ШЕВРОНИ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО ПЕРЕМОГИ!

Формування завдань нової теми Місяця Кібербезпеки - 2023: "ШЕВРОНИ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО ПЕРЕМОГИ".

Автор ідеї та розробник нової теми Костиря Всеволод Юрійович, місто Дніпро. Співавтор Галенко Іван Вікторович, місто Київ.

Ключове питання над якими будуть працювати команди джур-кіборгів і кіберкадетів: Чому сучасної молоді потрібно знати реальну історію нашої держави та її війська, вміти аналізувати їхні символи та використовуючи інструменти геоінофрмаційних систем (ГІС-технологій) досліджувати бойовий шлях підрозділів (бригад/окремих частин/кораблів) українського війська?
 Світлина з Інтернету. Авторам велика подяка.

Загальна мета: перехід від радянської технології "офіцерські збори" до клубної традиції країн-членів НАТО.

Прикладні завдання з формування українського кіберпростору як базового первинного етапу його захисту і безпеки:

  • започаткування відходу від ленінсько-троцкістського наративу безпам'ятства і безрідності для "м'ясних штурмів" та корупції пільгами ("посиленими пайками" для лояльних і обраних) і шахрайства на довірі тих що вижив й членів їхніх родин;
  • сприяння формування клубів бойових частин і кораблів як школи передачі досвіду, переможної традиції, бойового братерства та зв'язку поколінь;
  • вшанування подвигу, звитяги і жертовності українських воїнів у війні за Свободу і Справедливість;
  • сприяння формуванню української і громадянської ідентичності, національно-патріотичному вихованню в умовах мережецентричних і кібернетичних воєн;
  • увічнення в кіберпросторі подвигу сина/дочки, брата/сестри, батька/матері і побратимів/посестер.

Тематичні питання реалізації етапу

  • Аналіз геральдичних складових та героїчні битви українських військових на різноманітних театрах воєнних дій під час московсько-Української війни (АТО/ООС/повномасштабного вторгнення) – корисна чи зайва інформація?
  • Чи впливає обізнаність молодого покоління на формування його національної свідомості?
  • Набуття додаткових знань з сучасних комп’ютерних технологій, вміння працювати у віртуальному просторі, вміння аналізувати ворожий плагіат у геральдичній галузі, опанування загальнокультурних компетентностей та дослідження життєвого шляху "патрон" (назва підрозділу/назва корабля) бригад ЗСУ– сприяє всебічному формуванню особистості майбутнього захисника Вітчизни.

Змістові питання

  • Що означають поняття "історико-аналітична віртуальна комплексна реалізація відображення славетного бойового шляху підрозділів та бойових одиниць ЗСУ", "відображення історичного минулого за допомогою ГІС-технологій"?
  • Що означає поняття "культурний ГІС-освідчений захисник/захисниця України"?
  • Як мілітарно-культурні традиції нашого війська впливали на хід загальносвітової історії?
  • З'ясувати перебіг подій московсько-Української війни за допомогою ГІС-технологій.
  • З'ясувати історію та проаналізувати життєвий шлях у середовищі ArcGIS OnLine у різних його варіаціях "шевронів" ЗСУ, у вчинках в яких гартувалося героїчне минуле та сьогодення українського народу.

Для реалізації нової теми першого рівня Всеукраїнського проекту "Командно-штабна гра "Кіберджура" та участі команд в ній необхідно володіти опорними знаннями з різноманітних ГІС-технологій, геральдики, програмами графічного відображення, сучасної історії України, загальносвітової історії, різноманітних галузей мистецтва, історії українського війська, географічними знаннями, джура-кіборг чи кіберкадет повинен володіти художнім словом, мати базові знання для роботи з базовою технологією Збройних Сил України та армій держав-членів НАТО ArcGIS,  тактики та загальновійськової підготовки, фізики та іноземної мови, літератури, технічної творчості та технологічної праці. Для пошуку шляхів розв’язання ключового та тематичних питань необхідно поглиблено вивчати додаткову літературу, матеріали Інтернет-ресурсів, висновки науковців та діячів мистецтва, вміти аналізувати, систематизувати, узагальнювати необхідну інформацію, робити власні висновки. З базовими підходами до інформаційної роботи та організації простору в хмарних технологіях ArcGIS OnLine,  прикладами ГІС-проєктів та презентаціями (відео) можна ознайомитися на сторінці "Місяць кібербезпеки Кіберджури – 2023: Життєвий шлях наших героїв в українському кіберпросторі. ГІС-проекти команд джур-кіборгів". Місце і час заходів в умовах воєнного стану оголошується адресно.

