#Кіберджура: система мотивації майбутніх абітурієнтів до вступу у ВНЗ

Міжнародна академія геоінформатики з метою синхронізації зусиль та посилення спроможностей різних інституцій та структур на основі сучасних інформаційно-комунікативних технологій за попереднім погодженням з фахівцями Офісу Президента України, РНБО, Міністерства оборони і Генерального штабу Збройних Сил України організовує з 15:00 до 17:30 30 листопада 2021 року (вівторок) семінар-нараду з приводу впровадження одного з елементів системи мотивації майбутніх абітурієнтів до вибору професії на платформі Командно-штабної гри (КШГ) “Кіберджура” на тему “Система мотивації майбутніх абітурієнтів до вступу у ВВНЗ та робота Міністерства оборони України із шкільною молоддю”. До участі запрошені представники вищих навчальних закладів та закладів середньої освіти.
     Формат заходу – дистанційний. Місце проведення – технічний майданчик НКЦК РНБО України. Для участі в зум-конференції слід зареєструватися:
https://forms.gle/xioEtnMzHww8Bmc87. Попередньо пропонуються питання для обговорення: 
  1. Проблеми і зміни в наборі абітурієнтів до ВВНЗ.
  2. Щодо якості шкільної підготовки абітурієнтів ВВНЗ. 
  3. Мережеві команди джур-кіборгів КШГ “Кіберджура” та ігрові сценарії як система допризовної підготовки, національно-патріотичного виховання (НПВ) та мотивації служби в Збройних силах України.
  4.  Імплементація підходів і стандартів НАТО з підготовки та відбору абітурієнтів до закладів спеціалізованої освіти військового профілю.
  5. Презентація КШГ “Кіберджура – Крути” на платформі АСУВ “Славутич” НУОУ ім. Івана Черняховського. 
Нинішні реєстрові (з реєстру Євгена Марчука) організатори національно-патріотичного виховання досі сперечаються кому потрібна Військово-патріотична гра "Сокіл"/("Джура"): "суспільству" чи "державі". Звісно, ніяких значних прикладних і прагматичних результатів від проекту національного масштабу вони не очікують і відповідних завдань не ставлять. Освоюються кошти платників податків, крадеться у вчителів час і у дітей перспектива "в Україні для України". Водночас очевидно, що важливим чинником національної безпеки та оборони є виховані в патріотичному дусі громадяни України. Сила нації є сукупністю сильних характерів її громадян, а характери формуються саме вихованням. Чи не єдиним системним державним інструментом цієї сфери в Україні на сьогодні виступає виховний комплекс базований на традиціях козацького виховання – Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл" ("Джура"). ВПГ “Джура” має вседержавний міжвідомчий характер і регламентується Положенням затвердженим Кабінетом Міністрів України (17.10.2018 №845).
Українське дитячо-юнацьке товариство “СІЧ” як ті, хто стояв біля витоків створення такої системи патріотичного виховання і були першим його прообразом, стурбовані станом його розвитку на сьогодні. Рівень розвитку Джури не відповідає зростаючим запитам суспільства і потребам держави. Головний штаб Джури став технічним додатком до виконавчого органу гри (Українського державного центру національно-патріотичного виховання, краєзнавства і туризму учнівської молоді), не враховується міжвідомчий характер функціонування цієї системи, не розвиваються зазначені у Положенні спеціалізовані напрямки та блокується навіть можливість створення і розвитку нових перспективних напрямків. Зокрема жодної уваги не приділяється освоєнню, наприклад, нових геоінформаційних технологій чи формуванню "морського напрямку". Міністерства та відомства, які передбачені у Положенні Джури, не розуміють свого місця і завдань у функціонуванні цього ігрового комплексу. Тому Міжнародна академія геоінформатики прагне щоб очікуваними практичними результатами заходу, який може стати модельним, стало, зокрема, наступне: 
  • обговорення підходів впровадження в національно-патріотичному вихованні сучасних технологій на прикладі КШГ “Джура-Крути” як одного із інструментів виявлення вмотивованої молоді; 
  • узагальнення досвіду створення опорно-штурмових і мережевих команд джур-кіборгів КШГ “Кіберджура” для профорієнтації молоді і формування “тематичних реєстрів” такої молоді з метою цільової підготовки до служби в ЗСУ в умовах мережецентричних та кібернетичних воєн;  
  • створення мережі опорно-штурмових і мережевих команд джур-кіборгів КШГ “Кіберджура” для моделювання реакцій на гібридні виклики мережецентричної та кібернетичної воєн сучасності...

