Ідіотократія на марші: як зупинити ломехузу

12.4.21. Несподівано, сайт ОРД поширив текст "Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?" в статті під заголовком "Ідіотократія на марші" на язикє ідіотів для ідіотів що не спроможні вивчити українську мову. Ще автор Сергій Ніконов нахабно провів паралелі з сучасним українським політичним бомондом. Слід зазначити, пост "Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?" був присвячений не "Прислузі народу", а Міністерству "освіти" і науки України, яка якраз сіє та просуває ідіотократію (дивися відео). Нижче в тексті буде показано, що ідіотократія та дурощі набагато небезпечніші за брехню Лоліти, "реформи" Супрун, танки Хуйла, клептократію підкаблучного алкаша Кучми і його "дітей". Бо то є усе квіточки, які виросли з грибниці дурощів яку розвели по світу ті, що "так блізко прінялі к серцу октябрськую рєволюцію" та її процент від "грабування награбованого". Останнє речення ніхто не зрозуміє, тому його і далі не читайте та не соромтеся бути такими як ви є.

Маріонетки на виставі "95 квартал". Царська ложа театру, 1918. Худ. Іван Владиміров.

Метою тексту  "Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?" було поставити і зафіксувати діагноз такого явища, як "ідіотократія". Шановний Сергій Ніконов доповнив картину прикладами і овочами для посилення смакових відчуттів. Але не надав пропозицій що далі робити з глистами, що стрімко розмножуються і стрімко просуваються у всі ділянки головного мозку. Їх і витравити небезпечно, і як позбутися ніхто поки не знає. Але більшість важливих рятівних рішень можна знайти в живій природі, треба тільки огледітися. І цікаву пропозицію як позбутися глистів з просторів Мордору приніс Володимир Кравець. У них ця проблема з часів царя Гороха, мабуть варто дослухатися. Проте треба взяти до уваги, що описаний в "Ломехуза або модель вмираючого суспільства" досконало підходить для руцкого міра - там "баби нових нарожають", правильних і за "неправильних" не треба буде платити як німцям за договір з сіоністами (1933, Хаавар). Для України соціалістично-комуністичний і націонал-соціалістичний варіанти неприйнятні, але без американських технологій, у т.ч. зразково-показних точкових інформаційних ударів типу страта євреїв-комуністів Джуліус і Етель Розенберг, точно не обійтися як німцям до, а совєтам під час Другої світової.

Перед тим як перейти до питання як зупинити дурість, слід нагадати деякі її ознаки, описані в різних джерелах, наприклад, тут.  Наведемо майже дослівно текст Сергія Чаплигіна (28.3.2021) про розвідку італійського історика-економіста Карла Чіполла, який ґрунтовно підійшов до питання про природу дурощів та сформулював п'ять універсальних законів, які до епохи Інтернету працюювали в будь-якому суспільстві. В епоху Інтернету дурні і тупаки стали популістами з усіма витікаючими непердбачуваними розумниками (чи тими хто з дурості усе так замутив) наслідками. Ті, яких вважади розумними - вчителі, інженери, письменники і т.д., справжніми дурнями і бандитами в політиці перетворені в справжніх дурнів. А справжні дурні, не всі, а з блазнів і бандитів, стали депутатами, мерами і навіть президентами, тобто, справжніми розумниками згідно соціально-економічних критеріів. І тепер спробуйте по-новому зрозуміти і осмислити "П'ять законів про дурість" професора Берклі Карло М. Чіполла. Якщо вийде, то збагнете природу і сутності сучасної гібридної війни та навчитеся розпізнавати справжніх ворогів. Це, між іншим, щодо мети "Кіберджури". Багато розумників з різних міністерств питають, а що їм відповісти?

Отже, Перший закон дурощів у тата Карла звучить так. Людина завжди недооцінює кількість дурнів, які її оточують. Як би ви не оцінювали людей, ви постійно будете стикатися з такими ситуаціями:

• людина, яка завжди виглядає розумною та раціональною, виявляється неймовірним дурнем;
• дурні весь час з’являються в найнесподіваніших місцях в самий невідповідний час, аби зруйнувати ваші плани.

Портрет совєтского чєлавєка в Мордорі. Більшість розумних уже виїхала на Захід або прикидується простаками чи дурнями щоб вижити.