Алгоритм дій опорно-штурмової чи мережевої команди КШГ "Кіберджура

  • Команда отримує особисто-орієнтоване завдання у вигляді виокремленої частини/бойової одиниці ЗСУ
  • За допомогою відкритих джерел та інтернет-ресурсів аналізує бойовий шлях та символіку об’єкта дослідження.
  • Характеризує його знак відмінності (шеврон), виокремлюючи культурно-генетичні міліарні традиції українського війська.
  • За допомогою відкритих джерел та інтернет-ресурсів проводить аналіз гасл об’єкту дослідження.
  • За допомогою відкритих джерел та інтернет-ресурсів, бесід та співбесід з захисниками України визначаються героїчні особи цього підрозділу, їх вчинки, накопичується віртуальний банк автентичних світлин.
  • За допомогою середовища ArcGIS OnLine на віртуальну мапу України джури-кіборги і кібер-кадети наносять бойовий шлях об’єкту дослідження.
  • За допомогою відкритих джерел та інтернет-ресурсів аналізується "патрон" (назва підрозділу/назва корабля) об’єкту дослідження та за допомогою ГІС-технологій викладається у віртуальний простір.
  • Проводиться підготовка доповідей за тематикою дослідження.
  • Організовується просування молодшими членами команди створеного ГІС-проєкту (сайту) в кіберпросторі для пошуку однодумців та інформування осіб, які причетні до теми дослідження

Додаткова інформація

1. Інтернет-лекції з геральдики:

https://www.youtube.com/watch?v=x6nXKYEzD_M Лекція "Геральдика як знакова система. Символіка ЗСУ".
https://www.youtube.com/watch?v=fCJSoT-ayUI Шеврони ЗСУ. Що закодовано в символіці Збройних Сил України.
"Паторон ЗСУ". Відеолекції (>>>) Українського інституту національної пам'яті (https://www.youtube.com/@UINPofficial/streams) про українські військові звитяги. 

2. Шеврони ЗСУ. Не тільки Малюк Йода. Що зображено на шевронах українських військових? | Українська правда (pravda.com.ua).

101-ша бригада охорони Генштабу імені Геннадія Воробйова

Головну функцію 101-ої бригади можна зрозуміти з її емблеми. Лицарська рукавиця та алебарди охоронців – це класичні символи вартових. А за синім муром розташований Генеральний штаб – саме його охороняють бійці цього елітного з'єднання.

101-ша окрема бригада імені генерал-полковника Геннадія Воробйова не відноситься до жодного з видів збройних сил та підпорядковується безпосередньо головнокомандувачу та Генштабу.

Окрема президентська бригада імені Богдана Хмельницького

А ця бригада колись була Окремим президентським полком, відомим своїм Оркестром та Батальйоном почесної варти, які виконують церемоніальні функції на офіційних заходах за участі президента.
Після широкомасштабного вторгнення Президентський полк поповнився новими військовослужбовцями і розширився до бригади. Військовослужбовці Президентської бригади обороняють столицю на півночі, а також воюють на сході.
В основі емблеми бригади лежить "Сердюцька зоря" – сяючий хрест і пірначі (різновид булави у козаків). Сердюки – це бійці піхотних частин XVII – XVIII століть. Наймали їх гетьмани в якості власної гвардії. А козаки нерідко ставилися до них негативно – хто ж береться за військову справу за гроші?
За часів УНР традиція сердюцьких військ відродилася. З українізованих військових частин колишньої Російської імператорської армії були створені дві Сердюцькі дивізії. Традицію сердюків продовжив і гетьман Скоропадський: його уряд набрав з дітей хліборобів Сердюцьку дивізію для власної охорони.
Щит Окремої президентської бригади ім. Б. Хмельницького – малиновий. Уніформу саме такого кольору носили бійці у Сердюцькій дивізії.

72-га механізована бригада імені Чорних Запорожців

Зображення черепів, що зустрічаються на кількох емблемах бригад Сухопутних військ, називають Адамовою головою. Це символ не тільки смерті, але й безстрашності та презирства до неї. Такий мотив популярний у європейських країнах і зустрічається в багатьох арміях світу. Іноді компанію черепу складають схрещені кістки.
Адамова голова була зображена й на прапорі Чорних запорожців – кінного дивізіону армії УНР, що існував у 1918-1920 роках. На стягу майорів і девіз: "Україна або смерть". Чорні запорожці носили високі козацькі шапки з довгими чорними шликами і боролися з більшовиками.
Тепер на їхню честь названа 72-га окрема механізована бригада. Адамова голова і девіз на шевроні запозичені в Чорних запорожців. Чорний трикутник символізує шлик. А колір щита обумовлений тим, що герб Білої Церкви, де і дислокується 72 бригада, червоний.
Для російських пропагандистів нарукавний знак 72-ої бригади став ще одним приводом для фантазій – вони побачили в ньому емблему дивізії СС "Мертва голова".

