Кіберджура: можливості цифрових архівів для створення ГІС-проєктів

Одним із найбільших кривавих фейків в житті людства є "Історія Великої вітчизняної війни" Радянського Союзу проти народів Європи. Збочення і перекручення історії почалися задовго до Троцького (це не прізвище, це більшовистське поганяло) і Лєніна (це теж не прізвище, це більшовистське поганяло). І таке почалося з Петра І і Катерини ІІ (це теж імперські поганяла, справжні прізвища приховували щоб вберегти свій рід від кари за злочини), які зрозуміли роль пропаганди та почали формувати імперські міфи для упокорених народів. Тож захистом в інформаційній війні, де сайти або зникають, або їхні тексти переписуються під потреби агресорів, є лише ПРАВДА. А ПРАВДА - це першоджерела на твердих носіях і їхні цифрові копії, за достовірність та цілісність яких несе відповідальність держава. І щоб учасники Кіберджури не бути жертвами московських імперських наративів директор Галузевого державного архіву СБУ, кандидат історичних наук Андрій Когут під час навчального модулю 9 травня 2024 року з 16:00 до 17:00 розповість про особливості роботи з цифровими архівами, способами проведення архівного пошуку, правилами коректного використання архівних джерел та їх індексації і трансформації у формати читабельні для ГІС-систем.
Модуль буде корисний для вчителів та школярів, які опановують пошук даних у межах Командно-штабної гри "Кіберджура".

 

Створення унікальних історичних ГІС-проєктів потребує пошуку даних, які б дали змогу відобразити всю повноту подій, локацій та постатей, обраних для репрезентації у цифровій формі. Не менш важливо, щоб проєкти мали новаторський характер не тільки за формою, але й за змістом. Віднайти унікальні та більш інформативні або змістовні, аніж є у Вікіпедії дані чи уже опублікованих історичних дослідженнях, можна завдяки архівному пошуку. Оскільки московська імперія декілька століть намагалася всіляко перекручувати, замовчувати та приховувати українську історію, то й кількість "білих плям", у яких можна стати першовідкривачем є неабиякою. Завдяки активному процесу оцифрування українських архівів та створенню низки електронних архівів, у кожного зацікавленого ГІС-технологіями та історією з’явився реальний шанс створити свій унікальний проєкт.
 

Тих, хто вперше зацікавився КШГ "Кіберджура" і хоче регулярно отримувати запрошення до участі в заходах громадської ініціативи, просимо зареєструватися тут: https://forms.gle/xioEtnMzHww8Bmc87 . 

На цій сторінці буде зберігатися відеотрансляція з каналу Кіберджура https://www.youtube.com/@cyberdjura (підписуємося і ставимо вподобайку)!

І тільки в архівах пам'ятають, що тут було ще слово "МИР"! 

• Проект "Розсекречені архіви": https://www.szru.gov.ua/history/archives
• Більше про фонди в Путівнику ГДА СБУ: http://www.cdvr.org.ua/node/976://www.cdvr.org.ua/node/976
• Електронний архів українського визвольного руху — avr.org.ua
• Архів української періодики он-лайн — libraria.ua
• Цифровий архів ЗУНР — zunr.arinsy.com
• Проєкт ГІС Національного музею Голодомору  — map.memorialholodomor.org.ua
• "Реабілітовані історією". Національний банк репресованих  —  www.reabit.org.ua
• Цифровий архів документів НКВС/КДБ до історії Чехословаччини — archivkgb.zcu.cz/uk
• KGB documents — www.kgbdocuments.eu

"Довкола документів радянських часів і досі “крутиться” чимало історій. Скажімо, про “чистки-пожежі” в архівах. Або про те, що архіви прискіпливо втаємничують справи своїх агентів. Скажімо, у довоєнний час у деяких справах, які видавали на запит, були заклеєні прізвища тих, хто співпрацював з “органами”.“ Така практика колись була, - підтверджує Андрій Когут, - але зараз такого немає. У 2015 році з'явилося законодавство, яке передбачає, що колишні агенти і співробітники не можуть бути таємними і їхні справжні імена можна оприлюднювати. На ці архіви не поширюється законодавство про захист персональних даних. Тобто на сьогодні можна відкрити, дізнатися, чи співпрацювала людина з органами”."