Кіберджура, любов до ближнього і помста

 Сьогодні був у Заступника міністра освіти і науки України. Показав ключові роздруківки презентації про командно-штабну гру, листи підтримки. Обговорили наступні кроки, які потім виклав у формі офіційного листа від МАІ. Після мав зайнятися моделлю участі однієї дуже фахової інституції в "Кіберджурі" та очікуваним "подарунком" для неї від Уряду і Народу США. 

... Під час зустрічі з керівництвом тієї інституції мені задали питання про експертну оцінку якості лекційних відеоматеріалів. Я назвав того, хто старший за віком, професор і генерал-майор спецбезпеки. Але сьогодні зателефонував його колега. З цим професором в червні 2014 році ми робили в Інституті міжнародних відносин конференцію "Інформаційні фільтри" про Крим і НАТО. Ідея була моя, а він дав феноменальний фактаж. Після того Центр інформації і документації НАТО почав мене уникати. Домовилися про каву і в дискусії не було ніяких понятійних чи термінологічних непорозумінь. А от тепер я маю повернутися до теми участі тієї поважної інституції в "Кіберджурі"...  І не можу. Бо мізки зайняті боротьбою "любові до ближнього" і "помсти". Спробую її описати щоб в кінці тексту зрозуміти себе.

Радник міністра освіти і науки нещодавно, в часи маяїста Полюховича, залишився без посади. І тільки тому, що у нього був великий і гарний кабінет. Це мікрорівень проблематики совдєповської бюрократії. Але булгаковський принцип "усім гарні радянські люди, аби не квартирне питання" поширюється і на цілі інституції. Особливо, коли йде процес "реформування", наприклад, військової освіти, а вузівські корпуси на Печерську чи на Лук'янівці.  І модель "рехвормування" була проста: "рехвормувати - в приміщенні зробити держпідприємство і ремонт за бюджетні кошти - підприємство ліквідувати - приміщення продати за безцінь - різницю вкрасти". І перше, що робить Міжкрапельний перед тим як обміняти ядерний щит України на "хатинку Кравчука", це починає процедуру ліквідації суто оборонних військових вузів - КВІРТУ і КВВІУЗ.  

Я, тоді ще капітан, постукав в двері кабінету начальника КВІРТУ полковника Черепа Олексія Олексійовича і віддав йому один листок тоді ще нового для загалу формату А4. Це був лист Голови Державного комітету України з питань науки і технологій Сергія Михайловича Рябченка на ім'я Президента України Леоніда Кравчука. Я його тоді набрав за 15 хвилин на комп'ютері секретарки Сергія Михайловича навіть не знявши шинель. Бо Сергій Михайлович тоді мені сказав, що якщо за 15 хвилин наберу, то підпише... Заніс. він прочитав. Виправив одруківки і віддав секретарці, яка занесла для мене, капітана, каву. Поки пив каву, міністр науки комусь зателефонував і попередив, що спізниться через важливу і термінову справу. Секретарка занесла передрукованого листа на бланку Комітету. Сергій Михайлович підписав і якийсь спеціально викликаний чоловік поставив велику гербову печатку. Це лист був про те,  що КВІРТУ треба уберегти  від розформування і в ньому були наведені вагомі аргументи. 

Олексій Олексійович прочитавши листа, швидко зібрався, на ходу показавши мені якесь звернення до Л.Кравчука за підписом 22 - х докторів наук, і кудись помчав з кабінету ... А я ту історію забув - не мій капітанський рівень тими тусовками з президентами  перейматися та задавати зайві питання полковникам.

Потім, якось за чаркою вірменського чаю, Олексій Олексійович розказав що було далі...

Вони довго сиділи в приймальні Кравчука на Банковій 11 (якби знав, то сам би їхні папери заніс Макаричу на Банкову через Сінний базар і без черги). Потім до них вийшов радник, взяв папери і переглянув. "Оце заберіть", -  протягнув він назад звернення з підписами професури. "А це - документ", - сказав він і пішов з листом С.М.Рябченка до Кравчука. 

Підсумок такий. Вчора я був в стінах військового інституту, який завдяки тому листу сьогодні не в Полтаві, а може і взагалі існує. Усі ці роки для української армії готувалися інженери, збереглася наукова школа. Люди не були  викинуті з сім'ями на вулицю, дослужилися до пенсій. Це і є справжня любов до ближнього і до Батьківщини. 

А тепер про помсту. Ті, які  хотіли знищити та роздерибанити КВІРТУ і КВВІУЗ, мені конкретно помстилися. Не генерал і без пенсії. Дякуючи професору, генерал-майору Ковтуненку Олексію Петровичу, мені вдалося уникнути в тих стінах кримінального переслідування за надуманими підставами з причини, що не платив "мзду" прямому начальству. І що тепер мені робити? Втішитися, що прямі начальники померли відносно молодими і далі перейматися проблемами тих, хто навіть не хоче ні побачити, ні збагнути свої власні проблеми? І, головне, що зміниться? Знову буде те саме кіно "гроші за посаду" і т.п.? Як це:

Моя відповідь така. "Кіберджура" - це проект громадянського суспільства для громадянського суспільства. А корупція - це передовий наряд сил і ресурсів ворога в гібридній війні проти, в першу чергу, громадянського суспільства та його держави, але в другу чергу. Корупція, здебільшого, маскується і подається як "бізнес", а "бізнес любить тишу".  Галаслива інформаційна війна приходить на нашу землю після і слідом за корупцією. Корупцією готується ґрунт для інформаційної атаки. Тому "Кіберджура" повинна починатися як оборонна операція від моменту першої фази наступу ворога, від тієї лінії фронту, за якою тихо і не помітно суне корупція. Отже, помсті тут не місце. Тут має бути покарання за зраду і любов до ближнього як до себе.

Позиція МОН України не змінилася по суті?

Умови для участі в КШГ "Кіберджура" тут >>>.

Головний інформаційний партнер КШГ «Кіберджура» - Студія «TV-7 production» (https://tv7.studio).

 

8 жовтня 2020 року