Кіберджура

Дурість — ще більш небезпечний ворог добра, ніж злоба. Проти зла можна протестувати, його можна викрити, у крайньому разі його можна припинити за допомогою сили; зло завжди несе в собі зародок саморозкладу, залишаючи після себе в людині принаймні неприємний осад. Проти дурості ми беззахисні. Тут нічого не досягти ні протестами, ні силою; доводи не допомагають; фактам, що суперечать власному судженню, просто не вірять — у таких випадках дурень навіть перетворюється на критика, а якщо факти беззаперечні, їх просто відкидають як нічого незначущу випадковість. При цьому дурень, на відміну від злодія, абсолютно задоволений собою; і навіть стає небезпечним, якщо в роздратуванні, якому легко піддається, він переходить у напад. Тут причина того, що до дурної людини підходиш з більшою обережністю, ніж до злої. І ні в якому разі не можна намагатися переконати дурня розумними доводами, це безнадійно і небезпечно. Дітріх Бонхеффер (1906-1945) Чи можемо ми впоратися з дурістю? Для цього необхідно п...