Матриця правильності

Візит у 2011 році Віктора Плескачевського до Верховної Ради України із саморегулівними ідеями  не вписувався у загальну логіку глобальної конкуренції між країнами попри багатовекторність Офіціанта та його дітей. На українському медіабазарі це продавалося як обмін передовим досвідом. Але баба Шура з КГБ із своїм спрощенням "як в Чехії" по-чеширськи мурчала, що тут явна лубянська матрьошка. Нам показують красиву обгортку зі словами "досвід Канади" де насправді медицина державна, а за обгорткою тупа московська бізнес-модель експорту органів пересічних, бо кормова база для чиновників опустилася з борщового набору до расіянських щі та треба чимось зайняти усіх так, щоб чужі боялися.

Конфуцію, що жив у шостому сторіччі до нашої ери, приписують цитату “Посилати людей на війну ненавченими  значить зраджувати їх". І на дев’ятому році війни, через рік після масштабного вторгнення, підготовка в один-два тижні чи один-два місяці не дозволяє ефективно вирішувати бойові задачі із застосуванням сучасної зброї. Вчити технологіям за стандартами країн-членів НАТО треба зі школи. І не можна давати в руки зброю усім підряд. Зміст відео і цього тесту між собою не пов’язані. Бо на усіх нарадах завжди три категорії учасників: "в темі", "вперше" і "уже ніщо не допоможе". Чому так?

Матриця правильності функціонування будь-якої системи – це ідеал і практика бюрократії будь-якої країни. Вона може бути будь-якої глибини і форми, але в ній завжди є "вузли" і "ребра". Вузли – це чиновник. Ребра – це зв’язки між чиновниками. У кожного "вузла"  своє місце в курнику бюрократичного Олімпа і свій функціонал. Функціонал – це і є "ребра" в Матриці правильності. Кожна країна прагне розуміти матрицю сусідньої країни. Одні – для бізнесу. Інші – для грабежу. Треті – для захоплення управління. Чиновник вважається "хорошим", якщо чітко сидить у визначеному місці Матриці і не виходить за межі визначених нормативними документами компетенцій і зав’язків.  Поганих чиновників не буває. Просто ви не розумієте їхній функціонал. В Києві жодна школа з 2019 року не підключилася до Всесвітнього проекту Esri з модернізації шкільної (середньої) освіти. І не тому, що освітянам не вистачає "методик" і "положень". Просто у них функціонал любить тишу. Жодна школа бо у всіх без винятків однаковий функціонал?

В мережецентричній доктрині Валерія Герасімова – це ідеальна ситуація. Вони з опломбованого вагона кайзера Вільгельма пересіли на пароплав Теодора Нетто (віз бабло для підкупу західних політиків) і потім у Голубой вагон Пєрєстройкі (метод формування дружніх комуністичних партій за дротом периметру ГУЛАГУ) і всюди з собою тягнуть валізу фантомних болей убитої Європою в сорок першому комуністичної гідри революції.

І Віктор Плескачевський і Ко, і Уляна Супрун і Ко, свідомо чи за командою реалізували спільне завдання: приводили українську Матрицю правильності у відповідність до російської. Бо "адіннарод", якому "какаяразніца".

В Матриці правильності правильні дуже корисні для неправильних. Точніше, усе навпаки. Моральні і з репутацією є неправильними, бо виконують роль інструментів для тих, хто без моралі і репутації. Такий вибір людей. Люди не є експертами. А що, так Сталін наказав: "Люди розумні системі не потрібні. Потрібні люди слухняні", - згідно рекомендацій Макіавеллі.

Як функціонує Матриця правильності. Звичайно, перше завдання Матриці – заповнити ячейки "вузлів" правильними і не допускати неправильних. Механізм, запроваджений Лейбою Кучмою (поганяло змінено щоб ніхто не здогадався, адже Дмитра Чобота ніхто не читав) і доведений до ідеального стану та до самого низу матриці Овочем, запозичений у Золотої Орди та описаний в судьбоносному творі "Країна Моксель" лауреата Премії ім. Івана Франка в галузі інформаційної діяльності у номінації "За найкращу наукову роботу в інформаційній сфер" Володимиром Білінським. Якщо у сусідньої країни достатньо єврогрантів чи нафтодоларів, то в ячейках, відповідно, правильні позначаються знаками Євро і Долара. Це такі умовні тактичні знаки в геопорталах розвідувальних спільнот по всьому світу. Зручно, коли міняються політичні проекти і з ними змінюються власники. Біля тулуба Гонгадзе таких кучмістів з півсотні відкопали. Проте, неправильні якийсь час залишаються в матриці як носії інституційної пам’яті та знань нормативно-правових актів і для комунікацій з громадськістю.

Друге завдання – формалізація для контролю зав’язків між вузлами. Коли усе формалізовано, то зрозуміло під яким диваном майору Мельниченку класти диктофон, які критично важливі "ребра" взагалі не монтувати, а які трощити у потрібний момент, 24 лютого теж.

Ідеальний зразок функціонування Матриці правильності.
Оприлюднений Олексієм Святогором.

Нормативно-правові акти в Матриці правильності. У відповідності з текстом Конституції України від 1996 року що не був оприлюднений у встановлений Конституцією України спосіб, у нормативно-правових актах має бути закладений "принцип дишла". Наприклад, в ентій статі в третьому абзаці дозволяється, а в четвертому – забороняється. В обох випадках – згідно чинного законодавства і з відповідними статтями в кримінальному кодексі. Тому "положення" про національний проект в українськіх реаліях є фіксацією кінця проекту. І не тільки тому що "положення" - це ієрархія підпорядкованості і якісь рамки і регламентація "ребер" між "вершинами" що на ментальному рівні заперечує інновації як явище. А ще тому, що "положення" робить проект власністю і частиною Матриці правильності, її невід'ємною частиною де реальні люди умовних марчука-медведчука очолюють щоб спаскудити.

Третє завдання Лубянка вичитала в законах Паркінсона. Щоб бюрократична піраміда вірно функціонувала, усі "ребра" мають бути завантажені або кодом холостого ходу, або якоюсь дурнею аби ніхто не міг адекватно оцінювати ситуацію як в самій Матриці правильності, так і в навколишньому середовищі. Водночас, усі мають бачити що Вона працює. Головне – не нести відповідальність. Додайте у цю картину світу постулати Фрідріха Ніцше: "Фактів немає, є лише інтерпретації". "У світі є два типи людей: ті, хто хоче знати, і ті, хто хоче вірити". "Люди не хочуть чути правду, бо не хочуть, щоб їхні ілюзії були зруйновані". "Переконання — небезпечніші вороги правди, ніж брехня". Тому українське законодавство було легко "заточити" інтересантам зі Сходу і з Заходу за завданням з Півночі, під напрями головних ударів ворога в сучасній мережецентричній війні. Ось така рідна Матриця правильності.

У чому основна проблема Матриці правильності? На глобальному рівні – у її низькій ефективності. Але на глобальному рівні ефективність уже навчилися ефективно вимірювати. І, відповідно, регулювати, інколи, за допомогою дерегуляції. Ернандо де Сото – навпаки, за допомогою легалізації для регуляції. Проте, причина успіху розвитку банальна – адекватне розуміння елітами ролі громадянина і споживача, не як у бізнесі щоб усе підряд і без розбору.

Черговий Рамштайн вкотре показав, що в Матрицях правильності більшості країн багато чиновників з Голубого вагона Пєрєстройкі. Не наївні, а вмотивовані. Однак, для країн з розвинутою демократією ці пасажири тимчасові, як гостре респіраторне захворювання: поковбасить і відпустить, а у вагоноважатого на всіх його зрадників не вистачить "Новічка".

У найближчого північного сусіда. Геніальність Віктора Плескачевського полягала у тому, що він зняв з московської Матриці правильності відповідальність за авгієві конюшні житлово-комунального комплексу і переклав її на бізнес із споживачами через механізм саморегулівних організацій. Кількість звернень громадян до адміністрацій із сотень тисяч скоротилася до одиниць. На Олімпі стало тихо і можна готуватися до війни. Усе як заповідав тов. Троцький.


В Україні Михайло Бродський з Павлом Міхайліді теж хотіли. Але Саша Стоматолог не був дурнем і зразу зрозумів, що Денді до великих грошей хоче  ще великого впливу. І тому Наташу зупинили уже під час голосування під Куполом, тільки через шкурний аспект – апетит Денді. На ерефії звільнення Матриці правильності від відповідальності за цілі сектори життєдіяльності в країні дозволили збільшити обсяг дипвалізи Теодора Нетте на сприяння демократії задля експорту лєнінської революції, яку штовхав через вовочкін задній прохід геніальний Лейба Троцький. В ерефії досі усе через дупу. Недарма один з апологетів цього бундівського фарсу, Лейба Троцький, казав, - "… наша революція, це коли на бойових імперських кораблях під червоним занзібарським прапором, на германські гроші, за вказівкою емісарів, є ... грають французький гімн Марсельєзу. І якщо хоч один з цих чинників обтулився, то й революція не відбулася би…". Тепер ось пересічні ерефейці унітази крадуть бо дивина.

Передовий досвід або чому замість добробуту і процвітання унітази з України? Бізнес не спроможний думати лагами, що довші за квартальну звітність. Крупний бізнес – не довше річного звіту. Бо дорого для бізнесу. Це комп’ютерні моделі в дорогому софті з надскладною математикою, дорогі аналітики і не менш дорогі сервісні служби. Таке під силу, як і будівництво магістралей, тільки державі. А Матриця правильності скинула з себе цю місію і переклала на домовленість між маразматичною бабкою з гречкою і спрощенцем що опущений фіскалами із ментами за вказівкою олігархів. Які у кужелясто-ляпуватої бабки можуть бути пропозиції бізнесу щодо розвитку чогось там? Бабка уже про рай думає і навіть сам путін про це їй каже, не затримуйся.