Другий закон дурощів. Імовірність того, що людина є дурнем, не залежить від інших його якостей. Освіта не має нічого спільного з ймовірністю наявності певного числа дурнів в суспільстві. Ідею, яку висловлює Другий закон тата Карла складно прийняти, але численні експерименти підтверджують його залізобетонну правоту. Будь-який виживший в Радянській армії випускник Київського Вищого Імені Райкіна Театрального Училища це підтвердить. Висновки з Другого закону лякають тих, хто не служив в армії: де б ви не були чи в Офісі Президента; чи під куполом Верховної Ради (тут в оригіналі тато Карло намагався образити Полінезію), де ви подружилися з місцевими мисливцями за головами (торгівля людьми, контрабанда, наркотрафік, бандитизм і т.п.); чи в монастирі РПЦ; чи в борделі казино в оточенні продажних ляшків та інших гендерів за гроші, - вам всюди доведеться стикатися з такою ж кількістю дурнів, які (Перший закон) завжди будуть перевищувати ваші очікування. У радянських офіцерів і просто офіцерів за роки служби сформований стійкий імунітет. Без імунітету гинуть. І, до речі, гинуть протягом перших п'яти років після звільнення в запас якщо опиняються в середовищі з недостатньою концентрацією дурнів.

З чого починається дурість? З книг країни Дуркостан.
Звідси ще один висновок: в деяких країнах дурість - справа наживна і масова.

«Смерть Бога», узбекская сказка. Ленин и Сталин в творчестве народов СССР. Москва, Советский писатель, 1938 г.

 

Третій закон дурощів. Дурень - це людина, чиї дії ведуть до втрат для іншої людини або групи людей і при цьому не приносять користі самому суб'єкту або навіть шкодять йому самому. Таке формулювання італійського вченого дещо не корелюється з інноваційним змінами й технологічним прогресом, коли багатьох прогресивно мислячих людей записують у дурні. Але масштаби шкоди, які здатні завдати справжні дурні в управлінських органах та володіють політичними і соціальними повноваженнями, важко перебільшити. Тут було б варто пояснити на прикладі Баби Шуки з КГБ та її кужелясто-ляпуватих спрощених опущенців, але розкриття теми несусвітньої людської жадібності, яка є головною рисою і джерелом дурості радянської людини, не є метою цієї публікації.

 

Окремо варто уточнити, що люди, які задумуються над небезпечністю дурнів, ще більш небезпечні за дурнів. Дурні небезпечні тому, що раціональні люди не можуть уявити логіку їх поведінки. Розумна людина здатна зрозуміти логіку бандита, бо бандит раціональний - він хоче отримати більше благ. Бандит передбачуваний, тому проти нього можна вибудувати захист. Але єврей не може збагнути того, хто бореться з дурнями, бо дурні є джерелом його багатства - нащо боротися, якщо можна видурити пообіцявши поділитися. Отже, спрогнозувати дії дурня не можливо, він зашкодить комуністу наче без причини, без мети, без плану, в самому несподіваному місці, в самий невідповідний час. Немає засобів передбачити, коли дурень завдасть удар. Але на того, хто бореться з експлуатацією дурнів можна навісити ярлик "антисеміта" і обізвати дурнем типу "ви жє умний чєлавєк". Таке називається "політтехнологією" - усіх робити дурнями у самий невигідний для усіх момент. І результати голосувань показують, що у конфронтації з дурнем розумна людина повністю віддає себе на милість дурня, рандомного створіння без зрозумілих правил. Атака дурня зазвичай застає всіх зненацька. Навіть коли атака стає очевидною, від неї складно захиститися, тому що вона не має раціональної структури. Згадайте Льоню Голубкова чи Голобородька...

Запоребриком кожен дурень знає, що так і було.