Підписуйтеся на канал "Кіберджура" https://t.me/kiberdjura щоб дізнатися більше.

Умови для участі в КШГ "Кіберджура" тут >>>.

Головний інформаційний партнер КШГ «Кіберджура» - Студія «TV-7 production» (https://tv7.studio).

 

Жах на дивані або як ми дивилися карабахську війну.

Необхідна передмова до посту в Мордобуці від 16 листопада 2020 року Олексія Словтцова  з Нижнього Новгороду (У 1221 році князем Юрыэм Всеволодовичем у місці злиття Волги ы Оки  був заснований опорний пункт оборони кордонів Володимирського князівства від мокшан, ерзян, марійців і волзьких булгар під назвою Новгород Низовської землі. Низовською землею Володимирське князівство називали новгородці, пізніше ця назва трансформувалась у Нижній Новгород).
Олексій Словтцов, згідно його пояснень, не є професійним військовим,  не знавець історії регіону і пише не про те, хто був першим у Карабаху. Словтцов з певним цинізмом по відношенню до Вставшєй з колін аналізує  війну, а не політику. Для нас такий підхід є важливим, так як наочно демонструє про кардинальні зміни у методах глобальної конкуренції, які обумовлені сучасною еволюцією технологій. Середня освіта виникла як явище для створення регулярної армії. Тому завдяки наведеного нижче аналізу особо упороті розбирачі АК-47 та метальники каменюк можуть спробувати зрозуміти і осмислити свої злочинні дії у відношенні до дітей, яких вони дурять.  
Далі автором використовуються  скорочення: НАА - національна армія Азербайджану; АВ - Армія Вірменії (не поділяє армії НКР та РВ, бо вони є єдине ціле як і на Донбасі та в Криму) та інші відомі абревіатури. 
Джерела інформації:  блог LostArmour;  щоденні зведення МО сторін та ютуб канал МО Азербайджану; зведення від Комерсанта (високий рейтинг);  телеграм-канали сторін; блоги bmpd, Юрія Ляміна, авторів ЦАСТ та Володимира Хрустальова.
Автор стверджує, що наряди сил сторін приблизно рівні за силою.  Насправді, у вірмен відразу під рушницею до 75 тисяч (45 тисяч сама АВ у Вірменії та 21 тисяча у НКР і 8 тисяч перекинуто з Республіки Вірменія у НКР у першу ж добу). Усього було введено до НКР до 60 тисяч осіб, включаючи частини АВ, добровольців та поліцію Вірменії. Крім того, АВ потенційно могла обстрілювати (що й робила) і навіть атакувати територію Азербайджану з території Вірменії абсолютно безкарно (але все пішло не так). У НАА 75-100 тисяч осіб, з них близько 30 тисяч було призвано із запасу одразу перед війною.
Судячи з доступних звітів, у сторін було приблизно по 500 танків, 500 стволів артилерії 122 мм і вище, понад 100 РСЗВ. Так, у НАА більше САУ та РСЗВ, у АВ більше ОТРК. І так, у НАА – дрони. ППО сторін спочатку виглядала взаємно сильною. На боці АВ були обладнані оборонні позиції на більшій частині лінії зіткнення, мінні поля, пристріляні сектори вогню та знання місцевості. Крім того, ті що оборонялися практично скрізь займали дуже зручні для оборони гори і висоти, маючи перед собою відкриту рівнину, що прострілюється.
Завдання НАА виглядало трохи безнадійним - багато разів намагалися наступати до цього і все не дуже вдало. Репутація сторін була відома – АВ – крутиші-переможці минулої війни, НАА – “не вояки”, які раніше програли чверть країни. Проте усе виявилося навпаки. Але хто ж знав наперед?