На залишках російської імперії Матриця правильності була переінстальована Декретом Лєніна №3. У 2021 році Макс Дубінський базові положення лєнінського Декрету №3 інтегрував у законодавство України. Плагіатори – погані втілювачі геніальних задумів добрих і злих геніїв. Вибудована Офіціантом – родоначальником слуг народу, первинна Матриця правильності виявилася настільки порочною, що її не змогли модернізувати ні консультант на довірі Олександр Пасхавер у 1999 році, ні Саша Стоматолог у 2010-му. Віктор Медведчук з грибниці Євгена Кириловича, знав українську Матрицю правильності як прораб знає своє будівництво: де халтура, де без цементу і коли завалиться. Але Матриця правильності в Україні так дореформувалася та доспрощувалася, що пересічні почали її ділити на десять. Тому 24 лютого 2022 року, коли згідно великого стратегічного задуму одного карлика українська Матриця правильності за три дні мала стати частиною ерефійської Матриці правильності, оточуюче Матрицю середовище стало чомусь неправильним і все пішло не за планом.

Якщо дивилися відео. На даний час основними цінностями КШГ "Кіберджура" є наступне:

  • КШГ "Кіберджура" основана на сучасних хмарних американських технологіях організації простору.
  • КШГ "Кіберджура" досі не стала, дякуючи Сергію Недільку у вишиванці, частиною української чи ерефійської Матриці правильності.
  • КШГ "Кіберджура" враховує досвід ВПГ "Сокіл"/ "Джура, яка починала свою трансформацію з ініціативи громадянського суспільства в одержавлений проект Міністерства освіти і науки також теж із стін РНБО України ще під проводом гінеколога Раїси Богатирьової.

З презентації 2019 року. МОН України.
І, головне, ключовою ідеєю КШГ "Кіберджури" є те, що школярі повинні створювати український кіберпростір для моделювання і проектування свого майбутнього у своїй країні для себе.

Отже, в КШГ "Кіберджура" контент формують в сучасній американській технології школярі, а не інстальовані Віктором Медведчуком і Ко методологи московської школи методології зі Старої площі (показовий факт суті ерефії від "вершини" до самих низів: назва "Стара площа" має дві топографічні помилки і не відповідає дійсності. По-перше, Стара площа насправді є вулицею, і по-друге, історично вона з’явилася пізніше Нової площі).

Засновик групи "Неогеографія" Євгеній Єрьомченко (Протвіно) якось сказав: як тільки ви оприлюднюєте свої концепції, стратегії, плани чи положення, противник починає системну роботу на результати ваших стратегій і планів в своїх інтересах (Мінприроди, домайданний період 2013 року). Відповідно, окреслена "положенням" Матриця правильності повинна бути заповнена людьми Медведчука, а "ребра" в матриці – контрольовані. Тоді усім усе буде зрозуміло: ваші гроші та ідеї будуть їхніми, а пересічні будуть чужими на цьому празднікє жизні. А дуже правильні чиновники як у Голосієво. Але інших нема - така Матриця правильності.

Висновок. Матриця правильності в Україні на даний час – це більше уразливість, ніж поступ до добробуту громадян і країни та їхні безпека. Потрібна інша, відмінна від ВПГ "Сокіл" / "Джура" модель інсталяції та розвитку. Інші інфраструктура, підходи і методи. Без "методик" адміністрування інструментів, будь-яких обмежень творчості та експериментів на віртуальних моделях віртуального світу. Щоб експерименти і пошук були не на дітях і цілих поколіннях, а в режимі командно-штабної гри: Ми в "точці А". Задача: у час "Х" здійснити марш з "точки А" в "точку Б", провести захід/табір згідно плану "В" і повернутися в "точку А" без втрат і зі здобутками: новими знаннями, вивіреними навичками, оздоровленими і новими ідеями на майбутнє.

Коротко про головне.

P.S. Чому текст не корелює з відео? За черговим наказом у Матриці правильності один з "вузлів" вкотре брав участь в заходах і нарадах Кіберджури. Але внутрішній тригер спрацював на за наказом по Матриці чи під впливом почутого і побаченого. Тригер клацнув тільки після одкровення під впливом душевного гранчака з побратимами з різних ділянок фронту, що в їхніх гаджетах з різних країн та різного калібру і призначення одна і та ж…

… Кіберджура – це не "Зарніца" чи поки вихолощена "Джура". Це хмарна технологія організації простору для відповіді на питання Офіціанта "Що ми будуємо?". На часі.

Цей малюнок з мережі. Матриця правильності на завставках відео створена письменником-фантастом Тимуром Литовченком у 2019 році на прохання Івана Галенка для презентації Кіберджури в МОН України.
Матриця правильності. Для того щоб вона була адекватна інтересам громадян, країни, суспільства і держави, мають бути визначені пріоритети. На тактичному рівні це не "що подобається дітям і вчителям", а те що дозволяє вижити і перемогти. Чи добровільно діти йдуть до школи? Чи знають вони наперед які знання їм будуть потрібні в майбутньому? Коли чиновник від освіти каже про "добровільність", то тільки для того, щоб узяти з бюджету гроші на освітню послугу, не надати її і не нести за це відповідальність. 
На оперативно-стратегічному рівні Матриця правильноситі має вдіповідати середньостроковій меті. Її навіть Масяня знає:
А стратегічний рівень ще простіший: це відтворення української нації, конкурентоспроможність держави і щоб тому недалекоглядному (синонім слова "тупий") чиновнику було кому подати стакан води коли стане старим і немічним. І щоб добровільно. І що саме цікаво, нікого таке не хвилює... Усі усіх кудись ведуть, а "Оцінка відповдіності міста/регіону/міністерства/галузі критеріям членства в ЄВропейському Союзі" нікого не цікавила і не цікавить. 

Один із продуктів Матриці правильності - цифровий розрив. Точніше, він існує всюди де є людина. А от глибина цифрового розриву визначається Матрицею правильності.

Коментарі

  1. Про складність задачі... Це без АркГІС.
    Віктор Громовий 1 год · Країна має знати своїх "героїнь"
    Тільки вчора поширив спогад про те, як на всіх рівнях Системи активно продукуються в основному докУменти двох типів:
    1. Нервово-паралітичної дії, які зв'язують по руках і ногах учасників освітнього процесу.
    2. Галюциногенної дії, які схожі на псевдореформаторські міражі та абсолютно відірвані від життя фантазії(наприклад, щойно прийнятий професійний стандарт учителя).
    Бо реально учитель із нинішньою зарплатою та ставленням до нього має відповідати і часто відповідає наступному стандарту:
    • Уміти читати і розуміти принаймні 30% прочитаного.
    • Мати елементарні навички письма, зокрема, вміти заповнити журнал класу пастою одного кольору.
    • Пам’ятати(ну хоча б орієнтовно!) назву навчального предмету, який він викладає.
    • Бути спроможним самостійно добратись до місця праці та за розкладом уроків швидко віднайти потрібну локацію в школі.
    • Мати достатні вольові якості для того, щоб всидіти 45 хв. на сторожі групи учнів чисельністю до 35 осіб та для спілкування з яжмамами без застосування методів фізичного впливу.
    • Уміти імітувати виконання численних вказівок та справно рапортувати (бажано з фоточками та відосіками) про проведення непроведених заходів.
    • Мати заможного чоловіка(дружину), який(а) до пори до часу оплачуватиме це дивне хобі чи благодійну місію.
    А тОму стандартові вчителя і директора школи, який написали за грантівські кошти, не відповідає НІХТО.
    Кажу як офіційно визнаний кращий директор школи України. Не відповідаю і на третину...