30-та механізована бригада імені князя Острозького 
Історики стверджують, що князь Костянтин Острозький провів 65 битв і лише три з них програв. Таким чином його називають не тільки гетьманом, політиком і меценатом, а й одним із найвидатніших полководців XVI століття. 
Після того, як у 1514 році у битві під Оршею цей полководець на чолі війська Великого князівства Литовського розбив московитів, його ім'я стало відомим усій Європі. 
Емблема бригади імені Костянтина Острозького – це стилізоване відображення печатки князів Острозьких. Червона частина щита тут символізує Волинь, що використовує саме цей колір на своєму гербі. А чорний – колір землі. 
Dei Gratia, або Божою милістю – цю складову частину титулів європейських монархів і правителів бригада зробила своїм девізом.

54-та механізована бригада імені Івана Мазепи 

Що спільного між нарукавним знаком 54-ої бригади, купюрою в десять гривень та Києво-Печерською Лаврою?
Емблема з шестикінцевою зіркою та півмісяцем. 
Саме вона була зображена на гербі гетьмана Івана Мазепи, який зробив свій внесок у розбудову української козацько-гетьманської держави. Їх можна розгледіти на 10-гривневій банкноті із зображенням гетьмана. Вона відновлена на північному фасаді Церкви Всіх Святих у Києво-Печерській Лаврі. А з минулого року – і на емблемі 54-ої бригади, яка у травні 2022 року отримала назву на його честь. 
Бригада взяла за девіз фразу про право шаблі авторства Мазепи. "Нехай вічна буде слава, Же през шаблі маєм права!" – писав він у своїй Думі.

57-ма мотопіхотна бригада імені Костя Гордієнка 

Символ на емблемі 57-ої бригади нагадує букву рунічного алфавіту. Проте насправді руни тут ні до чого. Це – наконечник стріли. Він є частиною герба Костя Гордієнка, кошового отамана Олешківської і Кам'янської січі (це землі сучасної Херсонщини), що свого часу об'єднав свої сили з Мазепою у війні проти Петра І. 
Тепер на землях, де колись керував козаками Гордієнко, базується бригада, що з 2019 року носить його ім'я. 
Гордієнко використав у своїй геральдиці шляхетський герб Несобя. Окрім стріли він має ще і зображення хвоста чорного орла. За легендою, в XI столітті перед однією з битв між чехами та поляками останні передбачили свою перемогу в ній, підстреливши хвіст чорного орла. Так і виник цей герб, частина якого за тисячу років опинилася на емблемі українських бійців.

93-тя механізована бригада "Холодний Яр" 

В цій чорно-білій емблемі поєдналися історія та сучасна література. ЯВ 1919 році на землях УНР у районі лісового урочища Холодний Яр на Черкащині утворилась Холодноярська республіка, що стала осередком спротиву радянській владі на Правобережній Україні. Вона проіснувала лише чотири роки – у 1922 році ЧК заманила її отаманів у пастку та захопила без жодного пострілу. 
В 2009 році побачив світ роман Василя Шкляра "Чорний ворон", за який автору присудили Шевченківську премію. Головний герой книги був списаний з командира Лебединського полку Холодноярської республіки Івана Черноусова, що мав псевдонім "Чорний Ворон". 
Військові 93-ої бригади обрали назву "Холодний Яр", хоча місце їхнього базування не на Черкащині, а в Дніпропетровській області. Проте селище міського типу, де вони дислоковані, має назву Черкаське. А самі військові пояснювали, що географічний принцип ні до чого, тому що легенда Холодного Яру важлива для кожного українця. 
Символом своєї бригади вони зробили чорного ворона – після роману Шкляра саме такі асоціації викликала Холодноярська республіка у масовій свідомості.

17-та танкова бригада імені Костянтина Пестушка 

Історія Холодноярської республіки знайшла відображення в найменуванні ще однієї бригади. 17-та танкова Криворізька бригада названа на честь Костянтина Пестушка – головного отамана Холодного Яру. 
Проте в центрі емблеми стоїть лицар. Танкові війська в своїй символіці використовують саме лицарську атрибутику. Наприклад, в емблемі 1-ої танкової Сіверської бригади зображений кінь у лицарських обладунках, а в емблемі 3-ої танкової Залізної бригади – лицарський шолом. 
Бо що таке нинішні танкові війська? Це наступники важкої кавалерії лицарського часу. 
Тло і облямівка щита виконані в основних кольорах герба Кривого Рогу та вказують на почесне найменування частини – Криворізька. А чорний трикутник нагадує чорний шлик на шапках бійців у дивізії Пестушка. До того ж чорний, як ми вказували раніше – традиційний колір танкових військ.

92-га механізована бригада імені Івана Сірка 

Кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко – той самий персонаж картини Репіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові", який носить густі вуса, тримає в руках люльку і з хитрим прищуром дивиться кудись убік. 
На емблемі бригади, що названа на його честь, перехрещені не просто мушкети, а турецькі тюфекі – як символ боїв козаків під проводом Сірка проти Османської імперії. 
Частокол внизу щита – це частина фортеці, він символізує Запорозьку Січ. А жовтий і зелений кольори – основні на гербі Харківської області, де і базується 92-га бригада.