Четвертий закон дурощів. Не-дурні завжди недооцінюють руйнівний потенціал дурнів. Зокрема, не-дурні постійно забувають про те, що мати справу з дурнем, в будь-який момент часу, в будь-якому місці і за будь-яких обставин, означає здійснювати помилку, яка дорого обійдеться в майбутньому. У присутності дурня люди розслабляються і насолоджуються своєю інтелектуальною перевагою замість того, щоб терміново мобілізуватися і мінімізувати збиток, коли дурень щось викине. Поширений стереотип - що дурень шкодить лише самому собі. Ні. Не потрібно плутати дурнів з безпорадними простаками. Ніколи не вступайте в союз з дурнями, уявляючи, що можете використовувати їх заради своєї вигоди, - якщо ви так зробите, то очевидно, що ви не розумієте природи дурощів. І тепер ви знаєте, що повертання річок "вспять" був лише хитрий комуняцький спосіб нейтралізації загроз, які створюють виплекані комуністами дурні, один з гуманних способів утилізації зайвого населення. Тут, здається, Владімір Мацкевич цей момент упустив, треба буде перепитати.

 

П'ятий закон дурощів. Дурень - найнебезпечніший тип особистості. Висновок: дурень небезпечніший за комуніста чи соціально близького йому бандита. Коли на сцену виходять дурні, то завдають шкоди, не отримуючи вигоди. Блага знищуються, суспільство бідніє ("ми старий мір разрушім, а потом..."). Історія підтверджує, що в будь-який період країна прогресує тоді, коли при владі перебуває достатньо розумних людей (але не перефарборвані у "лібералів" комуністи), аби стримувати активних дурнів і не давати їм зруйнувати те, що розумні зробили. В регресуючій країні дурнів і комуністів при владі так багато, що вся країна котиться під три чорти.

Тож звідки беруться дурні? Розглянемо на прикладі живої природи, бо пояснення вченого  Ардаліона Токарськогощо що дурість є психіатричним захворюванням виглядає не дуже переконливим. Аргумент? Приватно-державні медики не через своє психіатричне захворювання як чинник дурості зарізали молоду дружину екс-міністра охорони здоров'я після каденції рехворматорки Уляни Супрун. А ми не дурні й розуміємо, що таких випадковостей  не буває, бо до парашутистки Уляни такого ніколи не було.

... Запоребриком журналіст Дмітрій Соколов-Мітріч зумів досить переконливо розгортнути в потрібному ключі наукове дослідження про мурах і показати, що за своїм суспільним устроєм мурахи - найбільш близькі до людини істоти на Землі. І кожне нове відкриття в Мірмекології (науці про мурах) лише підтверджує це. Наприклад, "мурахи вміють краще рахувати за п'ятикласника Запоребриком" (більш точний переказ тут).  

Стадія 1. Початок загибелі. Орієнтовна чисельність населення мурашника рудої лісової мурахи (Formica rufa) - близько 10 тисяч особин. Для даного виду характерний купольний мурашник, верхній шар якого складається з десятисантиметрового шару паличок, голочок, сухого листя, камінчиків. Гніздовий матеріал мурахи постійно перемішують, щоб мурашник не почав гнити - це свого роду примусова вентиляція. Висота нашого мурашника - 56 сантиметрів, діаметр - 98 сантиметрів. Купол має 11 отворів.  Під куполом розташовані камери, в яких зберігаються яйця, личинки і лялечки мурах. Ще глибше - гнилий пень або великі гілки. Під землею на глибині до 1,5 метра знаходяться сполучені між собою камери. У мурашнику існує сувора ієрархія та розподіл ролей. Гніздом управляє «цариця» - самка, відкладає яйця. Робочі мурахи - теж самки, але вони не дають потомства доти, поки жива цариця. Термін життя цариці 15-20 років, робочої мурашки - до 7 років. Самці живуть всього ... Але не будемо про сумне. 

У безпосередній близькості від «цариці» знаходиться свита з 10 - 12 робочих мурах, вони про неї піклуються: облизують її і годують. Це, як правило, молоді мурашки, оскільки всі мешканці гнізда проходять приблизно місячну стадію піклування або за «царицею», або за личинками. Потім вони перебираються на найдальшу ділянку зони патрулювання мурашника (її радіус досягає 5-6 метрів) і там займаються пошуком їжі - фуражування. Знайдену їжу мураха передає вгору по інстанціях, і лише звідти вона розподіляється по всьому мурашнику. Разом з їжею в мурашнику поширюється  особливий феромон - речовина, яку виділяє «цариця». У ньому міститься інформація про здоров'я цариці і стан гнізда. Цю речовину мурахи з почту злизують з цариці, переносять в спеціальному зобі і передають одна одній по ланцюжку. Таким чином всі особини мурашиного соціуму включені в єдиний інформаційний простір.