    ВідповістиВидалити
  2. Антон Колумбет 1 год · #Кадри_вирішують_все.
    Частина 1. Мобілізація. "Немає значення, якої товщини у танка броня, важливо хто в ньому сидить". Прослуживши вже 11 місяців в службі персоналу та весь цей час власними очима спостерігаючи певні військові процеси, візьму на себе сміливість викласти свої думки щодо кричущих недоліків системи кадрового забезпечення Збройних Сил України, а конкретно - де саме паперові інструкції та процедури часів Другої Світової дають лаг.
    Шлях від громадянина до солдата станом на зараз зав'язаний на нормативці, яка не змінювалась вже п'ятдесят-шістдесят років. Розроблялась вона в ті далекі часи, коли Радянський Союз готувався до кидку на Ла Манш, і відповідно включала в себе майже виключно елементи примусу. Загальна логіка наступна - є чоловік, йому 18, він військовозобов'язаний. Його ставить на облік військомат, далі призиває на строкову службу, далі він приходить зі служби і знову встає на облік, щоб у випадку коли зелений свісток засвистить вгору знову встати до лав. Ключовий елемент цієї конструкції - це нерозривний зв'язок громадянина з питанням військового обліку. Без обліку (і, відповідно, неминучої служби), ти не влаштуєшся на роботу, тобі не дадуть житло, і взагалі ця перепона настільки велика, що нехтувати цим питанням міг тільки невеличкий відсоток маргиналів та злочинців.
    Станом на зараз ситуація зовсім інша. Військомат громадянину був непотрібен. Громадянин військомату, в принципі, теж - окрім як корумповано порішать за облік, продати військовий квиток і так далі. Такий собі специфічний ЦНАП, який просто є, та і всьо.
    Як точку входу в війноньку їх ніколи не розглядали - цивільні взагалі собі такого уявити не могли, а ветерани-резервісти з зони АТО/ООС завжди підозрювали, що в кращому випадку знайдуть на їх місці або розгубленних чергових, або воронки (як за невеликими виключеннями і сталось).
    Будь-які спроби держави налагодити системи електронного військового обліку нічим окрім попілу так і не закінчились - бо суспільство не розуміло можливість, а відповідальні особи не розуміли як це зробити. Так воно все і лишилось - отримуємо наряд на поповнення, йдемо в підвал з паперовими картотеками, відбираємо по ВОСам, видаємо повістки, увозимо. Плюс хронічне недофінансування всього і вся. Короче, лажа.
    Потім почалась війна і остаточно зацементувала діючий порядок речей, додавши в нього ще величезні плани по мобілізації, які необхідно виконувати примусовим методом, що і викликає всі ці відоси з біганиною від повісток та істошними візгами в соцмережах.
    Але розглянемо ж подальший шлях рекрута. Отримавши повістку, він проходить медогляд і відправляється у складі команд в навчальні центри. Навчальні центри зараз, тобто "учєбкі", працюють екстерном та майже не мають навчальних потужностей. Грубо кажучи, для того щоб чогось навчити людей, їх необхідно збирати в класах, тримати разом, використовувати навчальні посібники, тощо. Все це потребує інфраструктури, яку постійно бомблять, і зрозуміло, що пхати поповнення в казарми - це об'єктивно погана ідея. Тому всі вчаться "базовій піхотній підготовці" - тобто як жити в бліндажах, розбирати автомат...та і, власне, все. "В частині далі всьому навчать".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. І далі з навчальних центрів потужно навчений особовий склад, більша частина якого пройшла десятиденний курс нарядів по кухні, розподіляється по військовим частинам і часто густо на наступний день прибуває в райони виконання завдань - бо люди надзвичайно потрібні, і ніхто їх на ППД тримати не збирається.
      Маємо, що цей процес містить в собі кучу проблем. Мобілізують аби план забити, вчать аби план виконати, відправляють аби наряд на поповнення закрити.
      Але знаєте шо? З усім цим можна працювати на місці. Переляканий ворожою пропагандою (бо нашої я щось не бачу) чолов'яга після потрапляння в правильний бойовий колектив вже за тиждень успішно косить ворогів, а толковий сержант за два заняття перетворює вчорашнього маминого пиріжечка в чудового мінометника, який кладе по ікс-ігрєку як рука Господня.
      Але. Все це можна робити з НОРМАЛЬНИМИ ЛЮДЬМИ. Неважлива стать, вік, умовний стан здоров'я, регіон проживання чи рід занять. Все це лише фактори, але якщо людина нормальна, то і солдат з неї буде нормальний. Взагалі це називають "комплекс особистих морально-ділових якостей", але і так зрозуміло, що вона має бути НОРМАЛЬНОЮ. Не дебіл, не ссикун, не алкоголік, не наркоман, не злочинець, не говномут, не істерик, не ідіот. Перераховувати "не" можна довго.
      І от тут проблема величезна. І її причина - дві ланки відбору, яким байдуже, тому що НЕ НАМ З НИМ СЛУЖИТИ. Проблемну людину видно одразу - і на етапі мобілізації, і в навчальному центрі. Але це нікого не обходить - наша справа зробити все, а далі хай в частинах розбираються. І виходить, що до людей, яким безпосередньо новоствореним солдатом керувати, він доходить безальтернативно, хоча вони його і не бачили!
      Уявіть собі, що ви наймаєте людину на роботу, і вам потрібен перукар. Ви звертаєтесь до рекрутингового агенства, просите перукара, і щоб він додатково пройшов курси перукарів. Вам присилають механіка, який пройшов дуже погані курси оперних співаків. І на роботу ви його взяти зобов'язані, хоча він приїзжає п'яний, брудний, і перш за все питає яка зарплатня і де тут можна похмєліцца. Ось і маєте систему армійського рекрутинга.
      Поповнень все менше, і вони все гірші. В останніх партіях масово пішли такі персонажі, що інакше як зрадою це не назвеш. Хворі на хронічні захворювання, з залежностями, ментально нестабільні, мотивовані виключно вже завтра втікти на лікарню і отримувати зарплатню. Третина мінімум - не відпрацює державі форму, яку вони вдягли.
      Що потрібно зробити? Змінити перш за все свідомість процесу в голові у великих начальників.
      Працедавець - не Армія. Працедавець - це конкретна військова частина. І відбирати та набирати людей вона має НАПРЯМУ, та відноситись до себе саме як до працедавця. Ба більше - військові частини мають конкурувати між собою за рекрутів так само, як і працедавці конкурують за спеціалістів. Чинне Положення це дозволяє, і все що для цього потрібно зробити - це змінити саму парадигму комплектації. Припинити вважати захист Батьківщини покаранням для тих хто вчасно не втік - і почати вважати його тим чим він є - НАЙВАЖЛИВІШОЮ РОБОТОЮ В НИНІШНІЙ УКРАЇНІ.
      І відбирати на цю роботу так само, як і на інші. Бо з логікою "набрати аби шо, навчити аби як, запхати в посадку, проїбать позиції, відбивати вмиваючись юшкою а потім дивитись відеозвернення" ми далеко не поїдемо.
      На фото щасливий я після знайомства з навчальним процесом одного з навчальних центрів.

      Видалити
  3. Yanina Sokolova 47 хв · Людина, що на цьому відео зацікавила мене три тижні тому.
    Одні із виробників бпла надіслали цей матеріал із текстом: а як це можливо,що він робить у МО. За цей час шляхом пошуку інформаціі із закритих джерел, бо у відкритих майже все почищено, опитування свідків подій у Криму я скалла для себе повну картину хто переді мною і жахнулася.
    На відео - заступник директора департаменту державних закупівель МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ.У січні 2022 він пройшов конкурс на заступника начальника департаменту державних закупівель Міноборони. Так, саме ця людина завідує одним зі стратегічних напрямків у мінстерстві воюїчої країни. Звуть чоловіка Олександр Лієв.
    Пан Лієв уродженець Росії, республіка Комі. Свою кар’єру почав у Криму. Був прихильником Януковича і пізніше – членом Партії Регіонів. У 2004 році Лієв за данними кримських змі прославився тим, що зупиняв так званий «поїзд дружби» - помаранчевих активістів, які їхали в Крим агітувати за Ющенка. За що проти Лієва згодом відкрили кримінальну справу.
    У лютому 2006 року за словами моїх кримських колег Лієв був одним із організаторів проросійських блок-постів під час спроб встановлення українськими органами влади контролю над кримськими маяками, що незаконно використовувалися Чорноморським флотом Росії. https://day.kyiv.ua/article/podrobytsi/bez-provokatoriv-i-rusofobiv
    «Этот пост бессрочный и будет действовать до тех пор, пока руководство Украины не перестанет идти на поводу у провокаторов, пока мы не сядем за стол переговоров с Россией и не снимем надуманные проблемы», — говорит руководитель пикета и министр «теневого правительства» Крыма Александр Лиев.
    Згодом перебрався до Чернівецької області, де працював в обласній адміністрації та в Чернівецькому облавтодорі. У 2009 заступника Лієва було заарештовано та засуджено за розкрадання бюджетних коштів – за даними обласної прокуратури, державі нанесли збитків на 9 млн. грн.
    Коли у 2010-му Янукович все ж прийшов до влади, Лієв вступив до Партії регіонів. Навіть після подій Майдану та анексії Криму Росією, яка сталася зокрема за сприяння лідера самого Януковича, Лієв називав партію регіонів «чудовою командою, дуже системною та чіткою». До речі, самі регіонали тоді розпустилися та стали Єдіною Росією. https://www.pravda.com.ua/news/2013/09/22/6998474/
    Після окупації Криму в 2014 році, за словами Лієва, новий "уряд" запропонував йому залишитися на посаді, але він відмовився і перебрався разом із родиною до Києва. Однак в інтерв’ю місцевим ЗМІ в березні 2014-го, вже коли російські війська почали процес захоплення півострова, Лієв казав зовсім інше: мовляв, новій владі він «не підійшов»…
    16 березня на своєму фейсбуці Лієв писав про кримський референдум наступне: «новая реальность открывает новые возможности». Самого посту вже немає в мережі. Проте згадки про нього залишилися в українських ЗМІ.
    Я знайшла свідких тих подій.
    Урядовців Криму і журналістів.
    Лінк з цим кейсом я лишила у першому коментарі.
    У нашій ВР колишні риги не дивина. Та і мене не дивує, що пан Лієв 9 років тому читав вірш на своєму ютьюб каналі з текстом " мне снілась Рязань". А минулого року читав Іздрика біля танку у вишиванці на майдані. Таких адаптивних контролів - третина чиновників. Мене дивує інше.
    Невже у країні з мільйонною армією, яка воює 9 років і має чималий пласт фахівців військового запезпечення не знайшлося не "ментально рускіх". Це питання я адресувала міністру оборони Олексій Резніков. Олексій прочитав моє повідомлення і промовчав. Про коментар щодо цієї життєвої саги я попросила і самого Олександра Лієва.
    Віднедавна наші західні партнери зокрема представники Пентагону у курсі кейсу цієї людини. Впевнена відповідні запитання вони поставлять і членам уряду. Як людина з таким бекграундом опинилася у стінах стратегічного міністерства. І хто він насправді.
    Відео: https://youtu.be/Z4JpywgfLF8

    ВідповістиВидалити
  4. Eugene Dokukin 4 год · Вже дев'ять років я щомісяця нагадую стосовно люстрації СБУ, СЗРУ, ДССЗЗІ та інших спецслужб. Проте попередня влада і нова влада це питання ігнорує. Так само як і українці. Стосовно люстрації державних служб, що пов'язані з безпекою і про дев'ятирічну бездіяльність СБУ https://bit.ly/3wLZVpn. Про це я писав постійно в 2014-2023 роках, як в щомісячних постах, так і казав у FB чи на конференціях всім їм, але обидві влади так і не дослухалася. З обшуками до цих служб не приходили.
    Ось перелік напрямків діяльності СБУ, де вони дев'ять років не хочуть працювати http://bit.ly/1RwuYrH.

