лавелл та Фрея Маршалл Пейн за оповідання, засновані на їхньому особистому досвіді.
Премія імені Джорджа Орвелла присуджується за твори, які «здатні перетворити політичний текст на мистецтво». Таке побажання залишив сам Орвелл у своєму заповіті. Призовий фонд премії становить 3 тисячі фунтів.
Alfred Koch
ВідповістиВидалитиМинув рік і сто тридцять п'ять днів війни. Карти ISW поки що затримуються і тому дати об'єктивний аналіз того, що відбувається на фронті, неможливо. Пишуть про серйозні проблеми у ЗСУ в районі Авдіївки та Сватове. Там московити тиснуть і українським солдатам дуже важко. У той же час, повідомляють про успіхи ЗСУ у напрямку Роботино та на північ від Бахмута. Але, повторюся, якісь висновки можна буде робити лише після того, як буде опубліковано карти. Сьогодні я ось про що хотів написати. Вчора я довго розмовляв із відомим московським опозиціонером Максимом Резником. Але в даному випадку набагато важливіше те, що він за фахом – історик. І ми з ним згадали один дуже важливий епізод наприкінці Другої світової війни. У вересні 1944 року міністр фінансів США Генрі Моргентау оприлюднив план, відповідно до якого передбачалося після перемоги над Німеччиною повністю зруйнувати її промисловість і зробити Німеччину виключно аграрною країною. Цей план був схвалений Рузвельтом і після деякого опору Черчіллем. Апріорі вважалося, що Сталін тим паче буде за. Держдепартамент виступив із різкою критикою цього плану. За його підрахунками, аграрний сектор Німеччини міг прогодувати лише 60% німецького населення. Якщо знищити німецьку промисловість, то решта німців (близько 25 млн. чоловік) просто помруть з голоду. Проте план був прийнятий та оприлюднений. Зрозуміло, Геббельс одразу вхопився за нього і розповів німцям, що у них немає жодного майбутнього, якщо Німеччина програє війну: у разі поразки їх просто вморять голодом. Причому цього разу йому навіть вигадувати нічого не треба було, оскільки це була чиста правда. За свідченням американських військових, відтоді опір німецьких військ різко зріс. За визнанням генерала Ейзенхауера, у нього виникло відчуття, що план Моргентау додав німцям тридцять дивізій. Німці перейшли в контрнаступ в Арденнах, в результаті багато американських та британських солдатів загинуло та потрапило в полон. Негайно проти "Плану Моргентау" виступив міністр оборони Стімсон. Американська преса стала активно його критикувати, називаючи його найкращим подарунком Геббельсу. Після цього Британія відмовилася від підтримки цього плану. Черчілль заявив, що якщо Німеччина буде деіндустріалізована, то "після війни Великобританія буде прикута до трупа". Почався дикий скандал. Рузвельт заявив, що він не пам'ятає, щоб він щось подібне підписував і відхрестився від плану Моргентау. У квітні 1945 року Рузвельт помер і про план забули. А в 1947 році був прийнятий "План Маршалла", що є по суті повною протилежністю "Плана Моргентау" і має на меті відновлення промислової могутності Європи в цілому та Німеччини зокрема.
Навіщо я це все пишу? А до того, що всі голови України (як розумні, так і не дуже) вважають своїм обов'язком живописати єгипетські страти, які вони влаштують московитам після своєї перемоги. Докладно розповідають, як вони розвалюватимуть Росію на частини, як вони обкладуть її репараціями, як вони каратимуть московитів, змушуватимуть їх каятися і благати про помилування. Особняком стоять міркування про генетичну (тобто - непереборну) неповноцінність московитів і генетичну ж (тобто - непереборну) перевагу українців. Про початкову порочність московської культури. Всій, від початку до кінця. І так далі… В одному з останніх ефірів у Фейгіна пан Арестович висловився в тому дусі, що генерал Теплинський тому найкращий московитський генерал, що він родом з України і тому має генетичну перевагу. Плюс прізвище схоже на польське, а це взагалі вищий клас… Як це коментувати? Ви точно хочете до Європи, а, пане Арестовичу? Ви вже розповіли цю свою теорію депутатам Європарламенту в Брюсселі? Ось вони, мабуть, зрадіють! Я не в жодному разі не збираюся тут спростовувати всі ці міркування. Сам я так не вважаю, але й сперечатися на цю тему не буду. Немає бажання. Та й не час зараз про це сперечатися. Але в мене до всіх цих великих мислителів питання: у вас багато зайвих солдатів? Ви готові їх покласти на поле бою заради задоволення побалакати на приємну для українського вуха тему та зірвати оплески? Ні, я цілком серйозно. Ейзенхауер говорив, що такого роду демагогія додала противнику тридцять дивізій. Мабуть, він знав, що говорив. А скільки ваш піздьож додасть Путіну військ? Ви можете хоча б помовчати? Невже ви не розумієте, що всі ці розмови створюють у московитів (навіть цілком критично налаштованих проти Путіна та цієї війни) відчуття безальтернативності опору до кінця? Що ви самі своєю мовою мотивуєте їх на війну? Навіщо? Що ви виграєте від цієї балаканини? Це ж ази: супротивника треба розколювати, одних приманювати, інших відштовхувати, нацьковувати один на одного, сварити їх між собою. З давніх часів відомі принципи "розділяй і володарюй", "батога і пряника". Риторика має бути зовсім інша: московити, ми вам співчуваємо, ви потрапили в лещата диктатури, чиніть опір пасивно, ми це цінуємо. Ми вважаємо вам жертвами, а не злочинцями, ми йдемо вам на допомогу, допоможіть нам вас врятувати, допомагайте нам чимось можете: інформацією, саботажем, дезертирством, здаванням у полон… Ніхто не знає вас краще, ніж ми. Довіртеся нам. Ми точно ставимося до вас краще за Путіна. Ми вам допоможемо збудувати нормальну державу і ми разом з вами підемо до Європи. Але немає! Нічого подібного! Україна настільки сильна, що вона може собі дозволити згуртувати московитів, консолідувати їх довкола Путіна, а потім разом – усіх розгромити… Навіть якщо це так, я все одно не розумію: навіщо? Тим більше, що це неправда. Все буде по іншому. Московію по-справжньому можна перемогти лише повністю її виснаживши. А це означає, що після перемоги над нею ви матимете справу з бідною країною та її зруйнованою економікою. І цій країні треба буде допомагати. Жодних репарацій від неї ви не отримаєте. Путін, перш ніж програти, витратить останній карбованець на війну і погрожує в ній вбити останнього солдата. Забудьте про репарації. Цього не буде. До чого приводить план Моргентау ми знаємо з того, що трапилося після Першої світової війни. А до чого план Маршалла - з того, що трапилося після Другої… Подумайте про те, що я зараз написав. Настаньте на горло своїй пісні. Пошкодуйте своїх солдатів. І тоді перемога стане ближчою. Тим більше, що справа наша права.
ВидалитиВорог буде розбитий.
Перемога буде за нами.
Слава Україні!