19-та ракетна бригада "Свята Варвара"

19-а ракетна бригада носить ім'я великомучениці Святої Варвари – покровительки ракетників і взагалі тих, хто має справу з вогнем. Проте на емблемі з'єднання зображений скорпіон. Чому? 
Річ у тім, що бригада була озброєна тактичними ракетними комплексами "Точка-У". Це зброя класу земля – земля. І їхня траєкторія польоту якраз нагадує хвіст скорпіона. 
А для більшого ефекту жало скорпіона перетворили на ракету, і тепер здається, що членистий хвіст скорпіона показує її шлях.
Щодо вогняного кольору щита – він, як ми писали раніше, притаманний саме артилеристам.
77-ма аеромобільна бригада  
Цю емблему Олексій Руденко називає результатом невдалого жарту.  
Все почалося з портвейну "777", що випускався ще з радянських часів. Для того, щоб відкрити і розпити його в під'їзді, не потрібний був штопор – пробку можна було вийняти, розігрівши шийку пляшки сірниками. Дешевий, міцний і неякісний – якийсь час він був доволі популярним і мав народну назву "Три сокири". 
Коли після повномасштабного вторгнення Україна отримала британсько-американські М777, про портвейн згадали, і високоефективні гаубиці стали називати так само, як радянську "бормотуху". Зв'язок сокир і сімок повернувся до загального вжитку. 
А влітку 2022 року почали формувати нову бригаду – з двома сімками у назві. "І коли з'являється 77-а бригада, їм жартома кажуть: "Ну, будете Дві сокири". Ха-ха-ха, посміялися", – розповідає Руденко. 
Але минув час, і виявилося, що сміх сміхом, а ця аналогія глибоко запала в думку військовослужбовців цієї бригади. Так на їхній емблемі з'явилися дві крилаті сокири.

13-та єгерська бригада 


Нарукавний знак 13-ої єгерської бригади називають притчею во язицех. Кордон між Україною та Білоруссю простягається більш ніж на тисячу кілометрів, переважно це ліси та болота. Єгерська бригада потрібна для боротьби з противником у лісовій та болотистій місцевості. Тож зрозумілі мотиви оленя та стріл на знаку цього військового з'єднання. 
Проте візуально – за поєднанням кольорів та зображенням – він суттєво відрізняється від інших шевронів. В них теж зустрічаються і зображення звірів, і зброя, але там вони мають войовничий характер, іноді надихаючий, і ніколи не депресивний. 
До того ж, на нарукавних знаках не пишуть назви бригад. Шеврон став винятком і в цьому.

3. Таємниці шевронів. Що розповідають про військових їхні нарукавні знаки: https://www.pravda.com.ua/articles/2023/06/21/7407754/ 


4. Затверджено нарукавні емблеми для окремих бригадтероборони – АрміяInform (armyinform.com.ua).

5. Про затвердження Зразків знаків розрізнення для військовослужбовців та курсантів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. АДМІНІСТРАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ ТА ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ № 132.

6. Символи Українського флоту. Олексій Хлобистов (Севастополь), Михайло Слободянюк (Львів). Стаття на сайті "Миленне дерево".


7. Символіка і шеврони Військово-морських сил України. Форум Українського геральдичного товариства • Перегляд теми - Символіка кораблів ВМC України (uht.org.ua) 


Обґрунтування актуальності

Glib Bitiukov, 02 лютого 2024 року

Ми всі в однаковій дупі. Кожен без виключення в цій країні. І ми не матимемо ані нормального сну, ані майбутнього, ані сьогодення, поки не закінчиться війна ми з не виберемося з цієї дупи.

За десять років Збройні сили України мали бути центром реформ, оскільки майбутнє кожного без виключення в цій країні залежить лише від того як будуть розгортатися події на лінії фронту. Мали б, але так і не стали.

Неможливо бактерії перемогти іншими бактеріями. Для того аби нам перемогти армію озброєних бактерій, мало стати більш озброєними бактеріями. Потрібно стати антибіотиками. Стати розумнішими, краще організованими, навченими й швидкими.

Поки ми не змінимо найважливіші речі ми залишатимемося такою самою маленькою радянською армією.

▪︎ Професійний розвиток

В українській армії діє совєтська система двох паралельних вертикалей - звань і посад. Часто певна посада передбачає наявність певного звання або його присвоєння. Тобто потрапляючи на посаду людина розраховує на звання яке "прив'язано" до цієї посади або отримує його за той час який був проведений на службі.

Збочена система отримання звань призводить до того, що люди перестрибують з посади на посаду лише заради того, щоби отримати підвищення у званні. Одна і та сама людина може протягом одного року відповідати за логістику, бойову підготовку, ремонт техніки, облік пального, хоча насправді не вміє робити жодну з цих справ.