У мурашнику діє своя система покарань. Приміром, якщо здорова мураха-фуражер кілька разів поспіль повертається в мурашник ні з чим, її «страчують» - вбивають і саму пускають на фураж. Цікаво, що зовсім по-іншому підходять мурахи до тих, хто втратив працездатність внаслідок каліцтва. Їх годують доти, поки ті в змозі просити їжу, тобто постукувати вусиками по певних ділянках голови здорової мурашки.

Мурахи - активні хижаки, але разом з тим вони тримають і «домашню худобу». В її ролі виступає тля, причому поїдають мурашки не тільки її саму, але і її виділення. Це не є формою паразитизму, оскільки без мурашиної турботи тля гине набагато раніше від інших хижаків. Мурахи пасуть попелиць на рослинах, які знаходяться поряд з мурашником,  оберігають їх. І на першу вимогу тля виділяє їм надлишки нектару. Щоб «видоїти» тлю, мураха лоскоче вусиками її черевце.

На цьому розказувати про ідіилію досить. Далі як в житті людей - іноді на мурашник сідає маленький жучок світло-коричневого кольору - ломехуза. Жучок проникає в камеру, де зберігається мурашине потомство, і відкладає туди яйця. На всі спроби мешканців гнізда розібратися з чужинцем ломехуза відповідає тим, що виділяє особливу речовину, яку мурахи тут же злизують і впадають у стан ейфорії. Під впливом цієї речовини вони просто відходять убік і на певний час затихають. Так починається загибель мурашника. На цьому місці слід повернутися до життя людського "мурашника". І тим, хто не вивчав епічну казку "Науковий комунізм", не слухав солодкі байки Олександри Кужель і Ксенії Ляпіної про перемогу "спрощення" у всьому світі та не вчився у нардепа Олександра Кірша не сплачувати податки з яких сплачується йому, Кіршу, депутатська зарплата, буде далі важко побачити усю красу і точність паралелей і збагнути з чого починається загибель людського "мурашника".

Ломехуза

Стадія 2: образ ворога. Отруйний наркотик і пропаганда. Ломехуза - "жук-драґділер" (Lomechusa strumosa), яким виявився вражений наш мурашник, - комаха з групи мірмекофілов. Всього налічується 266 видів мірмекофілов - комах та інших безхребетних, що мешкають разом з мурахами. Серед них багато паразитів. Але представники цієї групи нахлібників або вступають у взаємовигідні відносини (симбіоз), або наносять втрати, які не ведуть до загибелі всього гнізда. Всі, крім ломехуз. Цей вид уперше докладно описав німецький дослідник Вассман в 1897 році. Це крихітний жучок - приблизно втричі менше рудого лісового мурахи. Найчастіше він потрапляє в мурашник з повітря і проникає через один з вхідних отворів. Мурашки не чинять ломехузам в цьому перешкод, оскільки одурманюються тією наркотичною речовиною, яку вони виділяють. Більше того, мурахи тут же починають їх годувати, оскільки ці жуки  вміють по-мурашиному просити їжу - постукуючи вусиками по певних ділянках голови. Іноді ломехуза потрапляє в мурашник з сусіднього гнізда, з яким у здорового мурашника налагоджені відносини. Зараження відбувається на обмінних дорогах. Мурахи охоче діляться "жуками-драґділерами", транспортуючи їх на черевці. Точно так само вони переносять з собою ломехуз, відділяючись від свого мурашника з метою утворити нову сім'ю.

Ломехуза в дії

У ломехуз точно такий же процес розвитку потомства, як і у мурашок: яйце - личинка - лялечка - доросла комаха. Самка "жука-драґділера" відкладає 100-200 яєць прямо поруч з мурашиними - вони абсолютно нічим не відрізняються. Коли вилуплюється личинка ломехуза, стає помітно одна відмінність - її черевце увігнуто. Але на цій стадії вона вже вміє просити їжу і починає виділяти наркотик, тому мурахи тепер хоч і розпізнають чужака, але починають піклуватися про личинку ломехузи, як про власне потомство. Дорослі жуки живуть тут же, в мурашнику. Вони житимуть тут до тих пір, поки мурашник в змозі їх годувати, відтягуючи на себе все більше його ресурсів. Але поки цей процес відбувається під куполом і прихований від очей спостерігача. Відрізнити вражений ломехузами мурашник від здорового на цій стадії можна лише в сонячну погоду, коли всі мешканці гнізда виповзають на поверхню купола погрітися. Але вже через кілька хвилин мурахи затягують ломехуз назад під купол. Вони ще думають, що командують мурашником.