    ВідповістиВидалити
  5. Матрицю треба чистити ззовні і зсередини https://ua.news/ua/world/bajden-predlagal-putynu-myr-y-ukraynskye-terrytoryy-tot-otkazalsya-smy ???

    ВідповістиВидалити
  6. В.Бойко. ... Але найбільше зацікавила нас наступна фраза із заяви Міноборони:
    «В’ячеслав Шаповалов ще минулої зими активізував роботу щодо впорядкування активів Міноборони. Разом з Держкадастром зроблені потужні кроки щодо цифровізації інформації по земельних ділянках та нерухомості. Спільно з юридичними військами було повернуто тисячі гектарів земель та вкрадені в оборонного відомства будівлі. Цей процес став системним».
    О-о-о, тут я б багато чого міг розповісти. 2 роки тому я опублікував в 4-х частинах велику статтю про те, як в Україні через бездіяльність Міноборони та Фонду держмайна було розкрадено майно колишньої радянської організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту» (скорочено – ДТСААФ), що була створена Постановою Ради Міністрів СРСР від 20 серпня 1951 року, фінансувалась з державного бюджету й мала займатись роботою з допризовною молоддю, розвитком військово-прикладних видів спорту, підготовкою мобілізаційного резерву та військово-облікових спеціальностей.
    На території України ДТСААФ мало колосальне майно: понад 7 тисяч об’єктів, призначених для підготовки допризовників, шість навчальних закладів для підготовки викладацького складу, понад 500 автошкіл, мототреки й автодроми, єдину в СРСР шосейно-кільцеву дорогу, тири, полігони, Палац підводного спорту, бази підводного плавання на Дніпрі та в Криму, три десятки аеродромів, ескадрильї літаків – від одномісних поршневих до реактивних, вертольоти, парашутну техніку, бронетранспортери, тисячі легкових і вантажних автомобілів.
    У жовтні 1991 року Президія Верховної Ради України зобов’язала Міністерство оборони прийняти на баланс усе військове майно ДТСААФ, але досі ця Постанова не виконана, оскільки майно досі успішно розпродається рейдерами, які створили фіктивну громадську організацію під назвою «Товариство сприяння обороні України».
    І міністр оборони Рєзников, і його колишній заступник Шаповал про це прекрасно знають, але відмовляються повернути в державну власність майно ДТСААФ, через що Україна повністю позбулась матеріальної бази для підготовки підрозділів територіальної оборони, резервістів, допризовників і спортсменів з військово-прикладних видів спорту.
    Дуже рекомендую знайти час і прочитати цю розвідку, яка була оприлюднена незадовго до війни і яка на сьогодні вкрай актуальна:
    1. https://naspravdi.today/uk/2021/04/19/armiia-bez-maybutnoho/
    2. https://naspravdi.today/uk/2021/04/23/armiia-bez-maybutnoho-2/
    3. https://naspravdi.today/uk/2021/04/30/armiia-bez-maybutnoho-3/
    4. https://naspravdi.today/uk/2021/05/06/armiia-bez-maybutnoho-4/

    ВідповістиВидалити
  7. Константин Фартушный 8 год · З Кулебою ще ні. Антибіотики дуже важкі.
    Але є дещо, на що хотів би звернути увагу.
    Міномети -- так, дуже важливі для Піхоти . Але Ви можете потім сказати " Недооцінили" . То можно виробляти , навіть в Болгарії.
    Яйця по 17 гривень. Так , це дуже важливо для суспільства . Але Ви їх потім можете найти в дивані.
    Але з танками так не вийде. Не вийде , потім сказати " переоцінити Т64" .
    Не знайдете ви потім Леопард 2А6 навіть в дивані. Немає більше Челенджерів 2.
    Їх більше нема і не буде!.
    Навіть Кулеба не допоможе.
    Тому краще замініть ЦБТУ зараз. Поки все не почалось. Склад ЦБТУ не є панацею. Ви повинні обрати тактику застосування танків західної школи. Зробити притаманну саме цим танкам Логістику.
    Справа в тім, що не кількість танків вирішує ісход битви. А моточаси. Моточаси роботи танка. Та роботи СУО танка.
    Моточаси та кількість снарядів.
    Не кількість танків!! Навіть не назва населених пунктів.
    А саме моточаси та кількість снарядів.
    В чому я бачу проблему ?
    Ви зараз кого набираєте в так звані " бригади прориву" ?
    Кращіх ?
    Ви хочете кращіх просто вбити, надав їм автомат та саперну лопату?
    Ви що , серйозно хочете кращіх , в кращіх традиціях ідіотів , пустити пішки за танками??? Дурнів у танки, а кращіх за танками ???? Тому що танк без піхоти .....
    Ви ідіоти ???
    Ви реально ідіоти , чи просто Кулеба?
    Вам дають майже 1000 бойових машин західного зразка. Навіть стройовий Челленджер 2. Та Леопард 2А6. Кращіх танків майже не існує.
    СВ90 та Бредлі. Половина Бредлі то без десанту , версія М3.
    А ви шукаєте операторів АК47 та копачів. ???
    Схаменіться поки не пізно. Поки не пізно..
    Кожна західна машина має нормочаси для обслуговування та спорядження. Кожна. І то не то що ви звикли.
    Для утримання машини вагою більше 30 тонн потрібно щонайменше 10 людей та вантажівка.
    Тобто, щоб просто відповідати вимогам західних БМ , вам треба створити логістичний ланцюг з 10 осіб на кожну машину.
    На кожну!!!
    В усі , супер бригади копачів ви ледь назбирала 3000 осіб.
    Цього не вистачить навіть на формування екіпажів.
    Не пишіть дурні. Т64 та т72 нікуди не подінуться. Навпаки, вони будуть потребувати ще більше ремонту.
    Тому ви не зможете перекласти Логістику на існуючі підрозділи.
    В труні вони бачили оті ваші західні танки. Люди в танкових батальйонах ледь ноги пересувають , підтримуючи власні танки.
    Для них краще Т84. Тому що все зрозуміло .
    І не вздуиайте писати , що я проти Леопардів . Чи Абрамсів.
    Вважайте що я за надійну Логістику, в нормочасах. Та за західну тактику. Тактику Файєр Баз.
    ПС. Для тих хто не зрозумів. Сядьте в А6.
    Йому насрати на наявність піхоти. Насрати. Це майже самодостатнім машина. Йому не вистачає тільки СВ90 або Бредлі М3.
    Вам Пісторіус сказав, треба робити танки. Леопард 2А7v+ це майже робот .
    Машина супроводу взагалі має тільки дві людини на борту.
    Наступні машини майже без людей.
    І тільки Пригожин та Резніков набирають копачів. https://www.facebook.com/fartyshliy/posts/pfbid0GMV89kNdPS8CcxAsVdGqk3jqxtHH3WBbTAoVS5YBc1jb4bT4CKsvdbiru175TfF7l

    ВідповістиВидалити
  8. 🏴‍☠️🏴‍☠️🏴‍☠️🏴‍☠️🏴‍☠️🏴‍☠️ Сергій Чаплигін 22 год · Дуже демократично.
    В Стародавніх Афінах при демократії жоден магістрат не мав права покинути свою посаду без звіту. По кожній посадовій особі виносилося окреме рішення .
    Гідно виконав свої обов'язки – вільний і тепер можеш займатися власними справами. Або «відмінно виконав свої обов'язки - нагородити золотим вінком та овацією громадян в театрі Діоніса».
    Але могла бути і інша постанова - погано виконав свої обов'язки і завдав полісу шкоди.
    Існувала так звана комісія десяти логістів, яка перевіряла витрати всіх посадових осіб, а потім писала звіт і виставляла його для загального огляду. Причому враховувалося не тільки нераціональне використання грошей, але і ті дії, які призвели до збитку поліс.
    В цьому випадку посадова особа повинна була внести суму збитків, після чого оголошувалося, що вона може бути вільною.
    Якщо ж посадову особу викривали в тому, що вона використовувала гроші полісу для особистих цілей, вона повинна була внести в скарбницю суму, в десять разів більшу. І після цього теж могла бути вільною.
    Якщо посадова особа не вносила таку суму протягом певного терміну, сума подвоювалася, потім ще раз подвоювалася, а потім садили до в'язниці.
    Причому це не було покаранням через суд – у в'язниці тримали до тих пір, поки знайомі чи родичі не вносили зазначену суму. ❗️❗️❗️❗️❗️

    ВідповістиВидалити
  9. Алексей Кущ 2 год · Про силу та моноліт ідентичності.
    Часто доводиться чути, що проблема України полягає не у тупіковій економічній моделі розвитку (насправді, деградації), а у "розмитій" ідентичності.
    Мовляв, забетонуємо її, посилимо єдиноментальним армуванням і все у нас піде вгору...
    Насправді, ми живемо в епоху "пластичної ідентичності", коли ідентичність кожного нового покоління суттєво відпізняється від попереднього.
    Більше того, саме мультикультуралізм, національна поліфонія, пластичність ідентичності, інклюзивність суспільства, стають запорукою розвитку, інвестицій, іновацій і всіх інших джерел драйву, а не консервації.
    Яскравим прикладом пластичної ідентичності є Європа, куди ми прямуємо: від націоналізму світових війн до біоморфної свободи особистості.
    У світі зараз є декілька осередків "монолітної" ідентичності: Північна Корея, Талібан, в певній мірі, Іран.
    Хіба ми хочемо стати подібними до них?
    Коли борешся з драконом, головне, не перетворитись на нього....