Гра. Дуже бадьорий початок матчу. Одразу ж НАА кинулася в атаку на півночі НКР. Яскраві кадри з підривами танків, що наступають, на мінах і ураження їх протитанковими ракетами дуже вразили. Ну точно, вірмени знову їх зроблять – подумали усі. Потім пішли ролики МО Азербайджану. З роботою дронів.
Найважливіша частина шоу. Дивним чином, з перших днів зведення НАА виявилися точними до деталей. Що сказали – те й показали у кіно. Ця традиція потім жодного разу не порушувалася та створила велику довіру до інформації азербайджанської сторони. Що б не говорили МО Азербайджану, офіційні особи чи президент Алієв, незмінно все виявлялося правдою. На відміну від вірменської сторони, де весь час брехали відчайдушно. Відчувалася дуже серйозна військова цензура всієї інформації з обох боків. 
“Дроноролики”. Крім “дронороликів” пішли повідомлення про захоплення НАА на півночі кількох висот і гірок на хребті Муров (Муровдаг), що дозволило коригувати артилерійський вогонь дорогою через Кельбаджар у Мардакерт. Потім було захоплення вузла доріг Мадагіс, який подарував кілька яскравих роликів боїв з обох боків. Здавалося, заваруха на півночі НКР успішно розвивається. Відразу ж після початку боїв пішли повідомлення про взаємні обстріли населених пунктів по всій лінії зіткнення і вздовж кордонів країн. Жахливі кадри ракетних ударів по Тертеру та Гянджі, Шуші, Степанакерту. Варварство це і вияв жахливої ​​взаємної ненависті сторін. Дроноролики тривали, вже пряму у режимі щоденного хорор-шоу. Танки, комплекси ППО, Гради, САУ, гармати, вантажівки та просто групи солдатів розліталися на шматки. У мережі стали рахувати втрати по фото та відео. Рахунок увесь час зростав. Вражаючі кадри дронів тепер демонстрували не лише удари з повітря, а й наведення артилерії. Натомість, сторони розповідали про збиті літаки/вертольоти та ракети. Але збили, здається, тільки купу дронів із Ан-2.
Динаміка. На півдні, після 2-х тижнів боїв здавалося, було досягнуто великого успіху. НАА зайняла містечка Гадрут і Джабраїл, прорвавши першу і найукріпленішу лінію оборони АВ. Була думка, що на тому зупиняться, але знову помилка. НАА пішла далі, вибралася на рівнину вздовж іранського кордону і повільно рушила на захід. Саме не поспішаючи, явно намагаючись не нарватися на засідки чи контрудар. Зайве побоювання. Як виявилося – фронт АВ там просто розвалився, його так і не змогли відновити до кінця війни.
Коли НАА вийшла до Зангелану і Кубатли, що на кордоні з Вірменією, якийсь опір таки з'явилося. Потім вірменські джерела писали аж про контрнаступ свого 1 армійського корпусу. Що вже там було за контрнаступ залишається тільки гадати - бо всі бачили, що біжить по чистому полю в атаку піхота і все ті ж палаючі танки і машини, які вбивають дрони.
Kill-zone. Цікаво, що НАА зупинилася у Зангелан і Кубатли, не ставши доходити до самого кордону з Вірменією. А також же не стала займати великий шматок рівнинної місцевості на південь від Мартуні. Це спочатку здалося дивним. Потім стало ясно, що це було зроблено навмисно - щоб залишити можливість АВ вбити себе на відкритій місцевості в безплідних контратаках і вилазках. Тобто, навмисно створювалася так звана kill-zone, куди противник приходив сам і не треба було його виколупувати з укріплень, а можна було просто знищити. Так і виявилося - всі три ділянки потім відзначилися купою роликів розбитих вірменських загонів. На жаль, АВ повністю проковтнула усі приманки і дорого за це заплатила. 