А тепер про людський "мурашник". Вище описано, що ломехузи візуально за будовою тіла відрізняються від мурах. Але різними способами вони інтегрується в життєві процеси мурашника і за допомогою наркотичних виділень якби маскуються під мурах. Так само і у людей. А у людей головною відмінністю є не раса, а ставлення до інших, як у ламехуз до мурах, що проявляється через релігію та традиції. Найкращий опис зараження людського мурашника ламехузами мною знайдений у Олександри Яківни Єфіменко, в її "Історії України та її народу", що вперше була видана у 1907 році в Санкт-Петербурзі та перевидана у Києві Видавництвом "Мистецтво" у 1992 році. 

А потім буде "пошта, телеграф, мости..."

Питання агресії видів "ламехуз" стисло розкриває Іван Ярич в статті "Колонізація". "Сплеск переселення у наші краї євреїв спостерігався в часи Руїни: у другій половині 17 ст. Перед тим на рубежі 14 ст. вони масово мігрували, рятуючись від репресій і судів інквізиції з Іспанії, Португалії, Німеччини, поселяючись в Польщі, звідки їх, в першу чергу за лихварство, орендарство, обдурювання місцевого люду, виганяли. Юдеї прибували в наш край не як бажані переселенці, а як вірні слуги в обозі польських магнатів та феодалів, власників великих маєтків і тисяч покріпачених селян. Польські пани, щоб мати менше клопоту з господарськими справами, дотримуючись кодексу шляхетності, віддавали євреям в оренду землю, млини, корчми, ріки, озера і навіть церкви. Ясна річ, це орендування оберталося додатковими данинами, здирством, шахрайством, іншими кривдами над простолюдом, що породжувало гнів і ненависть до цих панських прислужників і зчаста оберталося кривавими повстаннями, погромами". Тут треба тепер нагадати про вроджену дурість тих креолів-колонізаторів, згаданих в статті, які необачно наймали пособників для колонізації з лав "обслуговчої нації" (Сталін, 1913). Пройде не так багато часу, як колишні вірні панські слуги Червоними терорами, грабежем награбованого, експропріаціями, натуралізаціями та інтернаціоналізаціями кровавими ріками змиють з землі Русі зайшлу шляхту.  

Стадія 3: Нова хвороба в гібридній війні

До цих пір, тобто до перемоги Великої октябрьскої соціалістичної революції", хвороба нашого мурашника розвивалася в прихованій формі. Її міг розгледіти лише фахівець-мірмеколог. У підкупольній камері разом зі своїм потомством мурахи вирощували личинки ломехуз - свою майбутню смерть. Вони розпізнавали в них чужинців, але протистояти їм не могли: личинки виділяють наркотичну речовину (наприклад, розповідають про комунізм чи правий анархізм як лібертаріанство), протистояти якій мурашки не в силах через спокуси, підміни понять, проблеми з критичним мисленням, релігією "рабів божих" та звичайне шахрайство тощо.

Але тепер навіть неспеціалісту, якщо він придивиться до купола мурашника, стає ясно, що з гніздом коїться щось недобре. У порівнянні з іншими мурашниками його життя ніби загальмоване. Мурахи тут набагато менш активні, зона патрулювання гнізда звузилася, та й там, де ще працюють фуражери, можна побачити таку картину: мураха намагається щось тягнути, але потім кидає свою роботу і просто вештається без діла. Тусується.

Перше, що спадає на думку, - вони всі вже під кайфом. Але це не так. Ті, хто перебуває під дією речовини, що виділяється ломехузами, як правило, сидять усередині мурашника. Загальмовані особини, яких ми спостерігаємо на поверхні, - це вже нове покоління мурах. За аналогією з людьми їх можна назвати мурахами-даунами.

Мовою науки вони називаються псевдоергатами. За основним планом будови це все ще робочі особини, проте грудна частина у них в порівнянні зі здоровою особиною трохи збільшена. Тому зовні вони представляють собою щось середнє між робочими особинами і самками. Насправді ж псевдоергати не в змозі ні відкладати яйця, ні спаровуватися з самцями. Не можуть вони й повноцінно виконувати функції робочої мурашки.