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дискусія тут https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0gCdnrRD5uWsPLporR1gBxJK18GmuxaXUH2jU4eSFFnPZmuB5e1qh5cfCt6kMQFtml&id=100002112044676

      Видалити
  10. Леонід Осипчук 3 д. ·
    Ніхто не штопає шкарпетки. І якщо зовсім глибше в історію - ніхто з тих, кому менше шістдесяти, не знає, що таке перелицювати костюм чи пальто.
    Ніхто вже не чистить килими першим снігом чи соком від квашеної капусти.
    Ніхто вже не протирає потрійним одеколоном голівку звукознімача у касетному магнітофоні. Як і не склеюють лаком зажовану плівку в касетах.
    Ніхто вже не вирізає телепрограми із суботньої газети і не підкреслює в ній цікаві передачі, на які треба встигнути.
    Ніхто вже не надсилає сервелат у посилках.
    Ніхто вже не береже порожні пивні банки в серванті.
    Ніхто вже не хвалиться вмінням розпалити сірник, чиркнувши об шибку або про штанину.
    Ніхто вже не вважає, що найкращий засіб від кашлю – це банки чи медовий компрес на ніч.
    Ніхто вже не вішає ситечко на носик чайника.
    Ніхто вже не заправляє ковдру в підковдр через дірку посередині.
    Ніхто вже не стирає поліетиленові пакети.
    Ніхто вже щовечора не заводить годинник і будильник.
    Ніхто вже не розбризкує воду з рота під час прасування штанів.
    Ніхто вже давно не чистить зуби зубною щіткою із натуральною щетиною. Дивно, а вони були найдешевшими.
    Ніхто вже не подає покупні пельмені як головну страву на святковому столі.
    Ніхто вже не навертає вату на сірник, щоб почистити вушні мушлі.
    Ніхто вже не пам'ятає, чим відрізняється синя стерка від червоної... А я пам'ятаю! Синя стирає олівець, а червона - стирає чорнило і робить дірки в папері.
    Ніхто вже не вважає, що банний день має бути один раз на тиждень.
    Ніхто вже не колекціонує корисні поради із відривних календарів.
    Ніхто вже не наклеює перекладачки на кахельну плитку.
    Ніхто вже не ходить у фотоательє, щоби зробити щорічний сімейний портрет.
    Ніхто вже не прикрашає стіни квартири випалюванням чи карбуванням власного виготовлення.
    Ніхто вже не в'яже банти на гриф гітари
    Ніхто і не згадає, що коли футболка стирчить з-під светра - це називається "з-під п'ятниці субота" і взагалі це просто непристойно!
    Ніхто вже не залишає олію у сковороді "наступного разу".
    Ніхто вже не боїться, що зливний бачок одного чудового дня все-таки впаде на голову.
    І ніхто вже давно не чув свіжих анекдотів про Штірліца та Василя Івановича.
    Сумно...
    Ми будемо першим поколінням, що не залишить слідів.
    Ми не залишимо своїх листів. Від себе з юності, коли так гостро та нерозділено, а потім розумієш, що не з тим. Ми не залишимо листів від себе старших, для друзів, з якими сумуємо за неважливим раніше днів. Ми не залишимо своїх почерків, затертого, м'ятого, складеного паперу, конвертів з адресами, штемпелями, іменами тих, кому і від кого.
    Ми не залишимо фотографій. Вони всі згинуть в електронній метушні. Нам і зараз уже не вийняти свій фотоальбом, нам і зараз не надписати на звороті - немає зворотів. Мені нема де написати, що це я, а це Женька, це Машка, це ми. Ми не залишимо своїх осіб.
    Не буде мемуарів, щоденників, записок, листів, фотографій різних років. Не буде біографій, почерків, всього, що для когось залишається ниткою до нас, які пішли назавжди. Ми будемо першими, хто розчиниться без сліду.
    Привіт, епоха гаджетів, комп'ютерів та соцмереж. Ти примудрилася нас стерти.
    Колись у дитинстві бабуся сказала: "Знаєш, а щастя ... воно буває різне ..."
    Я думав .. ну що за дурниці .. щастя .. адже воно щастя - це коли все ідеально - добре. .. абсолютно всі.
    І тільки тепер.. через роки.. я починаю його розуміти.. Щастя не абсолютно.. воно відносно..
    Щастя... це коли не болить...
    Щастя... коли здорові діти...
    Щастя.. коли є кому розповісти свій сон.
    Щастя.. коли є про кого подумати на самоті.
    Щастя.. коли є кому подумати про тебе.
    Щастя.. коли є будинок.. в який хочеться повертатися.
    Щастя.. коли на душі спокій..
    Щастя.. коли твої діти виросли гідними людьми.
    Щастя.. коли в тебе є ранок.
    Щастя.. коли тобі дзвонять просто так.
    Щастя... це просто відсутність нещастя...
    Щастя.... його насправді так багато.. а ми на нього все чекаємо і чекаємо.. не знаючи.. що воно буває різне...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Гілка коментарів https://www.facebook.com/l.osipchuk/posts/pfbid02rgwCUXToAsPj1d4TsEfKPjR2shn1XhJrUPqcqtwJgZVWEcrXREDwS7yX5EPQyMMYl

      Видалити
  11. Алексей Кущ 8 год · Наші біженці у Європі кажуть, що європейська бюрократія ще гірше, ніж наша корупція. Купа довідок для оформлення виплат, значна частка - паперових.
    Жорсткі регламенти та стандартизація. Тут важливо разом із водою не вихлюпнути дитину.
    Бо у нас може бути взагалі хард варіант: низинна бюрократія зявиться, а макро корупція не зникне...
    На мій погляд, це ключова вада нашої трансформації, зокрема цифрової, Дії, ЦНАП-ів.
    Прчинати треба зі споощення та оптимізації регулятивного та адміністративного алгоритму.
    Обрубувати бічні та дублюючі "гілки" державного управління. А потім вже оцифровувати оптимізований алгоритм.
    А то ми у Дію та ЦНАП-и пхаємо у застрарілий та неефективний алгоритм державного управління. Треба перенести у закони усталені практики та правила. Це так само як спочатку дати людям протоптати доріжки, а потім, заасфальтувати їх. А не планувати доріжки за інших, а потім писати "по газонах не ходити". Головне, перезавантажити адміністративні та регулятивні процедури на базі усталений прецедентів.
    Не видумувати зайві правила, а потім - механізми примушування до них...

