"Кіберджура": мистецтво як джерело інновацій

До Дня народження Володимира Тимчука.

Друже, вертайся з висот Словодія!
Ти застряг в шоколаді з багна.
Тут не зелень у трубочку скручується.
Тут Мордор в наш світ продира.

Коли ми говоримо про традиції як основу, фундамент буття, то сьогодні в так званій "гібридній війні" з Європою Московія намагається ввести в абсолют і нав'язати решті світу свої "духовні скрєпи". Якщо "скрепі" (з англ. scrapie) - це пріонна інфекція овець, аналог коров'ячого сказу, то московські "духовні скрєпи" мають схожу симптоматику хвороби: підвищену активність, сильний хронічний свербіж шкіри, тремтіння, паралічі здорового глузду, виснаження мислетворчої діяльності що закінчується духовною (і не тільки) смертю. А хвороби бувають заразними і це уже насторожує та змушує заглибитися в це питання в контексті національно-патріотичного виховання в Україні. З рисунка, запозиченого у Ігоря Найди ("Сходи майбутнього"), ми бачимо актуальність питання правильної актуалізації традиції та розуміння взаємозв'язків у нашому світоустрію. 

Інновації породжують розмаїття. Сіре тло - це уклади і технології в яких формуються традиції.

У кожного народу свої традиції, які формують відповідну ментальність і вдачу (рекомендую почитати про досвід створення ЦРУ >>): підприємливість, схильність до мандрів, інноваційність і винахідливість. Ці риси формуються змалку в побуті світом, що оточує, зокрема, доступними знаряддями і технологіями. І музичні інструменти, як і виконані на них твори, є прямими відображенням рівня розвитку тих технологій, яких досягнув кожен народ. Наприклад, національна гордість "вєлікороссов" московських боліт - триструнна балалайка з Полтавщини, уже не одну сотню років українцями сприймалася як  сьогодні сприймається дисковий дротовий телефон - "відстій", технологічний динозавр. Бо українці з середньовіччя грають ліру, кобзу і бандуру.

Так що таке "Духовні скрєпи" (рос. «духовные скрепы»), з якими "русскій мір" напав на нашу країну і Європу? Це осучаснена ідеологічна настанова в Московії, що позначає "традиційні цінності" для нащадків Золотої Орди. 12 грудня 2012 року в Посланні Кремлівського Карлика до Федеральних Зборів Московії була реінстальована стара більшовистська феня "духовні скрЄпи" як ідеологічне підґрунтя російської військової експансії. Вікіпедія стверджує, що феня "духовні скрЄпи" вперше була введена в обіг не московськими попами, а сексуально стурбованою Олександрою Коллонтай в статті 1921 року «Дорогу крилатому Еросу!»  як сентенцій "любов як стакан води", заперечення "буржуазного" інституту сім'ї та трансформація проституції у "хобі". Уже в наш час московський патріарх Гундяєв  на "крилатого Ероса" натягнув ідеологічну доктрину «російського світу» у вигляді ерзац "православ'я", а саме "політичного православ'я державної імперської церкви" ("гундяєвщини").

Світ пізнається у порівнянні. І балет "Лебедине озеро" видатного українця П.Чайковського є  яскравим прикладом для аналізу і демонстрації традицій, еволюції, технологій та інновацій. Та якщо хтось не дивився і не слухав "Лебедине озеро" Чайковського, то це не наш учасник Глобального проекту модернізації освіти у світі від Esri і, отже, на ігрових платформах "Кіберджури" його участь дуже потрібна як статиста і "гарматного м'яса" у віртуальних батлах, не більше. Ігрові платформи "Кіберджури" - це високотехнологічні системи, які є джерелом розмаїття інструментів аналізу, управлінських рішень та інновацій. А саме розмаїття та інновації є джерелом перемог як у війнах, так і в живій природі, бо є інструментом еволюції, занепаду при недостатньому розмаїтті, чи розвитку та прогресу коли вид чи нація не зашорені "скрєпами" та ортодоксальними доктринами. 

... Суботнім вечором давній товариш Костянтин Надутий кинув у стрічку новин "для похмурого дощового вікенду"  відео балету "Лебединого озера" у постановці хореографа Метью Борна (2012). Уже за годину більшість посилань на повний запис балету в Ютубі було заблоковано за скаргою правовласника. Але мені дали додивитися. Побачене  викликало шалене бажання фахово, "під мікроскопом" подивитися на реакцію високодостойника, який роками учить дітей патріотично кидати каменюку та перетягувати линву. Ось тут фрагмент (1996) за пошуковим дескриптором "Matthew Bourne΄s Swan Lake" (між іншим, у постановці мобільний телефон ще кнопковий, без сенсорного екрану).

 Фрагмент балету у постановці 2012 року тут (наступне відтворення - класична постановка Кіровського балету  https://youtu.be/9rJoB7y6Ncs):

 

Ми чуємо, що незмінними залишилася тільки музика геніального українця Петра Чайковського і базові принципи (див. рисунок вгорі). Ми бачимо, що "технологічний базис" й інтерпретації класичного твору не просто "оновлені", а навіть "асиметричні". А що таке "асиметрична відповідь ворогу" і здатність її втілити... Це якраз і є головним завданням виховної національно-патріотичної компоненти "Кіберджури",  тому поки залишимо за кадром.

Звичайно, дискусію про "Лебедине озеро" виносимо за рамками цього посту. Давайте зробимо деякі прості висновки. По-перше, технології змінюють світ і ті, хто бореться з впровадженням нових технологій в освіті - явно не друзі української молоді й України. По-друге, передача (трансфер) технологій - це не технічна і не технократична задача. Це комунікативна технологія, яку талановито продемонстрував хореограф (не академік і не політик) Метью Борн. Він в старій "традиції" -  музиці Чайковського, створив нову реальність, яка відображає сучасне суспільство. Метью Борн не заперечував класику. Він з неї, шляхом інновації, створив нове розмаїття. Чи заперечує це класичне "Лебедине озеро" в класичній хореографії? На наше переконання, ні і ще раз ні! Це тільки ще раз підкреслює і посилює роль традицій в сучасному житті. Бо саме порівняння двох хореографічних постановок  формує аналітичні здібності та "засіває поле життя" інноваціями та прагненням до нових ідей. 

P.S. Цей пост написаний і як релаксація на нещодавню дискусію в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. В постановці Метю Борна (1996) уже є мобільні телефони, але ще немає "мережецентричності", "ситуаційної поінформованості" та доповненої реальності,  без яких уже важко знайти сучасний американський фільм. Як я зрозумів, в "сучасних", точніше, поточних, освітніх програмах і стандартах "сучасного", точніше нинішнього поважного вишу мабуть знайдете не усі сучасні інформаційні технології нинішнього тисячоліття. А що, наша "скрєпа" і глибока традиція - забивати молотком цвяхи. І якщо нам дали в руки мікроскоп, то ми не порушимо традицій і далі будемо скрєпно забивати мікроскопом цвяхи. А світ змінився і Карабах  тому свідок.

Підписуйтеся на канал "Кіберджура" https://t.me/kiberdjura щоб дізнатися більше.   

Умови для участі в КШГ "Кіберджура" тут >>>.

Головний інформаційний партнер КШГ «Кіберджура» - Студія «TV-7 production» (https://tv7.studio).

Хочеш ТАК? Якщо НІ, тоді долучайся до Глобального проекту модернізації освіти у світі від Esri >>>!