Псевдоергати ще намагаються робити якусь роботу, оскільки в гнізді ще досить активних мурашок, які змушують їх працювати, але роблять вони це геть погано. Втім, серед активних мурах все більше особин підсаджується на речовину, що виділяється "жуком-драґділером", так що примус з їхнього боку все слабшає. При цьому їдять асоціальні мурахи нарівні з усіма. Таким чином, баланс витратної і прибуткової статей бюджету нашого мурашника порушується, мурашкам починає бракувати фуражу, щоб прогодувати всіх - і «царицю», і ломехуз, і псевдоергатов, і здорових мурах, кількість яких чимраз стрімкіше зменшується.

Вивчаючи це явище, вчені-мірмекологи спочатку вважали, що поява псевдоергатов пов'язано з недогодовуванням личинок, оскільки істотну частину харчування мурахи тепер віддають ломехузам. Висувалася й інша версія - псевдоергати з'являються в результаті захворювання вірусом, що переноситься "жуками-драґділерами". Однак потім наука встановила, що причина появи псевдоергатов - все те ж наркотична речовина, що виділяється ломехузами. Тобто тепер у нашому мурашнику захоплення наркотиком переросло в стадію епідемії наркоманії, яка має визначальний вплив не лише на поведінку мурах, але і на їх фізіологічну будову.

Стадія 4: Зовнішнє втручання і наш шлях

Наш мурашник все стрімкіше деградує. ВВП і соціальні стандарти падають, працездатна частина населення стрімко тікає світ за очі. Наркотична речовина, що виділяється жуками-паразитами "ломехуза" (креолами), стала причиною появи в гнізді мурашок-даунів (псевдоергатов), які не здатні ні до продовження роду, ні до активної суспільно-корисної діяльності. Ломехуз і псевдоергатов стає в мурашнику все більше і для офісного планктону не вистачає теплих кабінетів. А значить, все більше «нахлібників» і все менше корму, що обумовлює зростання цін і зовнішніх запозичень. Ще трохи, після вирізання на брухт промисловості, заповнення усіх ринкових ніш імпортом (здебільшого об'єктами утилізації, фактично сміттям з усього світу), "великої приватизації" та розпродажу землі і надр, процес деградації стане незворотним.

Якби мурашник був більш численним, процес міг би розтягнутися на довгі роки: жуки-"драґдилери" плодяться повільніше мурах, вони просто не встигали б за приростом населення, вражаючи лише деякі найбільш прибуткові сектори економіки. Але наш мурашник в масштабах навіть регіональної економіки невеликий, тому врятувати його може лише зовнішнє втручання - чистка.

І варто поквапитися. Частка мурашника від ломехузи можлива до тих пір, поки не встигли розплодитись у великій кількості мурахи-дауни. Хоча, коли право вибору мають неплатники податків, до мурах-даунів слід віднести і корумповані владою верстви: чиновників, не працюючих пенсіонерів, "спрощенців" - реалізаторів імпорту безробіття, почистити "мурашник" фізично вкрай складно. 

У випадку зі справжнім мурашником для чищення достатньо два звичайних відра із щільними кришками, великий шматок поліетилену, гумові рукавички і лопатка. Треба знайти найбільш здоровий сектор мурашника, відрізати його лопаткою як шматок пирога і швидко перемістити у відро разом з мурахами, личинками, яйцями і гніздовим матеріалом. Тим, хто залишився в ураженому ломехуза гнізді, вже ніхто не допоможе. Потім вміст відра з мурахами висипати порціями на поліетилен і ретельно як німці перебрати. "Жуків-драгділер" і безнадійно хворих мурах-даунів (псевдоергатов) виловити і передавити. Ломехуз пізнати легко - вони сильно відрізняються від мурашок розмірами (в 2-3 рази  менші) і забарвленням (яскраво-коричневого кольору). Важче з псевдоергатами - від здорових мурах вони майже не відрізняються. Але зате їх видає поведінка. Здорові особини відразу починають виконувати свої функції: фуражири збирають розкиданий по поліетилену будівельний матеріал, гніздові мурашки виявляють занепокоєння про личинках і яйцях, мурахи-охоронці кусають кривдника. Лише псевдоергати тиняються без діла.