    ВідповістиВидалити
  12. Mykhailo Makaruk 2 год · На тлі вчорашніх обшуків у MacPaw. 16.02.2023 19:38
    У процесів, які до цього призвели, є важлива кулуарна складова, про яку мало хто знає – і так, це лише симптом дуже глибоких жахливих проблем. Це частини одного ланцюга, і прийдуть буквально до всіх з IT-сектору. І зараз я це доведу лише однією історією.
    Спочатку поясню, чому взагалі мене це цікавить. Ми, спільнота InformNapalm, займаємося інформаційною безпекою України вже багато років і, гадаю, реклами наша організація давно не потребує. Я навіть не буду казати про санкції по Яндексу, прийняті з нашої подачі. Лише одна ілюстрація: Окружний суд Гааги, який розбирав справу по збиттю літака MH-17 російськими терористами, визнав Інформнапалм авторитетним джерелом та використав наше розслідування для підготовки доказової бази. Все, що я скажу далі – залізобетонні факти.
    В України є багато критичних вразливостей у інформаційній безпеці. Російські спецслужби та розвідка можуть збирати наші дані десятками способів. Але особливо важливою для них є інформація, необхідна для вербування, зламу акаунтів, визначення адрес та стану обʼєктів військової та критичної інфраструктури, а також персонального складу воюючих підрозділів, планів та цілей ЗСУ.
    Військові та цивільні грають у азартні ігри. Це нормально, і ця сфера має бути легальною і регульованою. Це наповнює бюджет і дозволяє контролювати лудоманію. Але якщо військові та цивільні грають на російських сайтах, то це рай для вербування, яке здйснюють ГРУ та ФСБ. Держава-агресор отримує величезну базу персональних даних осіб, схильних до гральної залежності, боргів перед російськими гральними компаніями, що призводить до вербування. Далі удари по енергосистемі, розкриття позицій військовослужбовців, прицільні удари по штабах та частинах.
    Ми провели низку детальних розслідувань, де розкрили всю небезпеку присутності в Україні такої організації як 1XBet, яку контролює ФСБ. Ця мережа працює і в рф, її представники виступають проти Азова (відео у коментарях), фінансують Юнармію. Зрозуміло, що цю мережу треба закривати, прийнявши санкції – а не давати їм ліцензію на гральну діяльність, як це чомусь було зроблено 30 березня 2022 року (!!!).
    Майже протягом року нашої кропіткої роботи ми так і не побачили адекватної реакції контррозвідки чи спроб вирішити проблему. Ніхто з СБУ навіть не звʼязувався з нами для перевірки даних, Більше того, ми зіткнулися з величезним спротивом. Чому? Відповідь проста і дуже прикра.
    У Служба безпеки України є люди, які лобіюють російський бізнес, отримуючи за це гроші. Співробітник СБУ Артем Шило збирає хабарі від гравців ринку багато років, а на початку війни його нерозбірливість дійшла до того, що він запустив на український ринок російську агентуру. Більш докладне розслідування про діяльність цього персонажа – у коментарях. Це ні для кого не є секретом.
    Ми також точно знаємо про опіку компанії 1XBet в українському парламенті: діючий співголова парламентської більшості Давид Арахамія в кулуарах захищає їх на користь своїх інтересів і намагається ганьбити Інформнапалм.
    Ми точно знаємо, що санкції щодо 1XBet розглядає Кабінет Міністрів України з подачі Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей. КРАІЛ при цьому свою задачу виконав, підготувавши подання на Кабмін для ініціювання санкцій по засновниках 1XBet та повʼязаних з ними юрособах. Цей пакет санкцій вже довго чекає розгляду в Кабміні, але його блокують вищезазначені особи. Я сподіваюся, що їхній тиск не стане вирішальним для міністру кабінету міністрів України Олег Немчінов – але лише сподіваюсь. Санкції по 1XBet також розглядаються в рамках великого пакету санкцій по російському IT-бізнесу у Міжвідомчій робочій групі, яку очолює віце-премʼєрка Юлія Свіріденко. Тут теж можна сподіватися на результат – але, на жаль, поки лише сподіватися.
    Бо і там і там чиниться шалений опір. Вищезгадані персонажі намагаються підкупити, дискредитувати та заблокувати вигнання цієї агентурної мережі з України, оскільки через це вони втратять свої російські криваві гроші.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Більш того, вони ще й намагаються розширити вікно можливостей для діяльності нелегального російського грального бізнесу в Україні. Артем Шило намагається забезпечити повне блокування легальних гральних бізнесів, змушуючи СБУ виконувати незаконні і непритаманні контррозвідці задачі, в той же час саботуючи задачу по виводу 1XBet. Тим самим штовхаючи українських гравців і лудоманів до обіймів російських гральних сайтів, які щільно працюють у ФСБ та ГРУ, а також знищуючи будь-які надходження із цієї галузі до державного бюджету України.
      Буде така сама ситуація, як із Яндекс Таксі. Ми домоглися санкцій по Яндексу, але таксі все одно працює – і якщо решта операторів таксі буде поза законом, то росіяни повернуться на цей повністю нелегальний ринок і отримають всю необхідну їм інформацію про пересування та місця проживання українців, в тому числі військовослужбовців та членів їх сімей.
      Я неодноразово заявляв, що наша команда нічого не має проти легального грального бізнесу, але мають бути захищені персональні дані наших громадян.
      Я публічно звертаюсь до пана міністра Міністерство цифрової трансформації України Михайла Федорова. Потрібно завершити ту роботу, яку виконує Мінцифра та розробити інформаційну систему обліку та контролю грального бізнесу. Це не лише в рази збільшить надходження до бюджету (що має контролювати ДПС, а не СБУ), але й – що для нас важливіше – дозволить повністю контролювати цю сферу та не допустити витоку інформації до росіян.
      Ми вимагаємо термінового прийняття санкцій по 1XBet і вимагаємо, щоб на українському гральному ринку залишилися лише компанії, які не контролюються бенефіціарами з Росії. Це може контролювати лише СБУ, але лише за умови, що вони очистять свої лави від тих, хто збирає хабарі на гральному ринку.
      Я звертаюся до голови СБУ, генерал-майора Василя Малюка з вимогою розібратися у діяльності так званого офіцера СБУ Артема Шило та вигнати його з ганьбою з лав українського розвідувального співтовариства. Він має боротися з російським бізнесом та його впливом, а не покривати його та захищати його інтереси. Я вимагаю від премʼєр-міністра України Денис Шмигаль прискорити процес і нарешті ухвалити рішення щодо пакету санкцій від КРАІЛ у найкоротші терміни. Я привселюдно звертаюся до голови МРГ Юлія Свириденко, щоб вона прискорила процес розгляду повного пакету санкцій по російським IT-компаніям.
      Шановний генерал-майор Малюк, шановна пані Юлія Свириденко та шановний пан Денис Шмигаль. Маю честь нагадати, що 24 серпня 2022 року Президент України, Верховний Головнокомандувач, на прес-конференції публічно дав команду розібратися з російською агентурною мережею 1XBet. Вже понад півроку його доручення саботується та не виконується. На мою думку як військовослужбовця, це невиконання наказу та саботаж, який має відповідно каратися.
      Маю честь, молодший сержант ЗСУ Михайло Макарук
      https://www.facebook.com/mykhailo.makaruk/posts/pfbid0inFoLig2eeSpVTvEPFbSSGGHnZkiH8THnLYLEaw3A435SHDDqojQD473XLxh3zscl

      Видалити
  13. Ганна Черкаська 8 год · 17 лютого 1919 р. Директорія УНР звернулася по допомогу в боротьбі з більшовиками до Антанти і США.
    Антанта висловила занепокоєння, але не стала на бік України, бо в уряді кипіла боротьба за владу та гроші між соціалістами: Винниченко чубився з Петлюрою, який крушив усіх конкурентів – по-звірячому знищив Болбочана, Оскілка; вислав куди подалі Василя Вишиваного, Миколу Міхновського; ворогував із Олександром Грековим. Про крадіжки з державної скарбниці краще промовчати.
    Доки велися розборки між українцями, Антанта зробила ставку на Денікіна.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анатолій Грива. Від Ананти європейську територію курувала Франція, яка перед Першою світовою війною вклала у промисловість України, а тоді це ще була територія російської імперії, великі інвестиції і Франція хотіла ці інвестиції повернути. Були переговори Фракції з гетьманом Павлом Скоропадський, який пообіцяв ці кошти повернути так як українська казна мала такі кошти і Фракція пообіцяла посприяти, щоб Україну включили до складу Антанти. Ці події відбувалися до листопада 1918 року.
      Ганна Черкаська. Франція зробила ставку на Польщу, готувала, озброювала її.
      Анатолій Грива. Від Ананти європейську територію курувала Франція, яка перед Першою світовою війною вклала у промисловість України, а тоді це ще була територія російської імперії, великі інвестиції і Франція хотіла ці інвестиції повернути. Були переговори Фракції з гетьманом Павлом Скоропадський, який пообіцяв ці кошти повернути так як українська казна мала такі кошти і Фракція пообіцяла посприяти, щоб Україну включили до складу Антанти. Ці події відбувалися до листопада 1918 року.
      У листопаді 1918 року відбулися події, які дали для України дуже негативні наслідки.
      В цей час Польща домовилася з ліквідаційною комісією Австро-Угорської імперії, про передачу Галичини Польщі. Але українці 1 листопада 1918 роки підняли повстання у Львові і створили ЗУНР, розпочалася українсько-польська війна.
      В цьому ж таки листопаді 1918 року розпочалося антигетьманське повстання в Україні. На Київ наступали дивізії повстанців і під жовто-блакитними прапорами і під червоними прапорами.
      Більшовики росії повністю підтримали це повстання і залучили для цього всі свої наявні сили.
      Гетьман Скоропадський відрікся від влади, а його уряд передав новому уряду Директорії всю свою велику державну казну, яку вони напрацювати за дев'ять місяців своєї влади.
      Після цього всі домовленості між Францією і Скоропадський пропали і тоді Фракція зробила ставку на Польщу на Пелсудського і на Білу армію на Денікіна. Бо Франція не хотіла підтримувати соціалістичний уряд Директорії, який почав зближення з більшовиками росії.
      Для Польщі Франція сформувала цілий Армійський корпус, який надавався Польщі для боротьби з більшовиками, але Пілсуцький кинув цей корпус проти Української галицької армії і витіснив її вже на початку 1919 року за межі Галичини на територію великої України. А Білій армії Денікіна Франція пізніше надала англійські танки і висадила свій десант в Одесі.
      В цей же час у січні 1918 року розпочався наступ червоної армії росії на Україну.
      В цей же час на Україну розпочала свій наступ і Біла армія Денікіна хоча Денікін обіцяв Франції, що піде наступом на Москву.
      Ось такі події, які заставили Францію зробити повну ставку на Польщу і допомагати їй зупиняти Червону армію у 1920 році вже під Варшавою.
      І без підлої політики росії тут не обійшлось.
      Ще потрібно врахувати, що одна частина Армії УНР, яка була сформовано переважно із селян, після антигетьманського повстання перейшла на сторону червоної армії повіривши ленінському декрету про землю, а інша частина, де були у своїй більшості кадрові військові колишньої російської царської армії перейшла на сторону білої армії Денікіна.
      А пізніше і Українська галицька армія перейшла на сторону червоної армії.
      А Директорія УНР залишилася з тими частинами, які підтримували українську державність, і які мужньо боролися проти всіх ворогів до грудня 1919 року. А далі Корпус січових стрільців був демобілізований і всі частини УГА, що повернулися.
      Армія УНР пішла з 6 грудня 1919 року у Перший зимовий похід тилами червоної і білої армій, а Петлюра поїхав у Польщу до Пілсуцького домовлялися про спільні бойові дії на наступний рік.