Таким чином армія ставить собі шах і мат, бо люди з меншим рівнем знань і навичок, керують тими, хто має більше і того й іншого.

Зірки на 'погонах' ростуть як гриби після дощу, не залежно від того чи має особа, яка їх отримує заслуги.

Світова практика інша. Так, припустимо, в американському війську офіцеру, який відправляється в зону бойових дій підвищують звання, але коли він повертається назад звання забирають, оскільки в тилу він не виконує тих обов'язків, які виконував на фронті.

В наших реаліях все відбувається навпаки. В тилу стають офіцерами, офіцери отримують нові й нові підвищення часто не маючи для цього ані досвіду, ані здібностей. Це не мотивація, це її протилежність. Мотивація має йти зсередини. Від того 'Чому я тут!', 'Що я хочу зробити, а не 'Дайте мені вище звання, а далі я перестрибну на іншу посаду'.

Жорстка колія традицій знищує прагнення до ініціативності та слабкої здатності до змін та використання нових практик. В армії досягає вершин не той, хто ініціативний і прагне розвитку, а той хто письменний, п'є не більше інших і миється хоч інколи. Прагнення редагувати зсередини вимагає екстраординарних зусиль і опір майже звідусіль.

Щоб перетворити поодинокі приклади ініціатив в усталену практику, потрібна нова парадигма мислення в армії. В якій бути воїном є найвищою честю, а не примусом. Бути частиною Збройних сил України має бути приводом для гордості та основою для престижу, а не покаранням. Служити мають найкращі з найкращих. Військовослужбовець на всіх рівнях має бути навчений та розвинений.

▪︎ Людський потенціал

На сьогодні армія має потужний інструмент для відбору кандидатів. Попри ризики і складнощі армія, як ніколи, може дозволити собі запропонувати таку фінансову мотивацію, якої не було раніше ані в державному секторі, ані в війську. Більшість з тих, хто зараз служить ніколи в житті не отримували зарплату такого рівня. Держава може запропонувати пільги, славу, кар'єрне зростання. Проте цей інструмент не використовується. Держава не проводить відбору, армія зараз майже не ставить вимог щодо профілю того, хто ці обов'язки виконує. Відсутній відбір персоналу і як наслідок випадкові люди потрапляють на випадкові посади.

Має бути вхідне оцінювання здібностей кандидатів на службу і підбір функціональних обовʼязків враховуючи сильні сторони кожного кандидата. Надалі відбуватися постійний професійний розвиток за цією спеціальністю і найбільш ефективне використання бійців враховуючи їх професійність.

На керівні посади потрапляють не ті хто кращий, розумніший, активніший, а ті хто більше часу провів в армії. Отримання чергового звання 'за вислугу часу' це депрофесіоналізація. Люди, які не брали участь в бойових діях, не мають військових досягнень, а просто існували в штабах підіймаються по сходах звань і посад. Вони були серед оточення інших таких самих, частиною паперового середовища. Виникає негативна селекція - найкращі йдуть з підрозділів, інші ж залишаються і займають керівні посади.

Посади в армії не мають бути прив'язані до звання, а звання до часу, яке провів військовий в армії. Більшість армійських командирів це навчені за радянськими стандартами офіцери. Це війна двох радянських армій. Маленька радянська армія воює проти великої радянської армії.

Коли ми кажемо про контрнаступ, який не виправдав очікування ми перш за все скаржимося на відсутність техніки та підтримки боєприпасів з боку партнерів. Але будь-яка військова операція це перш за все люди. Люди які її планують. Професійні, навчені командири. Топові посади української армії займають люди, які сформувалися в ранній після совковий період. Тоді українська зброя продавалася на світових тіньових ринках, а наші склади “вибухали” для приховування наслідків цього розпродажу. Не варто очікувати від людей, які росли в цьому середовищі проривних ідей. Вони гарні спеціалісти, але зовсім в іншій сфері - сфері заробляння грошей і отримання посад.

Ми вражені “м’ясними” штурмами російських військ, проте якщо придивитися уважніше, то там існує чітка ієрархізація персоналу. На ці штурми ідуть ті, кого їм не шкода. Їх практично не навчають, вони можуть виконувати лише базові команди на кшталт “вперед” і “назад”, їх не забезпечують практично нічим. Не варто витрачатися на військову одиницю, вартість життя якої близька до нуля. За ними рухаються більш навчені й підготовлені, але також не високої вартості солдати. І десь в глибині залишаються гарно озброєні, навчені й професійні. Їх бережуть і вони, прикриваючись дешевим витратним матеріалом, завдають нам найбільшої шкоди. Таку стратегію вони відточили й вдосконалили за останні майже два роки. Коли ми бачимо статистику втрат ворога, ми сприймаємо це як здобутки, не розуміючи, що насправді це їх цілеспрямована стратегія і ми завдали невеликої шкоди, яка не впливає на хід війни. Вони воюють не кількістю людей, а територіями. Людей ніхто не рахує. Півроку і сотні тисяч людей заради одного міста, це заплановані результати й вони їх досягли. Наш інформаційний простір наповнений наративами про тупість росіян, що викривлює сприйняття реальності. Ми сміємося над заявами про те, що ворог досяг своїх цілей. Насправді так і є. Крок за кроком вони досягають того, що запланували. Просто ми не реалістично оцінюємо їх досягнення.

