Кіберджура: польова компонента "Міжнародне гуманітарне право"

Міжнародне гуманітарне право: постановка завдання на створення шкільних інтегрованих уроків за допомогою хмарних технологій організації простору та розробки й апробації ігрових сценаріїв для літніх таборувань ВПГ "Сокіл"/"Джура".

Науковий консультант Мережевої громадської організації "Міжнародна академія геоінформатики" підполковник юстиції Сергій Болховітінов. 

Перша Женевська конвенція про поліпшення долі поранених на полі бою була прийнята у 1864 р., що поклало початок сучасному міжнародному гуманітарному праву (МГП). Після неї з’явилася велика кількість інших договорів і всі вони покликані втілити один основний принцип: війна повинна вестися за певними правилами, яких необхідно дотримуватися, щоб зберегти життя людей і забезпечити повагу до їхньої гідності. 

За більш ніж 150 років, що минули з моменту прийняття Першої Женевської конвенції, характер війни змінився до невпізнання. Більшість сучасних збройних конфліктів ведуться на території однієї держави, а не між різними державами. Засоби і методи ведення війни досягли такої винахідливості, яку наші предки навряд чи могли собі уявити: належним прикладом може служити використання безпілотних літальних апаратів. Небезпідставно виникає запитання: чи зберегло МГП свою актуальність на тлі всіх цих змін? Наша відповідь: зберегло. 

Ключові принципи МГП не втратили свого значення, і МГП розвивалося і розвивається з урахуванням змін у збройних конфліктах. Протягом більше ніж 150 років Міжнародний Комітет Червоного Хреста бере активну участь у зміцненні МГП і приведенні його у відповідність до сучасних вимог. Однак нікуди не подітися від того факту, що збройні конфлікти й досі забирають величезну кількість людських життів, і основний їхній тягар лягає на цивільних осіб.

Справжньою перевіркою ефективності МГП стає дотримання його норм комбатантами і тими, хто ними командує. Тому Міжнародний Комітет Червоного Хреста докладає активних зусиль, щоб домогтися суворішого виконання норм МГП і забезпечити їм належну імплементацію та застосування. Зрештою, для порятунку цивільних осіб і дотримання МГП необхідна (окрім гуманітарної і правової діяльності) політична воля.  

Сучасне МГП виникло у 1864 р. із прийняттям Першої Женевської конвенції. Воно розвивалося поступово, враховуючи зростання гуманітарних потреб, обумовлених технологічним розвитком озброєнь і зміною характеру збройних конфліктів; дуже часто зміни в праві відбувалися вже після подій, під час яких вони були настільки необхідними. Нижче наведено основні договори у сфері МГП (у хронологічному порядку): 

1864 Женевська конвенція про поліпшення долі поранених на полі бою;
1868 Санкт-Петербурзька декларація (заборона використовувати на війні деякі види куль); 
1899 Гаазькі конвенції, що стосуються законів і звичаїв сухопутної війни та адаптації принципів Женевської конвенції 1864 р. до війни на морі; 
1906 Перегляд і розвиток Женевської конвенції 1864 р.; 
1907 Перегляд Гаазьких конвенцій 1899 р. і прийняття нових конвенцій; 
1925 Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів і бактеріологічних засобів; 
1929 Дві Женевські конвенції: перегляд і розвиток Женевської конвенції 1906 р., Женевська конвенція про поводження з військовополоненими. 

1949 Чотири Женевські конвенції: 

• I. Про поліпшення долі поранених і хворих в регулярних арміях; 
• II. Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі; 
•  III. Про поводження з військовополоненими; 
•  IV. Про захист цивільного населення;

1954 Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту; 

1972 Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення;

1976 Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище;  

1977 Два Додаткових протоколи до чотирьох Женевських конвенцій 1949 р., які посилюють захист жертв міжнародних (Протокол I) і неміжнародних (Протокол II) збройних конфліктів; 

1980 Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію. Конвенція  включає: 

• Протокол I про осколки, що не виявляються; 
• Протокол II про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв; 
• Протокол III про заборону або обмеження застосування запальної зброї; 

1989 Конвенція про права дитини (стаття 38); 

1993 Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення; 

1995 Протокол, що стосується засліплювальної лазерної зброї (Протокол IV (новий) до Конвенції 1980 р.); 

1996 Переглянутий Протокол про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв (Протокол II (переглянутий) до Конвенції 1980 р.); 

1997 Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їх знищення; 

1998 Римський статут Міжнародного кримінального суду; 

1999 Другий протокол до Гаазької конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту; 

2000 Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах; 

2001 Доповнення до статті 1 Конвенції 1980 р.; 

2003 Протокол про вибухонебезпечні пережитки війни (Протокол V (новий) до Конвенції 1980 р.); 2005 Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що стосується прийняття додаткової відмітної емблеми (Додатковий протокол III); 

2006 Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень; 2008 Конвенція про касетні боєприпаси. 

2013 Договір про торгівлю зброєю. 