      Видалити
    2. Mykola Porovskiy. Ганна Черкаська Ви притомна в оцінках що пишете конюнктурні нісенітнці: "по-звірячому знищив Болбочана, Оскілка; ???" Болбочан -всьго лише капітан (від жовтня 1916) 38-го Тобольського полку) керував Обороною північно-східної України(ком фронту!!!).- бездарно і бзпорадно - бз бою здав московським большевикам Харків і Полтаву за що був знятий з посди комндуючого.. Болбочан постійно критикує головне командування армії УНР, уряд і самого Петлюру, говорячи про них як про дрібних авантюристів та інтриганів, 10 червня 1919 року Петра Болбочана заарештували -Був звинувачений (разом з В. Оскілком) у намаганні призначити головою Директорії Євгена Петрушевича.12 червня 1919 року над ним відбувся військово-польовий суд. Петра Болбочана звинувачували у невиконанні наказу, незаконному захопленні командування корпусом та участі в широкомасштабній змові з метою державного перевороту в умовах воєнного часу. Вирок, підписаний Олександром Осецьким, — смертна кара. Помилування Петра Болбочана, як вважає І. Мазепа, вело б до подальшої анархії. Він, зокрема, пояснював це тим, що Петлюра
      « «при всій лагідності своєї вдачі все-таки хотів суворою карою покласти кінець виступам тих груп, що в найтяжчий момент нашої боротьби ганебно й безглуздо руйнували фронт».[6]
      Ivan Ivanenko. Mykola Porovskiy все якраз навпаки! Нікчеми і авантюристи керували фахівцями, яким був і " тільки капітан" П. Болбочан. Болбочан був капітаном( ст. офіцером) ще царської млужби. А С.Петлюра був бухгалтером і газетярем. А В.Оскілко НА ВІЙНІ став з сілького вчителя капітаном.Успішно керував північною групою військ УНР. Нездари завжди ненавидять достойних людей. Декому в розумінні правдивої української історії дуже- дуже далеко до пані Ганни.
      Стримую себе , щоб не написати більш конкретно і різко.
      Ганна Черкаська. Ivan Ivanenko У 1917 р Семен Петлюра був інтендантом і страшенно цим пишався
      Mykola Porovskiy. Ivan Ivanenko Ящо ви вважєте що капітан ( навіть царської служби командир роти!!) ) може комндувати фронтом то я стримаю себе , щоб не написати більш конкретно і різко вм як цивільному що не розуміється на військових справах. Наслідок -Болбочан,будучи нездатним через відсутність налжних знань і умінь до упрвління фронтом без бою здав московським большевикам Харків і Полтаву за що був знятий з посади . Ви щось по суті бездарного командування ним Східним фронтом можете заперечити чи тільки емоції? Оскілко такий самий амбітний капітан (з учителів у 1917 році прискорений 4-х місячний курс Віленського військового училища. ) - став " командувачем "Північно-Західного фронту. В кінці квітня 1919 року Петлюра двічі наказував Оскілку виступити зі своїми військами на більшовицький фронт. Але обидва розпорядження головного отамана Оскілко проігнорував. Був одним із керівників Української партії соціалістів-самостійників, за підтримки її членів організував невдалий переворот у Рівному. Як би ви оцінили нинішнє командування яке б зробило те саме? Яка у вас військова кваліфікація?Декому в розумінні правдивої української історії дуже- дуже далеко до обєктивності.
      Відповісти3 годВідредаговано
      Тоня Яблонева. Василь Вишиваний на знак протесту сам подав у відставку з уряду УНР.

      Видалити
  14. Для даунів у "Центрах НПВ" що хочуть "методичок"
    Glen Grant · 2 год · Про командира 3 батальйону 46 бригади пишуть одне, що говорити з пресою - це не стандарт НАТО або робиться на заході без дозволу. Це дуже правда. Але необхідність робити це також рідкість через агресивні та потужні системи зворотнього зв'язку в країнах з реалістичними системами оборони
    Що я цим маю на увазі? Під час та після операцій триває постійний діалог між штабом та командирами фронту, тренерами та офіцерами логістики підрозділів про те, що добре і погано і що потрібно змінити. Проблеми оцінюються командирами та штабами, а рішення знаходять максимально швидко. Під швидким я маю на увазі часто в один і той самий день - просто зроби це - без паперу, Ми воюємо. Коли потрібні гроші від МОД на обладнання тоді співробітники штабу роблять терміновий Оперативний Запит (УОР), потрібні гроші надають і купують обладнання. Це рідко повинно зайняти більше 2-7 днів від попиту до одиниці. Я добре пам'ятаю, що невдач забезпечити захисними жилетами для однієї операції ле
    Але зворотній зв'язок постійний і як і мої колеги, я був його частиною багато разів. Журнал "Армія" завжди сповнений статтями, написаними молодими та старими офіцерами про те, як Я був опублікований в British Army Review в 1982 році для статті про краще використання дронів Я купив гоночний велосипед за гроші, які мені дали за це. Як капітан я також написав доклад з 63 рекомендаціями, як покращити підготовку армійських NBC. Це було прийнято МО і відпрацювало над наступними парами бюджетних раундів. Офіцери, сержанти та солдати підрозділів, які останнім часом займаються операціями, їдуть до інших підрозділів, щоб повідомити їм про доктрини та тактику противника Командирів негайно розпитають штаби, вони вільні від операції, і я багато разів чув ці розрахунки у штабах артилерії та армії. Школи інструктажу відправляють офіцерів на фронт, щоб взяти уроки, а потім негайно змінюють курси, щоб відобразити реальність
    Справа в тому, що на "Заході" мало потреби в оперативних командирах батальйонів йти до ЗМІ. Ці командири поля бою ведуть, і в великій ступені вони керують змінами. Все не ідеально. Іноді сьогодні немає грошей на зміни, але це завжди чітко пояснюється, і персонал все одно намагатиметься знайти інші способи, щоб це здійснити. Зрозуміло, що це робиться від імені старших командувачів. Вони хочуть, щоб їхня армія (ВС або ВМС) була найкращою, тому вони запитують людей, які роблять речі, як зробити це краще Вони знають, що стратегія - це можливості. Чим кращі можливості, тим більше стратегічних варіантів у них буде. Це дійсно просто.
    https://www.facebook.com/glen.grant.908/posts/pfbid0QvCLeWJq9qrRfbBxH67JzirKtTxSjWFMUmctcrwmahWtaugKq5PHaeZQtvEV9Vh9l

    ВідповістиВидалити
  15. https://detector.media/withoutsection/article/123918/2017-03-09-georgiy-pocheptsov-viyna-chetvertogo-pokolinnya-tse-viyna-kultur/ Georgii Pocheptsov 1 год · 2017
    "Як розвиватимуться інформаційні війни у світі в подальшому?
    Основне - це довіра до інформації. Тому всі нові методи йдуть у пошуку того, яким чином викликати довіру до власного повідомлення. І сьогодні для цього виникла допомога військовим з боку нейропсихології. Майбутня пропаганда буде набагато ефективнішою, бо вона буде базуватися на об’єктивному типі інструментарію. Тобто пропаганда ускладниться у своїй підготовці, а людина залишиться тою самою (фізіологічно, психологічно), якою була дві тисячі і більше років тому. Модерний інструментарій буде працювати проти незмінного мозку"