Наша армія замість створення більш ефективної стратегії копіює російську, не маючи такої ж кількості людей, відправляє на позиції будь-кого від медиків до операторів дронів, аби лише тримати намальовану кимось на мапі, лінію оборони. Бо інакше доведеться прозвітувати “нагору” що позиції здані. А цього ніхто не хоче чути. Позиції потрібно тримати будь-якою ціною. Як правило ця ціна - життя найбільш вмотивованих і навчених бійців, які йдуть тримати посадки й села, розуміючи, що це дорога в один кінець, але не зробити цього вони не можуть, оскільки цінності за яким ми всі приходили у військо - це захист Батьківщини за будь-яких умов. До чого це призвело?

Копіювання чужої “м’ясної” стратегії, або іншими словами відсутність власної людино-ефективної стратегії призвело до того, що ці люди вже закінчилися. Найкращих, найвмотивованіших людей більше немає. Вони або загинули, або в тий чи інший спосіб, пішли з армії. Копіюванням ми перемоги не досягнемо.

Нам необхідні зміни парадигми свідомості. Командирами мають бути лідери, а не ті, хто довше провів в лавах ЗСУ. Краще тягнеться до кращого, тому лідери зберуть навколо себе команди. Лідери, здатні брати на себе відповідальність, вимагають до себе певного ставлення. Чітких правил гри, повноважень на прийняття рішень, ясних цілей та можливості зібрати команду. Без цього мінімуму вони не зможуть взяти відповідальність за результати. Тому мандат на самостійні рішення є обовʼязковою частиною ланцюга відповідальність-результат.

Не кожен зможе бути лідером, навіть якщо буде готовим до цього, тож не кожного можна зробити командиром.

▪︎ Економічна ефективність

Варто нарешті почати оцінювати який ефект приносять витрати на армію. Ціну рішення кожного командиру, кожного підрозділу. Від відділення або взводу до батальйону або бригади. Необхідно навчитися рахувати вартість всіх тих безглуздих рішень пострадянських командирів.

Метою має бути не економія коштів і якомога менше витрат, а економічна ефективність, тобто отримання максимального ефекту за витрачені кошти. Рішення кожного командиру, або його бездіяльність має оцінюватись з точки ефективності в тому числі економічного. Наскільки максимальним буде ефект від цих рішень.

Коли ми відходили з позицій в вже напівзруйнованому Бахмуті, ми перекачувались з підвалу в підвал в яких знаходили величезну кількість запасів. З часом я зрозумів, що в тих підвалах можна знайти все - від набоїв для АК до їжі, РПГ і гранат. Можна було не хвилюватися за те, що залишишся голодним і не буде чим відстрілюватися. І головна причина не в тому, що все це важко було вивезти, а в тому, що ніхто не планував скільки запасів необхідно. Не було злагодженої логістики та не було відчуття відповідальності за вартість кожного рішення.

Інший приклад - один з моїх попередніх підрозділів розформували. Бійці завмерли в очікуванні подальших вказівок командування, отримуючи зарплату. Командування не поспішало приймати будь-які рішення. Все відбувалося як в сповільненому кіно. Врешті решт наказ прийшов і сотні людей виявилися не потрібними. В розпал війни сотні людей виявилися непотрібними. Вони змушені були шукати собі місце служби. Весь процес тривав близько чотирьох місяців. Рішення командування бригади вартувало державі сотень тисяч гривень, через те, що ніхто не оцінював його діяльність з точки зору ефективності. Окрім того, вся техніка й обладнання, яке отримували бійці, залишилося на балансі частини, а самих бійців банально викинули за борт. Держава в обличчі армії черговий раз втратила довіру, відібравши собі все те, що завдяки підтримці волонтерів так довго і ретельно збирали бійці.

Окрема розмова про переміщення підрозділів в нікуди без певної мети. Це виправдано під час наступу, проте часто так відбувається при відході підрозділів на відновлення, поповнення або навчання. Переміщення відбувається хаотично на не підготовлені локації. Як наслідок багато обладнання втрачається, псується і стає не придатним до використання, оскільки його не має чим перевозити та немає де зберігати. Людям немає де жити. Доводиться з нуля організовувати побут сотень бійців, закуповувати засоби для приготування їжі, обігріву і логістику забезпечення. Натомість кожен підрозділ мав би мати свій хаб зі складськими приміщеннями для зберігання обладнання, логістичні ланцюги та умови для розміщення персоналу. Тоді не довелось би кожного разу перевозити абсолютно все майно, а зберігати його в хабі підрозділу, використовуючи лише те, що потрібно в цей момент.