Паскудство. А потім був Лачін. Точніше, спочатку був ролик про хороброго полковника НАА, який веде групу танків по шосе до Лачін і до міста кілометрів 10-12. Ось це був шурхіт і шок! Всі без винятку видання і блогери написали про кінець війни і те, що Лачін впаде ось-ось. Але було ще одне цікаве повідомлення про те, що російська армія займає кордон між Вірменією і Азербайджаном на півдні. Це відразу ж вивільнило АВ купу сил і засобів для зміцнення оборони Лачина. Інтрига навколо міста зберігалася до кінця матчу. НАА не ломанулась прямо на Лачін, а обережно рушила на північ по одній з гірських долин на схід від основного шосе. Здавалося, війна впала в нову рівновагу - замість ділянки на півдні тепер оборона АВ буде у Лачина. Але основна частина НКР то збережена.
Дроно-терор тим часом наростав. Удари (два за одну ніч!) по ОТРК Скад, один прямо на території Вірменії, удар по С-300, удари по командирам АВ, техніці, живій силі йшли прямо потоком. ППО АВ була відсутня як клас, збивши на середину війни один Байрактар.
Пішли повідомлення про розвал і дезертирство в АВ, поки на рівні загонів добровольців. Регулярна армія ж міцно тримала УР на півночі і сході (благо їх ніхто і не чіпав). Навіть напівоточенні і єдиний реально воюючий УР Мартуні тримався. Погода почала псуватися, «зима близько», число звільнених НАА сіл стало знижуватися. Насилу НАА взяла Фізулі і стала обходити з півдня і сходу сильний УР в Мартуні. На півночі і в центрі взагалі тиша. Здавалося, пауза і перерву у війні близькі. Вся південна ділянку фронту вперлася в гори, вкрай малопрохідні, вкриті лісом, зовсім без доріг і навіть стежок. Але тут стали приходити абсолютно неофіційні повідомлення про бої саме за якісь села в горах на півдні. Як так? Як там воювати за хатинку пастуха?
Піхота і перемога. … Через тиждень бої йшли вже в 10 км на південь від Шуші, назви сіл по гуглмапу були все ближче і ближче. При цьому, про бої на дорозі Гадрут-Шуша сторони не повідомляли. Значить - все по горах ?! Потім пішли повідомлення, що на Шушу летять спочатку 120 мм мінометні міни (це значить - противник в 6 км, потім вже і 82 мм міни - а це вже 3 км від міста!). Очікувалося велике шоу облога і штурм неприступної фортеці, бо місто було самою природою підготовлений до оборони - стоїть на скелі з єдиною дорогою! Валом пішли повідомлення про всяких добровольцях, які їдуть в Шушу. Шуша залишається вірменської (с) кричали з кожної праски. Щось вже не вірилося, читаючи про 82 мм. Уявіть - по холодним осіннім горах і лісах, кілька десятків кілометрів на собі і якихось всюдиходах азербайджанська піхота протягла міномети і гармати до Шуші. Так, у НАА є гірськострілкова бригада, та є спецназ, але такого ще точно ніхто не робив за останні 70 років! А НАА – зробила і потім взяли Шушу. Гірські єгері НАА обійшли місто зі сходу і заходу, перерізали єдину і життєво важливу для АВ і НКР дорогу. І все. Місто залишилося цілісіньким! Ніяких вуличних боїв, рукопашних, нічого схожого на бої в Грозному або Могадішо. І це було все.