Незважаючи на недотримання норм міжнародного гуманітарного право ерефією (РФ) під час збройних конфліктів, Україною, з метою реалізації та імплементації у національне законодавство, приймалися, відповідно, нормативно-правові акти. Зокрема: 

• наказом Міністерством оборони України від 23.03.2017 року № 164 затверджена Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України (далі - Інструкція).
•  Постановою Кабінетом Міністрів України від 21.10.2022 року № 1199 затверджено Порядок маркування в особливий період будівель та споруд, транспортних засобів, які підпадають під дію норм міжнародного гуманітарного права, відповідними розпізнавальними знаками (емблемами) (далі – Порядок). 

Так, відповідно до Інструкції визначено перелік об'єктів, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права: 

• медичні формування (заклади охорони здоров’я та їх відокремлені підрозділи). Разом із цим загальний перелік таких закладів у відкритих джерелах відсутній, але медичні заклади наявні на картах-google та їх адреси на відповідних сайтах управлінь охорони здоров’я областей (наприклад у м. Києві: https://kyivcity.gov.ua/img/item/general/5595.pdf). 
• санітарно-транспортні засоби; 
• цивільні об'єкти; 
• культурні цінності (об'єкти, що мають велике значення для культурної спадщини народів і відіграють важливу роль у духовному житті людей (пам'ятники архітектури та історії, твори мистецтва, релігійні або світські пам'ятники, археологічні об'єкти, музеї, бібліотеки, архіви, театри тощо). Перелік таких об’єктів міститься у постанові Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963; 
• особливо небезпечні об'єкти (установки чи споруди, що містять небезпечні сили: атомні електростанції, греблі, дамби, руйнація яких може призвести до втрати контролю над небезпечними руйнівними факторами і спричинити великі втрати серед цивільного населення). На жаль, реєстру таких об’єктів немає; 
• об'єкти цивільної оборони (до них відносяться укриття, бомбосховища, тощо) наказ Фонду Державного майна України від 14.02.2018 № 205 "Про затвердження зведеного переліку об'єктів, що належать до категорій з цивільної оборони (цивільного захисту)", на жаль має гриф обмеження "Для службового користування"; 
• санітарні зони (місцевості). На приклад,  Чорнобильська зона відчуження; 
• місцевості, що не обороняються; 
• демілітаризовані зони. 

Напад на такі об'єкти силам оборони України чи іншим військовим формуванням, які беруть участь у бойових діях, нормами міжнародного права заборонено. 

Незважаючи на це, ерефія продовжує ігнорувати вимоги міжнародного права, у зв’язку із чим Порядком передбачено відповідне маркування об’єктів міжнародного гуманітарного права: Міжнародним розпізнавальним знаком цивільної оборони є блакитний рівнобічний трикутник на помаранчевому тлі, один із кутів трикутника спрямований вертикально вгору, жоден із кутів трикутника не торкається краю тла. 

 

Рис.1. Міжнародний розпізнавальний знак цивільної оборони

Спеціальний розпізнавальний знак культурних цінностей має вигляд щита, загостреного знизу, розділеного на чотири частини синього та білого кольору. Щит складається з квадрата синього кольору, один з кутів якого вписаний у загострену частину щита, і синього трикутника над квадратом. Квадрат і трикутник розмежовуються з обох боків трикутниками білого кольору. Знак використовується одноразово, що означає посилений захист, і може розміщуватися на прапорах чи бути намальований на певному предметі. Зразок знаку зображений на рисунку. 

Рис.2. Спеціальний розпізнавальний знак культурних цінностей.

Знак використовується триразово, що означає посилений захист, і може розміщуватися на прапорах чи бути намальований на певному предметі.

Рис.3. Посилений захист.

Міжнародним спеціальним знаком для об’єктів, установок і споруд, що містять небезпечні сили, є група трьох кіл яскраво помаранчевого кольору, однакового розміру, розміщених на одній і тій самі осі. При цьому відстань між кожним із кіл повинна становити один радіус, зображений на рисунку.

Якщо знак наноситься на прапор, прапор повинен бути білого кольору. На прапорі відстань між зовнішніми межами знаку і прилеглими сторонами прапора дорівнює одному радіусу кола.

Рис. 4. Особливо небезпечні об'єкти, установки і споруди.

Розпізнавальна емблема, якою за міжнародним звичаєм маркуються пошуково-рятувальні одиниці (морські та повітряні судна, які укомплектовані навченим персоналом і оснащені обладнанням, придатним для швидкого проведення операцій з пошуку і рятування людей), складається з абревіатури англомовного визначення пошуку і рятування (Search and Rescue):  

Рис. 5. Search and Rescue

Отже, на основі вказаної вище інформації команда КШГ "Кіберджури" спільно з вчителями повинна: 

• сформулювати головну ідею інтегрованого уроку та окреслити тематичне охоплення; 
• визначити мету, задачі та інструменти візуалізації для їхнього досягнення; 
• створити ГІС-проекти як сторінки підручників за головними темами уроку.

Після проведення  уроку та виконання домашніх завдань приступити до реалізації польових досліджень. Для початку слід виявити і зафіксувати хоч один із наведених вище знаків щоб збагнути ефективність "ефективних менеджерів".