Майже так, але у три стадії  і спробували зробити німецькі націонал-соціалісти разом з іншими своїми колегами-нацистами, сіоністами, у відповідності з Угодою Хаавара 1933 року. Відомий авторитет Ілья Альтман, науковий керівник  московського Фонду "Холокост", так описав типу уявлення Гітлера про "три стадії". очистки німецького мурашника. "Перша - євреї не повинні жити так, як німці". За великим рахунком, драгділери і псевдоергати жили краще за аборигенів бо займалися більш прибутковими видами діяльності. А комуністичні авторитети завжди брешуть, таке вчення на довірі і така натура вчителів. "Друга - євреї не повинні жити рядом з німцями". Є Палестина і німці створюють пересильні табори, але Британія щось знову мутить. Більшість країн відверто бояться приймати у своїх "мурашниках" народ, який "сдєлал рєволюцію на одній шостій суші", згадуючи про Пурім, Червоний терор і Голодомори. Німці опинилися в заручниках. І тільки після того як союзна авіація розбомбила логістику Третього Райху, фактично американськими супербомбардувальниками було почато третій етап: "євреї неповинні жити взагалі" і таке гасло виникало не вперше. І кожного разу наслідки ставали усе більш катастрофічними і саме через розвиток технологій.

Уроки історії. От чому виникає бажання "очистити"?
Мають бути інші варіанти.

Стадія 5: Виживання і відтворення

Попередні досліди показали, що вражений ломехузами ("«жуками-драґділер", що паразитують за допомогою наркотичної речовини, яку вони виробляють) мурашник неминуче гине. Єдиний шанс на порятунок - вдатися до примусового чищення, видаливши вручну ломехуз і безнадійно хворих мурах (псевдоергатов). Найгірший варіант, коли мурашник вражений епідемією наркоманії вже настільки, що вдається врятувати лише частину гнізда. 

Праворуч - після механічної "очистки". Це завжди втрати і час на відновлення.

У порівнянні з тим, як це відбувається в природі, наш "мурашник" будується в більш складних умовах. Зазвичай родина, утворюючи нове гніздо, ще не пориває зв'язку з материнським гніздом і довгий час отримує звідти допомогу і підтримку. Марк Солонін з обуренням розказує "Новій газеті", що в липні 1938 року, через 4 місяця після аншлюзу Австрії, в курортном французском городе Эвиан-ле-Бен собрались представители цвета прогрессивного человечества: Соединенные Штаты, Великобритания, Франция, Канада… Все согласились с тем, что ситуация в Германии нехорошая, и дело идет к худшему. Но мы, говорили они, уже все что могли сделали — и больше никак. Представитель США сказал, что они приняли 27 тысяч человек, больше у них не помещается. В Канаде места не нашлось ни для кого. Огромная Австралия, целый континент, сказала, что ей беженцы не нужны, они местных раздражают, но со скрежетом зубовным согласилась принимать по 5 тысяч человек в год". Але розвідки та керівництво згаданих країн ще до професора Дмитра Білоконя добре знали про "Двадцять років єврейської державності в Україні, 1918-38?" і без знаків "?" про наслідки. Зрозуміло, що лідери усіх цивілізованих країн боялися привезти з курорту на свою територію якихось "квартирантів-ломехуз", що сотні років святкують Пурім - убивство 75000 місцевих автохтонів-орендодавців. "Ано надо ім?", - спитали б  в Одесі. 

Але після механічної чистки більше не страшні "жуки-драґдилери". Наукою про мурах (мірмекологією) давно встановлений цікавий факт: очищений від ломехуз мурашник виробляє імунітет проти їх наркотичної речовини. Чому - вчені не знають, але це так. 

Горила Коко мала IQ 93 пункти. Герої тексту Сергія Ніконова більш за все мають нижчий рівень IQ, менший ніж у горили Коко. Але це не значить, що команда "Прислуги народу" сформована з дурнів та ідіотів. Ні, просто вони інші, не такі як більшість.  

Суспільне око

Дана стаття показує яскравий приклад знищення суспільства по п'ятому пріоритету управління  (http://www.cher-city.ru/node/Prioriteti_upravlenija) .

 Переклад українською – Володимир Кравець