Інформаційно-психологічний фактор правди і дронів. Через Шушу йде дорога з Лачина в Степанакерт / Ханкеді і її перехоплення означає оточення військ АВ на сході і частково на північ від столиці НК республіки. У АВ виявилися в оточенні 20-25 тисяч чоловік. Всі ці УРи виявилися марними проти єдиного точного удару з несподіваного напрямку. Уже за тиждень до падіння Шуші все заговорили - якщо місто впаде, то війні кінець. Так і сталося. Але чому Шуша впала ?! Адже навколо неї 25 тисяч солдатів з танками і артилерією ??! У вірмен все ще сотні танків і гармат, і вони здають піхоті фортецю ??! Відповідь прийшла нам від президента НКР трохи пізніше. Він визнав, що управління військами АВ було втрачено майже відразу. На 2-3 добу боїв командирів полків і батальйонів буквально доводилося ВМОВЛЯТИ ВИКОНАТИ НАКАЗ. Це не вкладалося в мозку - кадрові офіцери, на війні за свою Вітчизну відмовляються виконувати накази ?? !!
Страх. Відразу згадалися і дроноролікі, щоденні рапорти МО Азербайджану про загибель вірменських старших офіцерів. Гарна розвідка, точні дрони. Ймовірно, командування АВ злякалося. Вони бачили ролики, вони читали зведення противника і вони чудово розуміли ризики. Зняти свій батальйон-полк зі спокійного ділянки, зробити марш по гірських дорогах, розвернутися і атакувати ворога - значить понести важкі втрати. З великою ймовірністю - загинути особисто. Противник слухає радіомережі, стежить за командирськими машинами. І кадрові полки сиділи за своїми укріпрайонам, які ніхто і не атакував, курили бамбук і нічого не робили. А в парі десятків кілометрів від них вирішувалася доля всієї війни. Сотні вірменських добровольців, поліцейських, і всього кілька кадрових підрозділів обороняли Шушу. Це безумовно - кращі солдати Вірменії. Ті, хто не злякався, не відступили до кінця. Страшно думати про їхній рівень втрат.
Війну все ще виграє піхота! Цариця полів і гір себе показала з обох сторін. Тисячі кращих солдатів НАА штурмували Шушу. В кадрі - здорові 30 літні мужики, які не пацани. Вони теж не злякалися м'ясорубки в гірських лісах, де і вирішилася доля міста. У них теж явно не без втрат. Фінал - чиста перемога НАА. Саме військова. Саме - своя, хтось би і що-б не говорив про турецьку допомогу. Не Байрактари залізли на Муровдаг, не дрони ловили ПТКР і снайперські кулі під Мадагісом, не ракети різалися в лісах під Шушей.
Жах війни. З біженцями, обстрілами міст і сіл, з відрізання вух ще живим, з розстрілом полонених і засідками з сотнями убитих. Ми побачили війну по телевізору зовсім близько, з екранів смартфонів і камер дронів. І сила-силенна всього ще вспливе. Це було красиве, страшне, криваве шоу.
Пропаганді не потрібні аналітики. Що автор побачив ще? Блиск і злидні вітчизняної московської військової аналітики. ЦАСТ буквально в деталях розписав сили сторін і можливий хід війни в своїх роботах. Але в ході, власне, війни ЦАСТ майже мовчав: був єдиний звіт одного з авторів. Про телевізор: набір диких байок про вірмени криворукі й не вміють в ППО», вірменська армія не брала участі, тисячі найманців і турецька спецназ. А як славили вітчизняні системи ППО все ті ж експерти. І як ці системи регулярно виносили в Іраку, Сирії, Лівії та ось тепер - у НКР. Яка то не дуже гарна реклама всіх цих «неімеющіханалогов» комплексів з купою букв і цифірок в індексах? Або чи не московські фахівці цих криворуких вчили?  Про вірменську армію, яка не брала участі взагалі читати було соромно… 
Висновок. Підсумовуючи за автора з ворожої сторони, рекомендуємо звернути увагу на наші майстеркласи, зокрема, про дрони… 
 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

#Чорнобаївка #200 VS #Валаам #300

Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?

Кіберджура: гуманітарний фронт