Якби за такими параметрами діяли компанії в приватному секторі - вони б давно збанкрутували.

Сьогодні ЗСУ це про не ефективне використання ресурсів - людських, матеріальних, фінансових, часових.

Ключ до максимальної ефективності - планування. Ефективна робота потребує існування механізму зворотного звʼязку, якого наразі не існує взагалі. Принцип - я тут командир, я вирішую, а всі решта лише виконують - не ефективний. В критичних бойових ситуаціях жорстке виконання наказу необхідне. Але людина, яка віддає цей наказ має бути професіоналом. Запорукою успіху військової місії є планування. Наказ має підкріплюватися стратегією, розробленою командою, а стратегічні плани конкретними операційними завданнями з термінами виконання та відповідальними. Досягаєш – слава, шана та визнання. Не тягнеш – пониження у званні.

▪︎ Припинити імітувати

Не варто очікувати, що щось почне працювати, якщо перед цим, це не оформлено на папері юридично. Якщо люди, які відповідають за дотримання нормативної бази не здатні або не хочуть оформлювати юридично так, щоби це працювало, воно не запрацює в реальності. Те, що здається дрібницями, грою слів, насправді має принципове значення. Списання майна, посадові обов’язки, паперова рутина, це нормативно закладені камені через які перечепиться будь-яка ініціатива.

Наказ про ВЛК містить величезну кількість юридичних помилок, через які бійці не можуть отримати якісну допомогу, визнання державою поранень. Навіть не потрібно так глибоко занурюватися. Статут внутрішньої служби ЗСУ це радянський спадок, який містить юридично безграмотні норми. Так, наприклад там сказано, що військовослужбовець має повідомити про своє захворювання командира. Кашель, це не захворювання. Головний біль, високий тиск, нудота це все не захворювання. Це ознаки або симптоми. Але не захворювання. Захворювання - це діагноз. Його може встановити лікар. Тобто з юридичної точки зору військовослужбовцю немає про що повідомити, оскільки діагноз йому ніхто не встановив і в юридичній площині є підстави відмовити йому в наданні допомоги.

Ці, на перший погляд, дрібниці перетворюються в стіну з якою стикаються військовослужбовці в лікарнях. І це лише в медичній сфері. Те саме відбувається в інших. В Статуті є багато про ліжка і тумбочки, навіть є про онучі, але майже нічого про професіональний розвиток, цілеорієнтування і аналіз.

Сучасна українська армія - це численні паперові звіти, які не мають практичної цінності. І це в країні, де є 'Дія', а гроші один одному можна переслати з картки на картку, потрусивши телефони. Облік і списання майна, яке постійно знищується, потребує надзусиль. Відбувається імітування всього. Як наслідок ми отримуємо фейкову статистику і викривлені дані. Ті, хто веде облік в тилу, чіпляються за журнали, як за рятівне коло, оскільки в цьому бачать сенс свого існування. Система створює собі роботу, яку не можна не робити. Ті, хто повертаються з бойових завдань, мотивовані, але втомлені, обґрунтовано не сприймають старі підходи. Прірва між тими хто веде жорсткі бої та тими, хто веде облік в тилових службах забезпечення збільшується. Одні не розуміють інших.

Має відбутися диджиталізація всього - від обліку й автоматичного підрахунку до медичних даних і направлень.

Імітація і показуха створюють хибну спотворену картинку, яка не відповідає дійсності. В наратив про “Фортеця Бахмут” вірили всі, хто його чув окрім тих, хто там був. Місто не було фортецею. Не було зроблено нічого для того, щоби перетворити його на фортецю. Ані фортифікаційних укріплень, ані мінних полів. Ще коли лінія фронту була за 20 км до міста, навесні 2022 року було зрозуміло, що з такою тактикою місто не встоїть. Там були люди, які його боронили своїми життями. Проте суспільство чуло солодку історію про “фортецю”. Це була імітація, яку легко артикулювати і заспокоїти суспільство. Ми втратили Бахмут навесні 2023 року. Тихо, без повідомлень. Влада мовчить. Легенда про Бахмут додалася до легенд про ДАП, Саур-Могилу, Луганський аеропорт (який також в певний момент війни був наш) і інші. Скільки “котлів” влаштувала українська армія за 10 років війни? А скільки людей отримали офіцерські й на додаток, генеральські звання? Імітація - це те чим велика кількість командування займалася. Вони навчені цьому в совєтській армії.