    ВідповістиВидалити
  16. Штрих до Матриці правильності. Георгій Бурсов 23.04.2023·
    Письменники і музейні працівники Буковини пропонують назвати іменем Івана Дзюби одну зі станцій метро в Києві.
    Повторно публікую у фейсбуці свій матеріал майже річної давності.
    90-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ ІВАНА ДЗЮБИ
    Побутує: Про покійників або добрими словами згадувати, або мовчати. Ювіляр ще дихає, тож слухайте. Це дослідження мало б бути більшим об`ємом. Фейсбук не витримає, хоч матеріалу достатньо для дисертації на тему «УКРАЇНСЬКЕ КОЛАБОРАНТСТВО або ПАТРІЙОТИЧНІ БРЕХНІ МАЛОРОСІВ».
    Закликаю читачів замислитися. Ще нагадую відому з давньоримських часів крилату фразу «РОЗУМНОМУ ДОСТАТНЬО».
    Далі коротка низка питань читачеві для його власних роздумів, власний відповідей на питання.
    Дзюба отримав квартиру у новому будинку на Севастопольській площі. Навколо його помешкання сусідами були працівники КДБ. Чи весь будинок був відомчим для працівників так званих органів? Чи лише один під`їзд було їм віддано? Це не так суттєво. Питання: Яким чином Дзюба отримав ордер на квартиру саме у цей будинок? Саме до таких сусідів?
    У цей час літературознавець, критик вже набув слави серед інтелігенції столиці своїми яскравими виступами, підписом протестних відозв, принциповим протистоянням з керівництвом Спілки письменників, тощо. Інтелігент патріот!
    Додаткова інформація. Серед працівників КДБ існує вираз «корисний ідіот», або «корисний дурень». Це про тих неофіційних, не завербованих, не оплачуваних помічників, які мимоволі допомагали чекістам. Фактично, служили приманкою, наживкою мисливцям для їх здобичі.
    Дзюбина квартира, надто вірогідно, могла бути нашпигована «жучками». За сденгом спецорганів, його «вели», як перспективного. Конторі могло бути відомо усе, що там відбувалося. У тому числі, яких дівок приводив господар під час довгої відсутності дружини у Львові з його малою донькою. У майбутньому бабійство інтелігента патрійота зіграло вирішальну роль при перероджені Дзюби в колаборанта.
    У надто тісному світі іноді трапляється таке, що має ознаки фатуму. Дзюба поклав у сімейне ліжко в цій квартирі доньку перевербованого чекістами одразу ж після війни німецького прихвостня, який усю війну прослужив перекладачем у комендатурі і втік від розстрілу разом з німцями при наступі Радянської Армії. Фатум полягає у тому, що цей подвійний перевертень зрадник – був батьком його чергової коханки, ще й ідейно духовним товаришем Івана Дзюби, його тезкою. Обидва достойники були відзначені Україною почесним шевченківським лауреатством. Те, що горе-премія з іменем Тараса Шевченка здавен має неприємний душок, загальновідомо.
    Наступне питання. Дзюбине дослідження «Інтернаціоналізм чи русифікація» писалося під прямим патронатом чекістів? Чи контора лише ситуативно слідкувала за виготовленням знакової провокації, на яку очікувано мали злетітися патрійотичні метелики?
    Додаткова інформація. Для легеневої профілактики Дзюба досить довго перебував на стаціонарі в Інституті фтизіатрії і туберкульозу ім. академіка Яновського. За власними його спогадами, не бив байдики, ночами писав у люб`язно наданому свойому кабінеті директором інституту. Те, що директор став ще до війни агентом НКВД, тоді вже КГБ, певно, Дзюба не знав. Свої рукописи з наступними начерками «Інтернаціоналізму…» на день залишав у кабінеті. «Корисний ідіот»? Чи обопільне порозуміння з політичною охоронкою? Автор схиляється до першого з двох варіантів.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. …З питаннями для читачів, гадаю, досить. Питань щодо Дзюби набагато більше. Можу додати своєприпущення. Поважними солістками в хорі обожнювачів «донжуанчика» (так називали Дзюбу, зокрема, у в-ві «Молодь», де він працював) – «совісті нації» - за гебешним піаром від патентованого стукача КДБ, сексота- академіка Миколи Жулинського – нині сольні партії колишні коханки бабія.
      У ювілейне порт-фоліо зі зрозумілих причин не потрапила дзюбина хлібна картка, з якої досі ситно харчується зі своєю родиною у державній дачі в Конча Заспі, «подарованій» з державного фонду славнозвісним піклувальником Леонідом Кучмою - унікальному учьоному з десятків інших академіків АН України.
      Дзюбина скатерть-самобранка має назву «ГРАНІ КРИСТАЛУ» - доленосна праця, написана за домовленістю з КДБ після помилування. У цьому досліджені, яке, переконаний, сором»язливо не знайде місце у академічному збірнику творів Дзюби - на противагу «Інтернаціоналізму та русифікації» йдеться про щастя перебування радянської України серед сестер республік СРСР. Про благотворний вплив російської та інших культур на український народ, на українську культуру. Прорадянська, проросійська агітка знаменитого автора, вписаного Кучмою до гурту дисидентів, була надрукована великим накладом – англійською, німецькою, французькою та українською мовами і розповсюджена через радянські представництва по всьому світові. Авторські юдині тридцять срібляників досі отримує «совість України».
      2021 р., 27 червня

      Доданок до теми через два роки.
      Герой України, дисидент, мислитель (Дзюбині величання надуті повітрям обожнювачами колаборанта, як гумова кулька) не прикрасив своїм ім`ям станцію метро у столиці України. Не вийшло, можливо, знайшлися такі держаники з нових поколінь, що схаменулися… Проте наполегливість відмазувачів чорного кобеля до бела має успіх. У Києві вікопам`ятним ім`ям переназвано вулицю. Не у центрі, як добивалася вірна попутниця «дисидента», якнайбільше зацікавлена у змиванні чорних плям з біографії судженого – а десь на околиці. Нині, за інсайдерською інформацією, невтішна удовиця добивається «статуса державного музея» для хатинки у Конча Заспі, щедро наданої у користування «совіст`ю нації» благодійником Леонідом Кучмою за рахунок платників податків.
      Таким чином, після упокоєня героя не доведеться виїзджати з дачі, наданої у тимчасове – довгими роками! – користування. У якості «дослідниці дисидентства» можна й надалі тут проживати удовиці, справедливіше не буває - з посадю «директорки музею Івана Дзюби».
      Тема для дослідників: «Порівняння державного опікування колаборантом Іваном Дзюбою, з державним опікуванням колишніми політичними в`язнями України, відбувшими багаторічні тортури»
      А багатостраждальна топоміміка Києва, так нам гадається, і надалі зазнаватиме хірургічного по-живому втручання…

      Видалити
  17. https://texty.org.ua/articles/109685/yak-verbuvaty-spivvitchyznykiv-pamyatka-vid-kdb/?src=main&fbclid=IwAR2RshXj3klDNWQG9biaF4fCjgZ6W0e1sMOnbsAzyOhPhSrWllc_DwEdZ1w

    Наприкінці 2018 року американські медіа опублікували рідкісні секретні документи КДБ. Серед них була й методичка за 1968 рік для “чекістів” – як використовувати можливості Радянського комітету з культурних зв’язків співвітчизників за кордоном (один з попередників Россотруднічества) в агентурній роботі. Методичку випустили накладом лише в 66 примірників. З описаних там кейсів можна зробити висновки про методику співпраці двох відомств, яка, ймовірно, не змінилась і досі, лише замість КДБ “культурну дипломатію” курує Служба зовнішньої розвідки.

    ВідповістиВидалити
  18. Артем Филипенко 27.05.2023
    "Противник йшов у масовану атаку щільно зімкнутими нерівними ланцюгами, відразу слідом за якими рухалися невеликі колони солдатів… хоча не може бути сумніву в незвичайній хоробрості наступаючих, великих втрат під час цих атак британська армія має бути зобов'язана подібному бойовому порядку." (З німецького офіційного звіту щодо битви на Соммі)
    Фільм "Траншея" отримав в російськомовному дубляжу назву "У липні 1916: битва на Соммі", хоча назва "Траншея" значно краще відбиває те, що відбувається на екрані. Бо сюжет фільму побудований навколо життя одного британського піхотного взводу протягом двох днів 29 та 30 червня напередодні найкривавішого дня в історії британської армії.
    Слід нагадати, що наступ на Соммі був запланований задовго, до нього готувалися. Стратегічною метою був прорив та розгром німецьких військ.
    Правда, на шляху до мети виявилося чимало перешкод. Головна з них - німці не стали чекати, доки союзники почнуть наступ і ще у лютому почали наступ на Верден. У червні 1916 року "верденська м'ясорубка" тривала вже кілька місяців, поглинаючи все більше як німецьких, так і французьких сил. Значною мірою саме тому основний тягар ліг на плечі британських військ. Британці покладалися на силу артилерії та вибухи мін, які були закладені під німецькі позиції.
    Крім того, німці знаходилися на цих позиціях вже два роки і зуміли їх суттєво зміцнити. Ці позиції довелося брати так званим "батальйонам Кітченера". Тисячі жителів Великої Британії відгукнулися на заклик військового міністра лорда Кітченера і записалися добровольцями до армії. Записувалися селами, робітничими колективами тощо. Але добровольчий порив не міг компенсувати рівень підготовки.
    Саме про один з таких підрозділів і йдеться у фільмі. Склад взводу - молоді хлопці, які недавно потрапили до армії і не мають серйозного досвіду. Фактично єдина людина з досвідом - це сержант (його грає Деніел Крейг, майбутній Джеймс Бонд).
    Генерал, виступаючи перед солдатами взводу, обіцяє їм прогулянку. Перед боєм лейтенант передає сержанту копаний м'яч і каже, що один капітан пообіцяв бочку пива тим, хто перший заб'є м'яч у німецькі окопи (історія з м'ячем справжня, капітан Уілфред Невіл роздав чотири м'ячі, обіцяючи винагороду тим, хто дійде до німецьких траншей).
    Все вийшло з точністю до навпаки. Як відомо, артпідготовка і підриви мін не змогли знищити всі укріплення, німці завчасно відійшли з передових ліній і коли британці пішли в атаку зустріли їх вогнем кулеметів. Як результат, у перший день боїв загинули 20 тисяч британських солдат, ще 40 тисяч отримали поранення. В цілому ж битва на Соммі, попри високі втрати, так і не призвела до прориву, ставши свого роду апогеєм позиційної війни.
    Що в цьому контексті можна сказати про фільм? З одного боку тут показано все - і очікування солдат і сподівання командування на легку та швидку перемогу, з іншого, як для кіно про війну, замало емоцій, самої атмосфери війни. Батальних сцен майже нема, і сам фільм швидше нагадує екранізацію якоїсь п'єси. Втім, в цілому фільм отримав схвальну оцінку критиків. Чи дивитись? За бажанням.

    ВідповістиВидалити
  19. Бюро економічної безпеки викрило київських чиновників, які під час повномасштабної війни у змові привласнили близько 4 млн гривень, а за офіційними документами провели ці гроші, як витрачені на харчування дітей у столичних школах. Про це повідомили у БЕБ.

    Так, районна держадміністрація у 2022 році перерахувала кошти за послуги з харчування в 30 столичних навчальних закладах комунальному підприємству, яке не годувало дітей у цей період. https://lenta.ua/chinovniki-rda-u-kievi-privlasnili-milyoni-na-harchuvannya-dlya-shkolyariv-139672/

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

ШЕВРОНИ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО ПЕРЕМОГИ!

#Андрофаги

Критичне мислення і кольорові граблі