▪︎ Нові правила гри та система цінностей

Армія це зріз суспільства. В період війни армія стає лідером в багатьох сферах від інформаційного поля до працевлаштування. Вона створює середовище в якому тривалий час перебувають люди. Система правил і цінностей дає можливість організувати навіть різних людей. Від того на яких цінностях буде побудована армія залежатиме, якими повернуться в повоєнне життя колишні військовослужбовці.

Прозорість при прийнятті рішень і розробки стратегій, орієнтація на результат, командна гра, планування – за кожним із цих слів стоять смисли, які здатні контролювати та координувати поведінку набагато краще інструментів репресій та страху. Культура управління низька, поширена стратегічна неясність. До цього додається відсутність оцінки ефективності.

Ясні правила гри – одна з головних умов, які ставлять найкращі лідери, розглядаючи для себе армію як простір для подвигу. Вони повинні бути прозорими та незмінними, вигравіюваними у граніті. Тоді можна очікувати на результат. Орієнтація на результат – випалює прокрастинацію та стимулює ініціативу, а чесність – виключає кулуарні призначення посередностей.

Проблема не лише в тому, що за 9 років війни ми не спромоглися змінити радянську спадщину. Проблема в тому, що за 9 років війни ми не спромоглися змінити людей які мали змінити радянську спадщину.



Коментарі

  1. https://www.esri.com/en-us/industries/blog/articles/germanys-networked-soldiers-gain-a-collaborative-edge-with-shared-maps/

    Найновіші німецькі танки та транспортники військ щетиниться камерами та лазерними далекомірами, які показують дисплеї, щоб увесь екіпаж міг бачити 360-градусний огляд і вимірювання. Низка бортових удосконалень включає димові пускові установки, дрони для розширення перспективи та повністю цифрову архітектуру, яка дозволяє екіпажу миттєво міняти, хто контролює кожен датчик і систему зброї.

    Коли ці транспортні засоби знаходяться в русі, верхній люк блокується, блокуючи турель, тому член екіпажу не може висунути голову за межі транспортного засобу, щоб озирнутися. Натомість вони покладаються на датчики, а також на очі та вуха солдатів навколо них для ширшого усвідомлення ситуації під час роботи.

    Німецькі військові разом із виробником автомобілів і системним інтегратором Rheinmetall наполегливо працювали над модернізацією технологій, які солдати беруть у бій. Системний підхід об’єднує багато бойових систем для танків, боротьби, підтримки військ, управління боєм тощо. Спільний оперативний огляд поля бою на основі карти сприяє спільній боротьбі.

    Нова система керування боєм від Rheinmetall відображає відповідну тактичну інформацію на спільній карті для використання в навігації, оперативному плануванні, бойових діях і системах вищого ешелону. Він також інтегрується та з’єднується з іншими об’єктами на полі бою, щоб підтримувати командний підхід.

    «Вони використовують цифрові карти для всіх речей, для яких раніше використовувалися паперові карти, але тепер будь-хто може креслити на карті на своєму планшетному комп’ютері та миттєво ділитися тим, що хоче зробити», — сказав колишній солдат і системний інтегратор Rheinmetall. «Одна з великих відмінностей полягає в тому, що по радіо набагато тихіше, і менше плутанини щодо того, де ворог, де мої власні сили і що ми всі хочемо робити».

    Вивчення уроків із бою
    Такі системні інтегратори, як Rheinmetall, об’єднують програмні та апаратні компоненти для створення мережевих солдатських систем нового покоління. Замість того, щоб використовувати минулу власну платформу картографування для цього останнього проекту, команда Rheinmetall обрала інструменти географічної інформаційної системи (ГІС) від Esri, включаючи ArcGIS Runtime , для створення 2D і 3D картографічних програм, які працюють онлайн і офлайн.

    Останнім часом оцифровка старих систем прискорилася завдяки переходу від аналогових радіостанцій до цифрових радіостанцій, які забезпечують не лише голосовий зв’язок, але й цифровий обмін тактичною інформацією.

    «Я б сказав, що це великий стрибок вперед», – сказав інтегратор. «Це дає перевагу тому, хто де знаходиться на динамічному полі бою».

    ВідповістиВидалити
  2. Український захисник зазначив, що 3-тя штурмова — як і Дивізія “Галичина” свого часу — воює за своє. Наголосивши, що одні пишуть історію в окопах, інші у Facebook. Водночас додав, що народна памʼять зберігає лише перше. Військовий висловив жаль з приводу того, що навіть в умовах повномасштабної війни суспільство звертає увагу на відверто “проросійські голоси в інформаційному просторі”.
    «Дивізія «Галичина» воювала за своє» – бійці відповіли на критику історикині Гавришко https://bukvy.org/dyviziya-galychyna-voyuvala-za-svoye-bijczi-vidpovily-na-krytyku-istorykyni-gavryshko/

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Ідіотократія: скільки років залишилося до перемоги дурості?

#Андрофаги